Справа №22-11280/06 р. Головуючий у 1 інстанції - Івашура В.О.
Категорія-11 Доповідач- Зінов'єва А.Г.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2006 р. Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Бугрим Л.М.
суддів: Олєйникової Л.С.
Зінов'євої А.Г.
при секретарі: Іванові В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 24 жовтня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування безпідставно набутих грошових коштів,-
ВСТАНОВИВ:
У липні 2006 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 24 липня 2002 р. він передав відповідачу кошти в розмірі 100000 доларів США під умовою, що останній передасть йому свою долю в корпорації „Промекономсервіс", що було оформлено розпискою. Прийняті на себе зобов'язання відповідач не виконав, про що позивачу стало відомо 27 серпня 2004 р. з отриманої інформації про склад засновників корпорації „Промекономсервіс". Просив стягнути з відповідача, як безпідставно набуті грошові кошти 532880 грн. за курсом Національного Банку України на день укладання договору, 3% річних - 29869 грн. 83 коп. та індексацію у розмірі 118299 грн. 36 коп.
Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 24 жовтня 2006 р. позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково: на його користь з відповідача було стягнуто безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 532880 грн., 3% річних - 33884 грн. 83 коп., індексація у розмірі 118299 грн. 36 коп. та судовий збір - 1730 грн., а всього - 686793 грн. 36 коп.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 приніс апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просив ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач, не оспорюючи факту отримання коштів та неповернення їх позивачу, вважав що останнім пропущено строк, передбачений для звернення до суду за захистом порушеного права. Крім того, вважає, що суд безпідставно не прийняв до уваги те, що на підставі документів корпорації „ПромЕкономСерівс", її засновником може бути тільки юридична особа. Також вважав, що суд неправильно нарахував проценти та інфляцію, оскільки на його думку, ст. 625 ЦК України на вказані правовідносини не розповсюджується.
В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити у повному обсязі.
Представник позивача апеляційну скаргу не визнав, просив її відхилити, а рішення суду залишити без зміни.
Заслухавши доповідача, сторони, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні за таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами і обґрунтовано дійшов висновку про необхідність стягнення основної суми, процентів та інфляції.
Між тим, при розрахунках суми, яка підлягає стягненню і відповідно процентів та інфляції допустив помилку, оскільки взяв курс долару у відношенні до національної валюти на день надання розписки, тоді як відповідно до діючого законодавства необхідно виходити з курсу долара на день ухвалення рішення.
Таким чином, суд неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення.
При розгляді справи судом було встановлено, що 4 липня 2002 р. ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2, як частку обумовленої долі в межах сумісної діяльності в корпорації „ПромЕкономСервіс", 100000 доларів СІЛА , що на той час було еквівалентно 532880 грн. Устав корпорації „ПромЕкономСекрвіс" в новій редакції було зареєстровано на підставі рішення виконкому Ленінської районної в м. Донецьку ради від 19 лютого 2003 р. Про відсутність своєї долі в цій корпорації позивачу стало відомо з листа, який надійшов до нього, як до посадової особи 27 серпня 2004 р.
Відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно розписки відповідач одержав 100000 доларів США, що на теперішній час відповідно до курсу долара по даним Національного Банку України вказана сума складає 505000 грн., яка і підлягає стягненню на користь позивача.
Відповідно до ч.2 ст. 1214 ЦК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу),, згідно якої за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Оскільки процент за користування грошима розпискою встановлений не був, то він встановлюється ст. 625 ЦК України, тобто боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, відповідач повинен сплатити ОСОБА_2 3% річних від простроченої суми, що складає 32702 грн. (505000 : 365 дн. х 3% х 788, де 505000 грн. - основна сума ; 365 -кількість днів у році; 788 - кількість днів).
Також підлягає стягненню індексація у зв'язку з інфляцією, яка складає 111100 грн. (505000 х (1,077 х 1,103 х 1,029 - 1), де 505000 - основна сума, 1,077 - індекс інфляції за 2004 p., 1,103 -індекс інфляції за 2005 p., 1,029 індекс інфляції за 2006 p.).
Загальна сума, яка підлягає стягненню складає 648802 грн. (505000 + 32702 +111100).
Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи відповідача про те, що засновником корпорації „ПромЕкономСервіс" повинна була стати юридична особа, оскільки згідно розписки грошові кошти були отримані і передані фізичними особами.
Не заслуговують на увагу доводи відповідача про порушення строків позовної давності, оскільки вказані обставини були досліджені судом першої інстанції і встановлено, що позивачем процесуальні строки не порушені. Про порушення своїх прав та законних інтересів позивачу стало відомо у серпні 2004 р. і до суду він звернувся в липні 2006 р.
Не можуть бути прийняти до уваги доводи відповідача про неправильне застосування судом вимог ст. 625 ЦК України, яка на виниклі правовідносини не розповсюджується. Судом були встановлені правовідносини, які склалися між сторонами, при цьому ст. 625 ЦК України є загальною нормою при неналежному виконанні зобов'язання, до якої нас відсилає ст. 536 ЦК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.4, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 24 жовтня 2006 р. в частині стягнення безпідставно набутих грошових коштів, проценту та інфляції змінити
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 безпідставно набуті кошти в сумі - 505000 грн., проценти - 32702 грн., компенсацію у зв'язку з інфляцією - 111100 грн. та судові витрати - 1730 грн., а всього стягнути - 650532 грн.
Рішення набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржене в
касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня
надрання чинності.