Справа № 1/0917/10/2011
Провадження № 11/0990/240/2012
Категорія ст.190 ч.4 КК України
Головуючий у 1 інстанції Марчак Ю.І.
Суддя-доповідач Гандзюк В.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 червня 2012 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Гандзюка В.П.,
суддів Томенчука Б.М., Кавацюка М.Ф.,
з участю: прокурора Федорук Ю.І.,
засудженого ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Яремчанського міського суду від 09 лютого 2012 року, -
в с т а н о в и л а :
Вказаним вироком ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1 Яремчанської міської ради, з середньо-технічною освітою, приватний підприємець, одружений, не судимий, громадянин України, -
засуджений за ч.4 ст.190 КК України із застосуванням ч.1 ст.69 КК України на п'ять років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням строком два роки.
Згідно ст.76 КК України на засудженого покладено обов'язок не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець та житель АДРЕСА_2 Яремчанської міської ради, з середньою освітою, приватний підприємець, одружений, не судимий, громадянин України, -
засуджений за ч.4 ст.190 КК України із застосуванням ч.1 ст.69 КК України на п'ять років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням строком два роки.
Згідно ст.76 КК України на засудженого покладено обов'язок не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.
Запобіжний захід підписку про невиїзд засудженим до набрання вироком законної сили залишено без зміни.
Цивільний позов задоволено частково. Присуджено стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 1 060 500 грн. та 20 000 грн. компенсації заподіяної моральної (немайнової) шкоди. В решті позовних вимог відмовлено.
Постановлено після повного погашення заподіяних матеріальних та моральних збитків зняти накладений арешт на майно ОСОБА_3 та ОСОБА_2
За вироком суду ОСОБА_3 та ОСОБА_2 визнані винними у тому, що вчинили умисні дії, які виразилися у заволодінні чужим майном шляхом обману, вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.
Так, на початку 2007 року ОСОБА_3 вирішив заволодіти майном ОСОБА_4 шляхом обману, для чого залучився допомогою ОСОБА_2. У травні 2007 року ОСОБА_3 переконав ОСОБА_4 продати йому земельну ділянку, яка перебуває у власності останнього. Для виконання умов договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 02.06.2007 року уклали попередній договір, у якому зазначили, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 беруть на себе зобов'язання підписати до 08 червня 2007 року договір купівлі-продажу 0,4 га земельної ділянки, кадастровий номер якої НОМЕР_1 і яка розташована в с. Поляниця, уч. Росіш, Яремчанської міської ради Івано-Франківської області. Згідно умов попереднього договору, основний договір купівлі-продажу 0,40 га земельної ділянки повинен містити наступні обов'язкові умови: сума грошових коштів, за яку продається земельна ділянка, повинна становити 280 000 (двісті вісімдесят тисяч) доларів США, момент виникнення права власності на придбану земельну ділянку в ОСОБА_3 виникне в повному обсязі після повного розрахунку ОСОБА_3 із ОСОБА_4 Також в попередньому договорі було передбачено, що для своєчасного підписання основного договору, ОСОБА_4 надає на ім'я ОСОБА_2 нотаріально посвідчену довіреність з повноваженнями, необхідними для укладання договору купівлі-продажу без права одержання коштів.
Здійснити задумане ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до 08.06.2007 року не встигли, тому 11.06.2007 року, без згоди ОСОБА_4 та порушуючи умови попереднього договору, ОСОБА_2, перевищуючи повноваження представника та порушуючи права та законні інтереси ОСОБА_4, підписав від імені ОСОБА_4 договори купівлі-продажу земельних ділянок. Вказані договори купівлі-продажу земельних ділянок були посвідчені нотаріусом з порушенням Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Щодо вказаних дій нотаріуса є постанова старшого слідчого прокуратури м. Яремче від 24.01.2012 року про відмову в порушенні кримінальної справи. Тобто, ОСОБА_3 за допомогою ОСОБА_2 придбав земельну ділянку, яка належала ОСОБА_4, шляхом укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,4 га з кадастровим номером НОМЕР_1 і яка розташована в с. Поляниця, уч. Росіш, Яремчанської міської ради Івано-Франківської області. Нотаріально оформляючи факт придбання земельної ділянки, ОСОБА_3 розділив земельну ділянку на чотири рівні частини кожна по 0,1 га та вказав вартість кожної земельної ділянки площею 0,1 га в договорі купівлі-продажу по 80 416,60 гривень. Одразу ж ОСОБА_3 виготовив державні акти на право власності на земельні ділянки, а після отримання яких продав земельні ділянки іншим особам.
Після набуття права власності на земельні ділянки та продажу земельних ділянок ОСОБА_3 не повернув ОСОБА_4 коштів за земельні ділянки, при цьому скривав факт продажу вказаної земельної ділянки та ухилявся від виконання умов попереднього договору, згідно якого він повинен був виплатити ОСОБА_4 загальні грошові кошти в сумі 280 000 (двісті вісімдесят тисяч) доларів США.
В 2007 році ОСОБА_4 звернувся до Яремчанського міського суду з позовною заявою про розірвання договору купівлі-продажу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, який діяв від імені ОСОБА_4, маючи на меті або отримати кошти за земельну ділянку, або повернути назад у власність земельну ділянку.
У судовому засіданні при розгляді позову ОСОБА_3, скриваючи факт продажу земельної ділянки та усвідомлюючи, що земельна ділянка продана і діючи з корисливих мотивів, умисно запевнив, що поверне гроші в сумі 250 000 доларів США за земельну ділянку до 04.03.2008 року, а у випадку несплати у зазначений строк за ОСОБА_4 визнається право власності на земельну ділянку, що розташована на уч. Росіш, с. Поляниця, Яремчанської міської ради Івано-Франківської області. Пропозицію ОСОБА_3 укласти мирову угоду на запропонованих умовах потерпілий ОСОБА_4 прийняв і Яремчанським міським судом 22.01.2008 року було затверджено укладену мирову угоду. Однак взятих на себе зобов'язань до 04.03.2008 року ОСОБА_3 не виконав і ОСОБА_4 не повернув гроші, якими заволодів шляхом шахрайства, в сумі 250 000 доларів США. Через шахрайські дії ОСОБА_3 із ОСОБА_2 на день розгляду справи в суді ОСОБА_4 не зміг повернути право власності на земельну ділянку, або отримати вартість вилученої земельної ділянки в сумі 250 000 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України станом на 11.06.2007 року становить 1 262 500 гривень.
У поданій апеляції засуджений ОСОБА_2, не визнаючи своєї вини, вважає вирок суду незаконним та таким, що не відповідає обставинам справи, посилається на те, що ні в досудовому слідстві, ні під час судового розгляду не будо доведено попередньої змови між ним та ОСОБА_3, а інкримінована йому стаття обвинувачення не відповідає реальним подіям. Просить вирок скасувати, а справу закрити.
У запереченнях на апеляцію засудженого ОСОБА_2 прокурор вважає вирок суду законним та таким, що відповідає фактичним обставинам справи, повністю підтверджується доказами, дослідженими в судовому засіданні. Просить вирок залишити без зміни, а апеляцію, як безпідставну та немотивовану, - без задоволення.
Засуджений ОСОБА_3 вирок не оскаржував.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, який підтримав свою апеляцію, думку прокурора, який заперечив апеляцію засудженого ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає до задоволення з наступних підстав.
Вирок суду відповідно до вимог ст.323 КПК України повинен бути законним і обґрунтованим. При цьому, у ньому недопустимі висновки, які не ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, особливо тих, які безпосередньо впливають на висновок про наявність складу злочину та правильність кваліфікації діянь.
Цих вимог закону суд першої інстанції не дотримався та допустився очевидної неповноти судового слідства, невідповідності висновків фактичним обставинам справи, а також істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону.
Так, визнаючи ОСОБА_2 у вчиненні злочину за попереднім зговором із ОСОБА_3, суд виходив тільки з того, що він належно не виконав цивільно-правове доручення та не дотримався умов попереднього договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3
При цьому, суд, визнаючи ОСОБА_2 у вчиненні шахрайства шляхом обману потерпілого ОСОБА_4, не встановив, які саме особисті діяння засудженого слід вважати обманом (навмисне введення в оману) та не дав оцінки тому факту, що ОСОБА_2 не був знайомий з потерпілим, ніколи з ним не зустрічався та жодних особистих зобов'язань перед ОСОБА_4 з власної ініціативи на себе не брав, як і не узгоджував з ним умови виконання доручення. Разом з тим, зі змісту мотивувальної частини вироку слідує те, що шахрайство вчинив сам засуджений ОСОБА_3, який цей злочин здійснив за допомогою ОСОБА_2
Незрозуміло з вироку і те, яким саме майном потерпілого та в якому розмірі фактично заволоділи засуджені, і зокрема ОСОБА_2 При цьому, судом не досліджувалися та не дано оцінки змісту доручення про відсутність права в ОСОБА_2 отримувати будь-які кошти, а також твердження засудженого, що за виконання доручення ОСОБА_5 він не отримав жодної винагороди. Крім того, у вироку не розкрито корисливість мотиву діяння засудженого ОСОБА_2, що є обов'язковим для складу злочину шахрайства.
Без належних обґрунтувань у вироку є і висновок суду щодо розміру заподіяної злочином матеріальної шкоди.
Така, як зазначив Пленум Верховного Суду України в п. 25 Постанови від 06.11.2009р. №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», визначається лише вартістю викраденого майна за роздрібними (закупівельними) цінами, що існували на момент вчинення злочину, а розмір відшкодування завданих злочином збитків - за відповідними цінами на час вирішення справи в суді. За відсутності зазначених цін на майно його вартість може бути визначено шляхом проведення відповідної експертизи.
Суд виходив не з реальної чи експертної, а з договірної ціни землі в розмірі 280 000 доларів США, яка була вказана в попередній угоді купівлі-продажу, не мотивуючи при цьому такого рішення. Разом з тим, правильне визначення розміру та вартості майна, що є предметом шахрайства, безпосередньо впливає на правильність кваліфікації корисливого злочину.
Вирок суду складений у такий спосіб, що фактично незрозуміло, з якого часу та на якому етапі оформлення цивільно-правових угод було вчинене шахрайство (при укладенні попереднього договору, при складанні та оформленні доручення ОСОБА_2, при нотаріальному посвідченні основного договору купівлі-продажу землі, при виконанні вказаного договору чи при укладенні мирової угоди за участю потерпілого з приводу виконання зобов'язань повернення йому коштів). Тобто, суд фактично не встановив час і місце вчинення злочину.
Не дотримався суд і вимог щодо складання вироку в частині оцінки доказів. Зокрема, навівши окремі докази, суд не вказав, які саме обставини ці докази підтверджують, а які з них спростовують обвинувачення. Так, виклавши у вироку показання нотаріуса Питлюка В.І. та його помічника, які за змістом фактично підтвердили волевиявлення ОСОБА_4 щодо обсягу повноважень довіреного і правомірність поведінки ОСОБА_2 при виконанні ним доручення, суд не спростував такі пояснення та не вказав, яким чином вони підтверджують вину засуджених. Не мають прив'язки до мотивації висновків по суті справи і інші докази, які суд лише перерахував.
За наявністю зазначених вище підстав, вирок суду, відповідно до правил ст.367 КПК України, підлягає скасуванню.
Оскільки в справі у вчиненні одного злочину обвинувачуються двоє засуджених, вирок підлягає скасуванню і щодо ОСОБА_3, тобто в повному обсязі.
При новому судовому розгляді суду слід врахувати зазначені порушення і, з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, належним чином дослідити та встановити дійсні обставини справи. Для цього, на підставі зібраних доказів, необхідно дати аргументовану оцінку показанням підсудних та доказам, які спростовують чи підтверджують правдивість цих показань. У залежності від вчинених конкретних діянь кожного з них суд повинен правильно кваліфікувати їх дії, визначити вид та реальний розмір предмету злочинного посягання і, відповідно до закону, вирішити цивільний позов потерпілого, тобто в результаті постановити законне й обґрунтоване судове рішення.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 367 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Яремчанського міського суду від 09 лютого 2012 року відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в цей же суд , в іншому складі суду.
Головуючий В.П. Гандзюк
Судді Б.М. Томенчук
М.Ф. Кавацюк
Згідно з оригіналом
Суддя В.П. Гандзюк