ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                          ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "13" червня 2006 р.                                                                   Справа № 9/82

Суддя господарського суду Чернівецької області Чорногуз Михайло Георгійович

розглядаючи справу

за позовом    Державне підприємство "Новоселицьке державне спеціалізоване лісництвоАПК"

до відповідача  Управління Пенсійного фонду України у Новоселицькому районі

про визнання недійсними рішення від 26.04.06р. № 10 "Про застосуванняфінансових санкцій..." та  Вимоги від 25.04.04р. № Ю-74 "Про сплату боргу"

за участю представників:

позивача:  Галіщук Д.Г. директор, Єршов С.В. довіреність  від 31.05.2006 року

відповідача:  Шаларь Л.В. начальник, Савчук Т.Г. доручення № 1058/01 від 30.05.06 р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся із заявою про визнання недійсним Рішення УправлінняПенсійного фонду України в Новоселицькому районі Чернівецької області №10 "Про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальни ком сум своєчасно не обчислених та несплачених страхових внесків", згідно якого до Новоселицького державного спеціалізованого лісництва застосовуєть ся фінансова санкція у розмірі 9 026,44 грн., та Вимоги Управління Пенсійного фонду України у Новоселицькому районі Чернівецької області від 25.04.2006 року "Про сплату боргу", про сплату Новоселицьким державним спеціалізова ним лісництвом недоїмки зі страхових внесків на обов'язкове державне пенсій не страхування у розмірі 21 125,01 грн.

В судовому засіданні 31 травня 2006 року за клопотання сторін відповідно до п. 2 ст. 150 КАС України була оголошена перерва до 7 червня 2006 року, а 7 червня 2006 року до 13 червня 2006 року.

В судовому засіданні 7 червня 2006 року, представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач є платником єдиного податку.

Представники відповідача заперечують проти позову посилаючись на безпідставність позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява та заперечення проти позову, дослідивши докази які мають юридичне значення для розгляду позовної заяви суд встановив наступне.

Позивач вважає, що він повинен сплачувати податки, збори та обов'язкові платежі відповідно до Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва". Пунктом 6 да ного Указу встановлено, що суб’єкти малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Суд виходить з того, що Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року має пріоритет перед Указом Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва". Оскільки відповідно до п. 1 ст. 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон) є підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру і повинні сплачувати страхові внески за найманих (застрахованих) осіб на загальних підставах.

Твердження позивача, що в даному випадку має місце подвійне оподат кування також помилкове, оскільки з метою уникнення подвійного оподаткування протягом періоду внесення відповідних змін до законодавства при сплаті страхових внесків за найманих працівників юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності сума коштів, що спрямовується до Пенсійного фонду у вигляді відрахувань від єдиного та фіксованого податків за таких працівників, зараховується в рахунок сплати страхових внесків за відповідні звітні періоди. Відповідні зміни до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України затвердженої постановою Пенсійного фонду України 19.12.2003 р. № 21-1 Згідно з пп. 11.17 Інструкції суми надміру сплачених чи помилково сплачених страхових внесків та інших платежів (в тому числі частина єдиного та фіксованого податків, що надходить за найманих працівників суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали відповідний особливий спосіб оподаткування) повертаються страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок майбутніх платежів страхових внесків.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати й сплачувати в установлені строки і в повному обсязі страхові внески. Для роботодавців страхові внески до солідарної системи, згідно ч. 1 ст. 19 Закону, нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної й додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних витрат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.

Згідно ч. 6 ст. 18 Закону законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" прийнятий відповідно до п.4 Перехідних положень Конституції України і діє до набрання чинності законом, прийнятим Верховною Радою України з цих питань.

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Згідно акту перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 26.04.2006 р. № 6 позивачеві були донараховані страхові внески за ставкою: 32,3 % (період квітень-грудень 2005 року); 31,8 % (січень-лютий 2006 року).

На підставі ст.106 Закону, відповідачем було надіслано вимогу про сплату боргу від 25.04.2006 р. № Ю 74 на загальну суму 30 151,45 грн., в тому числі недоїмка (з урахуванням частини частки сплаченого єдиного податку за відповідний період)  21 125 грн. 01 коп. а також, відповідачем з посиланням на п.4 ч.9 ст.106 Закону за донарахування сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладено штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховане ці суми, в сумі  9 026 грн. 44 коп..

Відповідачем донараховано позивачеві страхові внески за період з квітня до грудня 2005 року та за січень-лютий 2006 року, на загальну суму 27 377, 19 грн. на підставі рішення № 10 від 26.04.2006 р.

Позивачем за період з квітня по грудень 2005 року та за січень-лютий 2006 року, фактично сплачено 18 808 грн. 29 коп. єдиного податку, і в тому числі до Пенсійного фонду 7 899 грн. 47 коп. ( 42% єдиного податку).

Суд виходить з того, що за період з квітня до грудня 2005 року та за січень-лютий 2006 року позивач повинен провести сплату страхових внесків в сумі 19 477 грн. 72 коп. ( із розрахунку повинен був сплатити (донараховано)  27 377 грн. 19 коп. – сплачено шляхом сплати єдиного податку 7 899 грн. 47 коп.). Відповідач помилково визначив  недоїмку в сумі 21 125 грн. 01 коп., а тому і помилково розрахував фінансову штрафну санкцію в розмірі 9 026 грн. 44 коп. Оскільки відповідно до п.4 ч.9 ст.106 Закону за донарахування сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків, позивач фактично частково сплатив страхові внески, у складі сплати єдиного податку. Даний факт підтверджується актом звірки по залишках несплачених коштів станом на 20.03.2006 року, від 9 червня 2006 року підписаним обома сторонами.  

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Рішення відповідача №10 від 26 квітня 2006 року "Про застосування фінансових сан кцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальни ком сум своєчасно не обчислених та несплачених страхових внесків", в частині  донарахування 7 899 грн. 47 коп., та застосування до Новоселицького державного спеціалізованого лісництва фінансової санкції у сумі 2 832 грн. 32 коп. та Вимога від 25.04.2006 року "Про сплату боргу", про сплату Новоселицьким державним спеціалізова ним лісництвом недоїмки зі страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1647 грн. 29 коп.  та фінансової санкції в розмірі 2 832 грн. 32 коп. не відповідають фактичним обставинам та чинному законодавству. В решті позовні вимоги – безпідставні.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі ст. ст. 14, 17, 18, 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року, Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 року № 727/98, із змінами та доповненнями  внесеним 28.06.1999 року № 746/99, та керуючись ст. ст. 2, 71, 86, 94, 160-163, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Визнати недійсними Рішення Управління Пенсійного фонду України в Новоселицькому районі Чернівецької області №10 від 26 квітня 2006 року "Про застосування фінансових сан кцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальни ком сум своєчасно не обчислених та несплачених страхових внесків", в частині  донарахування 7 899 грн. 47 коп., та застосування до Новоселицького державного спеціалізованого лісництва фінансової санкції у сумі 2 832 грн. 32 коп. та Вимогу Управління Пенсійного фонду України у Новоселицькому районі Чернівецької області від 25.04.2006 року "Про сплату боргу", про сплату Новоселицьким державним спеціалізова ним лісництвом недоїмки зі страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1647 грн. 29 коп.  та фінансової санкції в розмірі 2 832 грн. 32 коп.

3.           В частині визнання недійсними Рішення Управління Пенсійного фонду України в Новоселицькому районі Чернівецької області №10 від 26.04.06 р. "Про застосування фінансових сан кцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальни ком сум своєчасно не обчислених та несплачених страхових внесків", згідно якого до Новоселицького державного спеціалізованого лісництва застосовуєть ся фінансова санкція у розмірі 6 194 грн. 26 коп., і донараховано 19 477 грн. 72 коп. – відмовити.

Постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Порядок і строки апеляційного оскарження.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                             М.Г. Чорногуз