Справа № 22-1304 \ 08 Головуючий у 1 інстанції Домарєв О.В.
Категорія - 5 Доповідач Дем*яносов М.В.
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
УХВАЛА
18 квітня 2008 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Рибалко Л.І. суддів Новіковбї Г.в.
Дем*яносова М.В.
при секретарі : Білявській І.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1-ОСОБА_4на рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 05 грудня 2007року в справі за позовом ОСОБА_3до ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку, визнання договру дарування недійсним, скасування реєстрації , визнання права власності та усунення перешкод в користуванні власністю.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши в обсязі апеляційної скарги досліджені судом по справі докази , суд-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1. в апеляційній скарзі оспорює обгрунтованість рішення
Калінінського районного суду м. Донецька від 05 грудня 2007 року, яким було
частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_3. Поновлено позивачці
строк для звернення до суду за захистом порушеного права. Визнано недійсним договір
дарування 41\10 частини домоволодіння АДРЕСА_1
5.12.2000 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського
нотаріального округу. Зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_3 41\100 частиною домоволодіння АДРЕСА_1 шляхом передачі ОСОБА_3. ключів від входних дверей вказаного домоволодіння і ставить питання про його скасування із постановою нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3.
Доводи скарги зводяться до того, що постановлене судом рішення не відповідає вимогам матеріального та процесуального закону . Вважає, що в судовому засіданні знайшов своє підтвердження той факт, що позивачці достовірно було відомо, що вона укладає з відповідачем договір дарування , а не довічного утримання, однак суд на вказані обставини уваги не звернув, безпідставно визнав укладений договір дарування недійсним.
Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що згідно договору дарування частини домоволодіння від 25 грудня 2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Морозовим, зареєстрованим в реєстрі №3476 ОСОБА_3. подарувала ОСОБА_1 41\100 частини домоволодіння
23 з відповідними до нього надвірними будівлями і спорудами, що знаходяться по вул. Фурманова в м. Донецьку .
Відповідно до вимог ч.1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Згідно із ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Як вбачається із матеріалів справиОСОБА_3. звертаючись до суду з позовом про визнання договору дарування недійсним, про що вона підтвердила і в апеляційному суді, посилалася на те, що фактично між нею та її сином ОСОБА_1. -відповідачем по справі було обумовлено, що вона оформляє право власності на належний їй будинок, а відповідач повинен доглядати і надавати їй допомогу до самої смерті. Тобто вона помилялася при укладенні правочини, щодо його правових наслідків, вважаючи, що укладає договір довічного утримання.
Розглядаючи справу суд першої інстанції встановив фактичні обставини про те , що позивачка на час укладення договору дарування є інвалідом Великої Вітчизняної війни, знаходилася в похилому віці, страждала рядом хронічних захворювань, потребувала сторнньої допомоги, яка відповідачем позивачці не надавалася, і в силу вказаних обставинОСОБА_3. помилялася щодо природи правочину, вважаючи , що укладає договір довічного утримання і вказані обставини повністю знайшли своє підтвердження прийшов до обгрунтованого висновку про визнання договору дарування недійсним, помилково пославшись на те, що позивачка була введена відповідачем в оману що до обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з*ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз*ясненням Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п.1 постанови " Про судове рішення" №11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільно процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права , що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності- на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України
Рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 5 грудня 2007 року в цілому є законним, справедливим іобгрунтованим, в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в ході судового засідання.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної
оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення немає.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду.
Керуючись ч.1 п.1 ст. 307, 313, ч.1 п.1 ст. 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
ВИРІШИВ :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 05 грудня 2007 року залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з момоенту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили .