Справа № 2- 143 / 2009р.

З А О Ч Н Е

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем   України

12 березня 2009 року             Франківський районний суд м.Львова

в складі: головуючої-судді         ОСОБА_1

при секретарі     -         Куп’як В.М.

з участю представника позивача-         Хилюк С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про відшкодування витрат на виготовлення пам’ятника, суд, -

в с т а н о в и в:

    Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з Міністерства оборони України 34870грн. на відшкодування витрат на виготовлення та встановлення надгробного пам’ятника. Свої вимоги мотивує тим, що 27.07.2002 року на аеродромі спільного базування „Львів” під час проведення авіаційно-спортивного свята на честь 60-ої річниці 14 Авіаційного корпусу Збройних Сил України внаслідок авіакатастрофи військового літака СУ-27 УБ трагічно загинули її донька-Дудченко Мар’яна Сергіївна, ІНФОРМАЦІЯ_1 та чоловік – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. Після трагічної загибелі сина та, вшановуючи їх пам’ять, вона замовила виготовлення надгробного пам’ятника в приватного підприємця ОСОБА_4 Вартість встановленого пам’ятника склала 34870грн. На момент виконання демонстраційних польотів військовим літаком СУ-27 УБ над АСБ „Львів” 27.07.2002 року володільцем джерела підвищеної небезпеки, падіння якого була зумовлена смерть ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є Міністерство оборони України.

    У судовому засіданні представник позивача- Хилюк С.В. позовні вимоги підтримала, дала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, доповнила, що внаслідок Скнилівської авіакатастрофи ОСОБА_7 втратила рідних людей і, вшановуючи їх пам’ять, встановила на могилі надгробний пам’ятник, за який з резервного фонду їй було повернуто лише 6000 грн. Просить позов задоволити.

Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча належним чином, під розписку, був повідомлений про час та місце слухання справи, причин неявки суду не повідомив. Тому суд вважає, що слід проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, проти чого представник позивача не заперечила.

    Заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши дійсні обставини справи, права та обов’язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Ст.1201 ЦК України зазначає, що особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується. Аналогічні положення містяться у ст.ст.450, 459 ЦК України (в ред.1963р.).

Згідно з роз’ясненнями, які містяться в п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”, відповідно до ст.459 ЦК у випадку смерті потерпілого організація або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобов'язані відшкодувати витрати на поховання (в тому числі на ритуальні послуги і обряди) тій особі, яка понесла ці витрати. Тому вимоги про стягнення витрат на поховання можуть пред'являтись як особами, що мають право на відшкодування шкоди у зв'язку зі смертю годувальника, так і сторонніми до потерпілого громадянами і організаціями, що фактично понесли ці витрати. Тому вимоги про стягнення витрат на поховання можуть пред’являтись як особами, що мають право на відшкодування у зв’язку зі смертю годувальника, так і сторонніми до потерпілого громадянами і організаціями, що фактично понесли ці витрати. Витрати на виготовлення пам’ятників і огорож визначаються, виходячи з їх фактичної вартості, але не вище граничної вартості стандартних пам’ятників і огорож в даній місцевості.

В судовому засіданні встановлено, що 27.02.2002 року на Скнилівському летовищі внаслідок падіння військового літака СУ-27 загинули донька- Дудченко Мар’яна Сергіївна, ІНФОРМАЦІЯ_1, та чоловік- Дудченко ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 позивачки, що стверджується матеріалами справи- вироком Військового апеляційного суду Центрального регіону України від 23.06.2005р. /а.с.6-18/, який залишений без змін Ухвалою колегії суддів Військової судової палати колегії Верховного від 02.03.2006р. /а.с.19-24/. Позивачка поховала своїх близьких- доньку та чоловіка та на їх могилах спорудила надгробний пам’ятник /долучено фотографії/.

З представлених накладної №90 від 06.06.2003р. /а.с.4/ та квитанції про сплату /а.с.5/ вбачається, що вартість спорудження надгробного пам’тника, замовником якого була позивачка ОСОБА_2, становить 34870грн. 00коп.

Відповідно до п.3 Порядку використання коштів, виділених для проведення першочергових заходів з ліквідації наслідків катастрофи військового літака СУ-27, що сталася під час показового польоту на Львівському аеродромі „Скнилів”, затв. розпорядженням Голови Львівської обласної державної адміністрації № 716 від 29.07.2002р., витрати на поховання здійснюються виходячи із обсягів фактичних видатків, але не більше 3 тис.грн. на одне поховання із розрахунку необхідності забезпечення затрат /придбання труни, вінків, оплата обрядових, транспортних послуг, поминки та ін./. В судовому засіданні представник позивача визнала факт отримання із резервного фонду 6000 грн. позивачці.

Діяльність по використанню військового літака СУ-27 УБ для здійснення демонстраційних польотів, які належать до вищого пілотажу, є діяльністю, яка створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість повного контролю за нею людиною, а тому відповідно до ст.450 ЦК України (в ред.1963р.), ст.1187 ЦК України з урахуванням роз’яснень п.4 ППВСУ від 27.03.1992р. №6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”, є джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно з положеннями ст.2 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України” Міністерство оборони України Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном. Відповідно до Положення про Міністерство оборони України ця установа є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України. До військового майна згідно зі ст.1 цього ж Закону належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіпрське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв’язку тощо.

Таким чином, на момент виконання демонстраційних польотів військовим літаком СУ-27 УБ над АСБ „Львів” 27.07.2002р. володільцем джерела підвищеної небезпеки, падінням якого було заподіяно смерть доньки- Дудченко М.С. та чоловіка- Дудченко С.П. позивачки, є Міністерство оборони України. Тому за таких обставин Міністерство оборони України на підставі ст.ст.450, 459 ЦК України (в ред.1963р.), ст.ст.1187, 1201 ЦК України, як володілець джерела підвищеної небезпеки зобов’язане відшкодувати витрати позивачки на встановлення надгробного пам’ятника на могилі її доньки та чоловіка.

  Враховуючи усі вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що позов є підставним та обгрунтованим і підлягає до часткового задоволення, оскільки позивачка ОСОБА_2 отримала допомогу на виготовлення надгробного пам’ятника у розмірі 3000 грн. на одного загиблого і цей факт сторонами не оспорюється, а тому відшкодуванню підлягають фактично понесені позивачкою витрати на спорудження надгробного пам’ятника за мінусом суми, як була виплачена із Державного бюджету, тобто у розмірі 34870грн. – 6000грн. = 28870 грн.

    Керуючись ст.ст.10, 60, 80, 88, 208, 209, 212, 213-215, 224-226 ЦПК України,  ст.ст.450, 459 ЦК України (в ред.1963р.), ст.ст. 1187, 1201 ЦК України, ст.2 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України”, суд, -

в и р і ш и в:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_2 28870 грн. 00коп. на відшкодування витрат, понесених на спорудження надгробного пам’ятника доньці ОСОБА_9 та чоловікові ОСОБА_3, які загинули 27.07.2002 року внаслідок катастрофи військового літака СУ-27 під час показового польоту на Львівському аеродромі „Скнилів”.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Міністерства оборони України в дохід держави судовий збір в розмірі - 288грн. 70коп. та кошти на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи  в сумі 30грн. 00коп.

На заочне рішення суду може бути подано відповідачем заяву про його перегляд судом, що його ухвалив, протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

На рішення суду може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення, апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Львівської області через районний суд.

Суддя: