Справа № 1/0910/211/2011

Провадження № 11/0990/277/2012

Категорія ч.1 ст.121 КК України

Головуючий у 1 інстанції Крилюк М.І. Марія Іванівна

Суддя-доповідач Гандзюк В.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2012 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Гандзюка В.П.,

суддів Дячука В.М., Томенчука Б.М.,

з участю: прокурора Козаченка І.Р.,

засудженого ОСОБА_2,

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілого ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_2 та в його інтересах захисника ОСОБА_3 на вирок Косівського районного суду від 27 березня 2012 року,-

в с т а н о в и л а :

Даним вироком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець

смт. Яблунів та житель АДРЕСА_1, який має середню освіту, непрацюючий, неодружений, раніше судимий 17.06.2010 року Косівським районним судом за ст.ст. 296 ч.2, 122 ч.1 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки, громадянин України, -

засуджений: за ч.1 ст.121 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі, за ч.3 ст.296 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено покарання - 5 (п'ять) років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком Косівського районного суду від 17.06.2010 р. та остаточно призначено 5 (п'ять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.

Присуджено стягнути з ОСОБА_2 на користь Івано-Франківської ОКЛ 1654грн.11коп. за лікування потерпілого ОСОБА_4 та на його користь 4 100,48 грн. матеріальної шкоди та 2 000 грн. моральної шкоди.

Запобіжний захід засудженому тримання під вартою залишено без зміни до вступу вироку в закону силу.

Вирішено питання про речові докази.

За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що будучи раніше судимим за хуліганство, 06.11.2010 р. близько 01 год. 20 хв. біля приміщення кафе-бару «Овен», що по вул. І.Франка в смт. Яблунів Косівського району, під час бійки між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, безпричинно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, діючи умисно, з особливою зухвалістю, підбіг до ОСОБА_4 та завдав йому удар ногою в праву частину голови. Внаслідок нанесеного удару, потерпілий отримав тілесні ушкодження, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент їх заподіяння.

У поданих апеляціях:

- прокурор та потерпілий ОСОБА_4 вважають вирок незаконним з підстав неправильного застосування кримінального закону в частині відшкодування моральної шкоди, просять вирок змінити та збільшити розмір відшкодування до 10 000 грн.

У поданій зміненій апеляції прокурор вказує ще й на зайву вказівку суду у вироку як обставину, що обтяжує покарання, - повторність вчиненого злочину та просить її виключити.

- засуджений ОСОБА_2 та в його інтересах захисник ОСОБА_3 вважають, що вирок суду є незаконним через неповноту досудового та судового слідства, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, просять скасувати вирок, а справу направити на додаткове розслідування.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та міркування його захисника, які підтримали подані апеляції, думку прокурора та доводи потерпілого, які просять скасувати вирок в частині цивільного позову, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції засудженого та його захисника є безпідставними, а апеляції прокурора та потерпілого підлягають до задоволення частково.

Так, заперечуючи доведеність вини ОСОБА_2, апелянти вказали на те, що останній не порушував громадський порядок, не наносив удари потерпілому та не спричинив йому жодних тілесних ушкоджень, а навпаки є потерпілим внаслідок групової бійки, що відбувалася біля приміщення кафе-бару «Овен». Вказані заперечення ОСОБА_2 висловлював і у процесі досудового слідства та в суді першої інстанції.

Однак, показання підсудного повністю спростовані зібраними доказами, яким дана правильна юридична оцінка. Суд першої інстанції на підставі достовірних доказів встановив дійсні обставини справи.

Так, в суді знайшло своє підтвердження те, що ОСОБА_2 використавши конфлікт між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, безпричинно, перебуваючи в громадському місці, на очах багатьох присутніх відвідувачів бару підбіг і ногою наніс удар у г олову ОСОБА_4, від чого останній втратив свідомість. Це повністю підтвердженого свідками - очевидцями ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які ствердили, що чітко бачили обставини нанесення ударів підсудним у голову потерпілого. Жодних даних, які би ставили під сумнів показання вказаних свідків, в матеріалах справи немає.

Покликання засудженого та його захисника на те, що для правильного вирішення справи слід було допитати більше осіб, провести відтворення обставин події за участю всіх присутніх у барі на момент вчинення злочинів, а також необхідність порушити кримінальні справи щодо всіх учасників масової бійки, є безпідставними та виходять за межі апеляційного перегляду справи щодо засудженого.

Сукупність доказів - показання потерпілого, висновок про наявність у нього тяжкого тілесного ушкодження, яке ймовірно було заподіяно за обставин, на які вказали очевидці, результати проведених слідчих дій, відтворення обставин події та інші - повністю підтверджують вину засудженого у вчинених злочинах.

Наявність тілесних ушкоджень у винного та сплив тривалого часу на порушення кримінальної справи щодо нього, не спростовують доведеність вини і правильність висновків суду, а тому не є апеляційними підставами для скасування вироку, як на це вказують апелянти.

Щодо апеляційних вимог прокурора та потерпілого, то такі є в певній мірі обґрунтованими.

Так, суд першої інстанції, визначаючи суму для відшкодування потерпілому моральної шкоди в розмірі 2000 грн., своє рішення не обґрунтував, а обмежився тільки вказівкою, що остання є достатньою.

Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, потерпілому заподіяно тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що потягло необхідність лікування та спричинило фізичні і душевні страждання, ступінь яких і слід було належним чином врахувати.

Апеляційний суд, з врахуванням положень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди», враховуючи характер та обсяг страждань потерпілого, а також з врахуванням обставин справи, в тому числі і поведінку самого потерпілого, вважає, що розмір моральної шкоди слід збільшити, однак на суму значно меншу, ніж визначену цивільним позовом.

Обґрунтованим є покликання прокурора на те, що суд неправильно визнав обставиною, яка обтяжує покарання, повторність вчинення хуліганства, оскільки вказана обставина є кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ч.3 ст.296 КК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляції засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Апеляції прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та потерпілого ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Косівського районного суду від 27 березня 2012 року відносно ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову про відшкодування моральної шкоди змінити та збільшити розмір відшкодування до 5 000 грн.

Виключити із вироку вказівку суду на повторність вчинення ОСОБА_2 хуліганства, як обставину, що обтяжує покарання.

В решті вирок суду залишити без змін.

Головуючий В.П. Гандзюк

Судді В.М. Дячук

Б.М. Томенчук

Згідно з оригіналом

Суддя В.П. Гандзюк