Справа № 22ц-377/2008 Головуючий у 1 інстанції Єфімік О.О.
Категорія 20 Доповідач Баркова Л.Л.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Баркової Л.Л.
суддів Трушкова М. М. , Лупінової Л.М.
при секретарі : Фік К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, третьої особи приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Никоненко Т.В. про визнання недійсним договору купівлі продажу житлового будинку, відшкодування моральної шкоди та позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1про усунення перешкод в користуванні житловим будинком, виселення за апеляційною скаргою позивачки ОСОБА_1на рішення Орджонікідзівського районного суду міста Маріуполя від 2 листопада 2007 року
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2006 року позивачка ОСОБА_1звернулася до суду з позовом про визнання недійсним нотаріально посвідченого договору купівлі продажу житлового будинку за АДРЕСА_1, укладеного 23 січня 2004 року між нею та відповідачем на підставі ст. 229, 230, 233 ЦК України. Обґрунтовуючи позовні вимоги посилалася на те, що цей договір нею вчинено під впливом тяжких обставин і на вкрай невигідних умовах. А саме: у зв'язку з тяжкою хворобою сина, померлого у березні 2004 року, за яким вона доглядала та вимушена була постійно вишукувати грошові кошти на його дороге лікування. Наміру на продаж будинку вона не мала, але відповідач скориставшись її становищем та похилим віком обманув її. пообіцявши нести матеріальні затрати за те, що вона продасть йому будинок тільки для отримання дозволу на будівництво магазину , за що той сплатить їй четверту частину вартості будинку, а потім будинок поверне назад у власність. Але після будівництва магазину відповідач замінив замок, вивіз з будинку її майно, відключив будинок від енергії та газопостачання, чим спричинив моральну шкоду. Просила визнати недійсним договір купівлі продажу, зобов'язати відповідача повернути їй будинок та у відшкодування моральної шкоди стягнути 5000 гривень.
У цьому ж місяці звернувся до суду і ОСОБА_2. , який просив захистити права власника на спірний будинок та висилити із нього позивачку без надання іншого житлового приміщення. Зазначав, що після купівлі будинку він тимчасово дозволив ОСОБА_1. проживати в ньому, остання давала зобов'язання до березня 2006 року звільнити будинок, однак потім відмовилась і перешкоджає йому виконувати ремонтні роботи.
Рішенням Орджонікідзівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 2 листопада 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_1про визнання недійсним договору купівлі продажу житлового будинку, посвідченого 23 січня 2004 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу
Никоненко Т.В. в реєстрі №229 та відшкодування моральної шкоди відмовлено. Позов ОСОБА_2. задоволено. Усунено перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, ОСОБА_1виселено із належного йому на праві приватної власності на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі продажу №229 від 23 січня 2004 року житлового будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
В апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення, яким задовольнити її позов у повному обсязі. Посилається на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, які неповно з'ясовані, а обставини, які мають значення для справи і які суд вважав встановленими не доведено, порушено і неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення позивачки ОСОБА_1., її представника ОСОБА_3., які просили апеляційну скаргу задовольнити, відповідача ОСОБА_2. , його представника, адвоката ОСОБА_4., які просили скаргу відхилити, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з частковим задоволенням позову ОСОБА_1та відмови в задоволенні позову ОСОБА_2. з таких підстав.
У відповідності з вимогами п.3, 4 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1. не доведено жодної обставини, за якою договір купівлі продажу можна визнати недійсним, а тому оскільки остання, як тимчасовий жилець порушує права власника спірного будинку, вона підлягає виселенню із цього будинку без надання іншого приміщення.
Проте таких висновків суд дійшов всупереч наданим сторонами доказам та внаслідок невірного застосування положень матеріального і процесуального закону.
У відповідності з ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно із положеннями ч. 1 ст. 202, 203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст його не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Він має вчинятись у формі, встановленій законом, буди спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Як вбачається з матеріалів справи, позовних вимог ОСОБА_1., пояснень в судових засіданнях та доводів апеляційної скарги, остання наводячи підстави недійсності угоди купівлі продажу, посилається також на те, що продала будинок та позбавила себе права власності під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах.
Згідно із положеннями ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину. При визнані такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені статтею 216 нього Кодексу, а саме: кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Сторона, яка скористувалася тяжкою обставиною, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Як встановлено судом, ОСОБА_1на підставі договорів купівлі продажу та дарування була власником житлового будинку за АДРЕСА_1
23 січня 2004 року ОСОБА_1продала зазначений будинок ОСОБА_2. , відповідачу у справі, за 25000 гривень, що сторонами не оспорюється і підтверджується розпискою ОСОБА_1.
Договір купівлі продажу посвідчено приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Никоненко Т.В.
Після укладення договору ОСОБА_1залишилась проживати у спірному будинку разом з хворим сином ОСОБА_5. , який не працював, та продовжувала сплачувати всі комунальні послуги.
До цього часу ОСОБА_1проживає в будинку, залишається бути зареєстрованою, іншого житла не має.
Відповідач ОСОБА_2. в судовому засіданні не заперечував, що з позивачкою до листопада 2003 року, а саме до купівлі у неї частки земельної ділянки за 5000 гривень, ніяких відносин не мав, бачив що з нею проживає хворий син і з позивачкою вони домовились, що після продажу будинку вони з сином залишаться проживати до завершення ним будівництва магазину, який він хотів збудувати на земельній ділянці і збирав для цього необхідні документи. Чи має позивачка інше житло та родичів не з'ясовував.
Посилання відповідача ОСОБА_2. на те, що на час продажу будинку тяжких обставин, які б могли вплинути на волевиявлення ОСОБА_1не було є безпідставними, оскільки не відповідають встановленим обставинам та положенням закону.
Як вбачається зі справи, позивачка, 1925 року народження, має статут в'язника жертв нацизму, крім пенсії інших доходів не отримувала.
Відповідно до медичних документів, амбулаторної карти син позивачки ОСОБА_5. з 2002 року знаходився на стаціонарному та амбулаторному лікуванні в протитуберкульозному диспансері, був віч інфікованим. Стан здоров'я ОСОБА_5. різко погіршився з початку 2004 року, коли він вже не міг самостійно підніматися з ліжка і догляд за ним до дня смерті здійснювала позивачка.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5. у віці 43 років помер. Причиною його смерті став сепсис при наркоманії.
Таким чином, колегія суддів вважає встановленим, що 23 січня 2004 року позивачка продала свій будинок у зв'язку із збігом тяжких для неї обставин, пов'язаних із можливістю втрати рідного сина, який за станом здоров'я знаходився у критичному стані і саме вони примусили її укласти угоду на вкрай невигідних для неї умовах.
Про вкрай невигідність умов правочину для позивачки свідчить нееквівалентність передачі нею у власність сторонній людині житлового будинку за надзвичайно низьку вартість, яка не відповідала реальній вартості відчуженого майна в тій місцевості де розташований будинок та позбавлення себе у похилому віку житла. Дані обставини, як ї хвороба сина позивачки, були очевидні для відповідача на час укладення угоди.
Відповідач в судовому засіданні не заперечував, що спірний будинок знаходиться в центрі Орджонікідзевського району, недалеко від моря, базару та транспортних розв'язок. Тому його посилання на те, що 25000 гривень, які він сплатив позивачці за продаж будинку, відповідали реальній ринковій вартості будинку є неспроможними.
Посилання відповідача на те, що позивачка не витрачала кошти на лікування сина, оскільки отримані після продажу гроші поклала на депозитний рахунок що нібито свідчить про відсутність тяжких обставин є безпідставними, оскільки збігом тяжких обставин для неї був не тільки майновий, але й її та хворого сина особистий стан.
Посилання відповідача на те, що позивачка розуміла наслідки укладення договору, давала йому розписку про виселення із будинку з визначенням строку не є підставою для відмови у задоволенні позову про визнання угоди недійсною за правилами ст. 233 ЦК України.
Більш того, як стверджує позивачка розписку про виселення із будинку у строк до першого березня 2006 року вона давала відповідачу на його вимоги та погрози про відключення будинку від енерго- та газо- постачання, а останній не заперечував, і це підтверджується матеріалами справи, що угода купівлі продажу укладалася в той час, коли він займався оформленням документів на будівництво магазину за зазначеною адресою, а після написання позивачкою розписки про виселення звертався до ВАТ "Маріупольгаз" з заявою часткового відключення спірного будинку від газової магістралі.
З урахуванням зазначеного, встановлених обставин справи та положень матеріального і процесуального закону, виходячи із засад розумності та справедливості колегія суддів вважає доведеним факт укладення позивачкою ОСОБА_1. договору купівлі продажу під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, що свідчіть про його кабальність і є підставою для задоволення позовних вимог ОСОБА_1про визнання угоди недійсною із застосуванням правових наслідків, встановлених ст. 216 ЦК України.
Крім того, оскільки доведено, що відповідач скористався тяжкою обставиною при укладенні правочину, він зобов'язаний відшкодувати позивачці моральну шкоду, розмір якої з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань позивачки, її постійного проживання у спірному будинку, колегія суддів вважає можливим стягнути з відповідача на користь останньої 200 гривень.
Таким чином, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню, з постановою нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1та відмови в задоволенні позову ОСОБА_2. З урахуванням викладеного,
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛA :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзівського районного суду міста Маріуполя від 2 листопада 2007 року скасувати. Позов ОСОБА_1задовольнити частково. Визнати недійсним договір купівлі продажу житлового будинку за АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_1та ОСОБА_2та посвідчений 23 січня 2004 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Никоненко Т.В. в реєстрі №229. Сторони привести в первісний стан, визнавши за ОСОБА_1право власності на жилий будинок за АДРЕСА_1 та стягнувши з ОСОБА_1на користь ОСОБА_2 двадцять п'ять тисяч гривень.
Стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1у відшкодування моральної шкоди двісті гривень та користь держави витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи тридцять гривень. В задоволенні позову ОСОБА_2до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні житловим будинком та виселенні, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили з дня його проголошення може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.