Справа № 1/0910/237/2011

Провадження № 11/0990/473/2012

Категорія ст.296 ч.1 КК України

Головуючий у 1 інстанції Сабадах Б.В. Броніслав Васильович

Суддя-доповідач Гандзюк В.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2012 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Гандзюка В.П.,

суддів Томенчука Б.М., Кривобокової Н.М.,

з участю: прокурора Грищука В.І.,

захисника ОСОБА_2,

засудженого ОСОБА_3,

потерпілого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями потерпілого ОСОБА_4 та засудженого ОСОБА_3 на вирок Косівського районного суду від 04 липня 2012 року, -

в с т а н о в и л а :

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, який має середню освіту, одружений, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, раніше не судимий, громадянин України, -

засуджений за ч.1 ст.296 КК України та йому призначено покарання у виді штрафу в розмірі 8500 гривень.

Присуджено стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілого 1397 грн.60 коп. матеріальної, 3000 грн. моральної шкоди та на користь Косівської ЦРЛ 1263 грн. 96 коп., затрачених на лікування потерпілого.

Запобіжний захід засудженому до набрання вироком законної сили залишено підписку про невиїзд.

За вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним в тому, що він вчинив хуліганство.

Так, 08.08.2011 року біля 23.45 год. ОСОБА_3 наїхав велосипедом на ОСОБА_4, який повертався разом із своєю знайомою з народного дому в с. Старі Кути, на що потерпілий зробив зауваження. При цьому, ОСОБА_3, ігноруючи загально прийняті норми спілкування і поведінки, виразився щодо потерпілого нецензурною лайкою та, грубо порушуючи громадський порядок, діючи умисно, з особливою зухвалістю, наніс удар невстановленим предметом по голові ОСОБА_4, чим спричинив короткочасний розлад здоров'я. Внаслідок цього останній отримав легкі тілесні ушкодження.

В апеляції потерпілий ОСОБА_4 вважає вирок суду необ'єктивним, а покарання засудженого надто м'яким. Просить вирок щодо ОСОБА_3 скасувати, призначити йому покарання у виді обмеження волі та стягнути на користь потерпілого крім визначеної у вироку матеріальної шкоди 6 000 моральної шкоди.

Засуджений ОСОБА_3 у своїй апеляції вважає вирок незаконним з підстав однобічності та неповноти досудового та судового слідства, невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, істотного порушення кримінально-процесуального закону. Просить вирок скасувати та провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу злочину.

Заслухавши доповідь судді, пояснення потерпілого ОСОБА_4 та його представника, які вважають вирок суду надто м'яким, засудженого ОСОБА_3 та його захисника, які вважають засудження незаконним, думку прокурора, який вважає подані апеляції безпідставними, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені в апеляціях доводи, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляцій засудженого та потерпілого слід відмовити.

Суд першої інстанції детально дослідив зібрані докази у справі та об'єктивно встановив факт і обставини конфлікту між обвинуваченим ОСОБА_3 та потерпілим ОСОБА_4

Вказаний факт не тільки підтверджений потерпілим та очевидцем події ОСОБА_5, але й не заперечувався самим засудженим, який впродовж досудового слідства визнавав себе винним в тому, що наїхав велосипедом на потерпілого, а після побив його, заподіявши тілесні ушкодження.

Крім цього, заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень об'єктивно підтверджено і висновком судово-медичної експертизи та показаннями експерта ОСОБА_6, який ствердив те, що удари нанесені потерпілому саме 8.08.2011 року.

Обставини, за яких був вчинений злочин, свідчать про особливу зухвалість винного, який на справедливе зауваження потерпілого в громадському місці проявив свою зверхність і явну зневагу до особи, на яку щойно наїхав велосипедом, а потім ще й умисно наніс удари по голові потерпілого та спричинив йому закриту черепно-мозкову травму із струсом головного мозку, а також інші поранення голови і обличчя.

З врахуванням наведеного, кваліфікація протиправних дій засудженого за ст.296 ч.1 КК України не викликає сумніву.

Подальші зміни показань підсудним, який повністю заперечив обставини справи, є непослідовними та нелогічними, а тому суд правильно визнав як намагання останнього уникнути відповідальності за скоєне.

Вказівка засудженого у своїй апеляції про неповноту та однобічність досудового слідства, яка на його погляд полягала в тому, що суд чітко не встановив якою саме пляшкою він наносив удар у голову потерпілого, допускає, що удар міг заподіяти НЛО та інше, не носять характеру юридичного обґрунтування, а тому є безпідставними.

Видуманим та таким, що суперечить матеріалам справи, є і припущення апелянта про те, що зазначені в експертизі тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку були заподіяні значно раніше. Ці твердження були предметом перевірки в суді першої інстанції і повністю спростовані поясненнями експерта.

Щодо свідка ОСОБА_7, на якого зіслався апелянт, то показання останнього не спростовують встановлених фактів і отримали правильну оцінку в суді.

Крім цього, суд першої інстанції виходив з принципу достатності доказів, які необхідні для встановлення обставин та доведеності пред'явленого обвинувачення у вчиненні хуліганства. Апеляційні доводи про те, що суд повинен би детально досліджувати стан здоров'я та наявність захворювань потерпілого починаючи ще з 2001 року, повторно допитувати свідків та інше, є безпідставними.

З врахуванням цього, апеляційних підстав для скасування вироку і закриття справи на підставі ст.6 п.2 КПК України, як про це вказує апелянт, немає.

Що стосується апеляції потерпілого, який вважає призначене засудженому покарання надто м'яким, а суму морального відшкодування малою, то ці апеляційні вимоги не підлягають до задоволення.

Так суд, призначаючи покарання ОСОБА_3, дотримався принципів та правил, визначених ст.65 КК України, а також врахував ряд обставин, що пом'якшують покарання. Серед таких є те, що підсудний вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утримуванні двох неповнолітніх дітей.

З врахуванням наведеного, призначене покарання у виді 8500 грн. штрафу не можна вважати надто м'яким.

Відповідає ступені моральних страждань потерпілого і визначена судом сума на відшкодування моральної шкоди. Покликання потерпілого на те, що внаслідок злочину він змушений був змінити форму навчання та перейти на платне відділення, позивачем нічим не підкріплене.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляцію засудженого ОСОБА_3 та апеляцію потерпілого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Косівського районного суду від 04 липня 2012 року відносно ОСОБА_3 - без зміни.

Головуючий В.П. Гандзюк

Судді Б.М. Томенчук

Н.М. Кривобокова