Справа № 1/0904/124/2011

Провадження № 11/0990/210/2012

Категорія ст.185 ч.3 КК України

Головуючий у 1 інстанції Мельник І.І. Іван Іванович

Суддя-доповідач Гандзюк В.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2012 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Гандзюка В.П.,

суддів Кривобокової Н.М., Томенчука Б.М.,

з участю: прокурора Грищука В.І.,

засудженого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями заступника прокурора Галицького району Бордяковського І.А., який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та засудженого ОСОБА_2 на вирок Галицького районного суду від 23 листопада 2011 року, -

в с т а н о в и л а :

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, який має середню освіту, неодружений, непрацюючий, неодноразово судимий, востаннє 18.06.2007 року Галицьким районним судом за ст.ст. 162 ч.1, 185 ч.3, 70 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений 20.07.2009р. умовно-достроково на невідбутий строк 10 місяців і 1 день, громадянин України,-

засуджений за ст.ст. 15, ст.185 ч.3 КК України на три роки позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України ОСОБА_2 визначено покарання за сукупністю вироків, частково приєднавши невідбуту частину покарання за попереднім вироком Галицького районного суду від 18.06.2007 року і остаточно призначено йому покарання - три роки і два місяці позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженому до набрання вироком законної сили залишено попередньо обраний - тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 визначено обчислювати з 16 вересня 2011 року.

Вирішено долю речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_2, визнаний винним у тому, що він, будучи раніше судимим, на шлях виправлення не став і до закінчення невідбутої частини покарання, будучи умовно-достроково звільненим, вчинив замах на повторне викрадення чужого майна, поєднаний з проникненням у сховище.

Так, 13.02.2010 року близько 23год. 50хв. ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, зайшов на подвір'я жительки АДРЕСА_2 ОСОБА_3 та проник у сарай, звідки таємно викрав мопед типу «скутер» іноземного виробництва, синього кольору, без реєстраційних номерних знаків, вартістю 4700 грн., що належить сім'ї останньої, однак біля ганку будинку був виявлений ОСОБА_3, яка намагалась його затримати. При цьому ОСОБА_2 двічі наніс потерпілій удар кулаком в ділянку голови, кинув викрадений скутер на сніг, а сам з місця вчинення злочину втік, не довівши свій злочинний умисел до кінця через причини, що від нього не залежали.

В апеляції прокурор, не оспорюючи доведеність вини, правильність кваліфікації дій засудженого, вважав що призначене ОСОБА_2 покарання не відповідає вимогам ст.372 КПК України та ст.65 КК України. У судовому засіданні вказану апеляцію відкликав.

Засуджений ОСОБА_2 в апеляції, не визнаючи своїй вини, покликається на неправильність вироку та просить його скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, який заперечив апеляцію засудженого, пояснення засудженого, який підтримав доводи апеляції та вважає, що справа щодо нього сфальсифікована органами слідства і жодних об'єктивних доказів його вини в справі немає, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Вирок суду містить достатньо доказів, які беззаперечно доводять вину засудженого ОСОБА_2 у вчиненні злочину.

Насамперед, це показання самої потерпілої ОСОБА_3, яка впізнала ОСОБА_2 як особу, яка намагалася вчинити крадіжку її майна та нанесла їй удари.

Свої показання потерпіла підтверджувала впродовж досудового слідства, а також у суді. Правдивість цих показань сумнівів не викликає, оскільки потерпіла раніше знала засудженого. Інші докази, а саме: залишений слід взуттям ОСОБА_4 на місці події, визнання своєї вини самим засудженим, його добровільна участь у відтворенні обставин події, в процесі якої він пояснив та показав яким чином проникав та намагався викрасти з господарства ОСОБА_3 скутер, повністю підтверджують висновки суду першої інстанції про наявність вини засудженого у вчиненні злочину. Всі докази здобуті, закріплені та перевірені в порядку кримінально-процесуального закону та є допустимими.

Покликання апелянта на те, що справа сфальсифікована, оскільки у справі відсутні здобуті законним шляхом докази, а також на те, що потерпіла не брала участі в судовому засіданні, повністю спростовані матеріалами справи, протоколами слідчих дій та судових засідань, а тому оцінюються як намагання засудженого уникнути відповідальності.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що вирок суду є обґрунтованим та законним, а тому апеляційних підстав для його скасування, як про це апелює засуджений, немає.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляцію засудженого залишити без задоволення, а вирок Галицького районного суду від 23 листопада 2011 року відносно ОСОБА_2 - без зміни.

Головуючий В.П. Гандзюк

Судді Н.М. Кривобокова

Б.М. Томенчук

Згідно з оригіналом

Суддя В.П. Гандзюк