Справа 22-11495/2006 Головуючий першої інстанції Блохін А.А.
Категорія 21 Доповідач Денисенко Л.Л.
УХВАЛА Іменем України
18 грудня 2006 року Судова палата у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
Головуючого Лісової В.І.
судді Денисенко Л.Л. Лоленко А.В.
при секретарі Проляпа О.В. з участ.: позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу по апеляції ДП Донецька залізниця, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Горлівки
на рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки
від 30 травня 2006 р.
по справі за позовом ОСОБА_1 до ДП Донецька залізниця, ДП Артемвугілля, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України уЦентрально-Міському районі м.Горлівки про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної здоров'ю.
ВСТАНОВИВ:
В апеляційній скарзі ДП Донецька залізниця просе скасувати рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки від 30 травня 2006 року, яким стягнуто на користть ОСОБА_1 з ДП Донецька залізниця і ДП Артемвугілля матеріальну шкоду з кожного по 3 060,13 грн., компенсацію по 1 354,36 грн., стягнуто з Відділення вмконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Горлівки з 1 квітня 2001 року по 255,38 грн. відшкодування шкоди з відповідними перерахуваннями , в частині стягнення моральної шкоди у задоволенні позову відмовлено, посилаючись на те, що позивач після звільнення з міст позбавлення волі звернувся з заявою про відшкодування шкоди, заподіяної під час роботи на ДП Донецька залізниця, у січні 2002 року і тільки з цього часу може бути поновлено виплату матеріальної шкоди.
В апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Гролівки також просе скасувати рішення суд і справу передати на новий розгляд з посиланням на те, що справу по виплаті шкоди, заподіяної здоров`ю на виробництві, повинно формувати підприємство і передавати Фонду, чого не було зроблено.
В судовому засіданні позивач просив розглянути справу у відповідності з вимогами закону.
Вирішуючи справу суд виходив з того, що позивач ОСОБА_1 працював у ДП Донецька залізниця станція Горлівка помічником укладача поїздів, 15 серпня 1979 року під час роботи стався нещасний випадок, внаслідок якого позивач отримав травму, за висновками МСЕК від 7 січня 1980 року йому встановлено стійку втрату працездатності 60%. Рішенням Центрально-Міського району м.Горлівки від 5 листопада 1980 року встановлено рівну вину ДП Донецька залізниця і ДП Артемвугілля по 50% у спричинені шкоди і стягнуто відшкодування шкоди. Відповідно до вироку Центрально-Міського районного суду м.Горлівки від 17 липня 1991 року позивача ОСОБА_1 засуджено по ст.94 КК України до 12 років позбавлення волі і звільнено його 8 серпня 2001 року. За час коли позивач перебував у містах позбавлення волі підприємства не виплачували йому матеріальну шкоду у зв`язку з пошкодженням здоров`я, чим порушено його право. Тому суд стягнув на користь позивача відшкодування шкоди по 3 060,13 грн. і компенсацію по 1 354,36 грн., та з 1 квітня 2001 року виплати з Фонду по 255,38 грн. в місяць з подальшим перерахуванням у відповідності з законом. У задоволенні позову про стягнення моральної шкоди суд відмовив. В цій частині рішення суду не оспорюється.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи апеляціний суд вважає, що апеляційні скаргі не підлягають задоволенню з таких підстав.
Матеріалами справи встановлено, що під час роботи на виробництві позивач ОСОБА_1 15серпня 1979 року отримав травму, висновками МСЕК від 7 січня 1980 року йому встановлено стійку втрату працездатності 100%, в тому числі втрату професійної працездатності 60%. Рішенням Центрально-Міського районного суду м.Горлівки від 5 листопада 1980 року встановлено рівну вину ДП Донецька залізниця і ДП Артемвугілля у спричинені шкоди по 50%, стягнуто матеріальну шкоду. Підприємства виплачували позивачеві ОСОБА_1 матеріальну шкоду до його засудження, а потім прекратили виплату, чим порушено його право на відшкодування шкоди, оскільки діюче на той час законодавство Правила відшкодування шкоди, які діяли на час нещасного випадку, а також Правила від 23 червня 1993 року, а також Закон України „Про охорону праці" не передбачали зупинення виплати відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю на виробництві. Тому суд обґрунтовано визначив суму заборгованності з 1 листопада 1992 року по 1 квітня 2001 року 6 120,26 грн. і компенсацію 2 708,71 грн., яку стягнув з підприємств поровну по 50%, а з 1 квітня 2001 року стягнув з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхуваиня від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м.Горлівки по 255,38 грн. з подальшим перерахуванням.
Доводи апеляційних скарг про виплату шкоди з часу звернення позивача з заявою, та несвоєчасного оформлення справи на відшкодування шкоди безпідставні, оскільки не грунтуються на вимогах закону.
Рішення суду постановлено у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не знайдено.
Керуючись ст.ст. 307,308,315 ЦПК України апеляційний суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційні скарги ДП Донецька залізниця та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м. Горлівки відхилити.
Рішення Цен трально - Міського районного суду м. Горлівки від 30 травня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційну інстанцію протягом двох місяців після набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.