Справа № 22-3060/2008                           Головуючий у 1 інстанції Федько С.П.

Категорія 30                                              Доповідач Стельмах Н.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2008 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Стельмах Н.С, суддів Звягінцевої О.М., Молчанова С.І., при секретарі Шилковій Ю.О. розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до  відділення ФСС  у Центрально-Міському    районі    м.    Горлівки    Донецької    області    про відшкодування моральної шкоди, і

встановив:

в апеляційній скарзі відділення ФСС у оспорює обгрунтованість зазначеного судового рішення, яким позов задоволено частково із стягненням на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 9000 грн., і ставить питання про його скасування та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову, оскільки є відсутнім висновок МСЕК про спричинення позивачеві такої шкоди, а сам позивач не надав суду доказів заподіяння йому моральних страждань внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві.

Крім цього, за зміною статті закону, що регламентує право позивача на відшкодування моральної шкоди, у суду не було підстав для задоволення вказаного позову за рахунок фонду, тим більше, що позивач пропустив строк на звернення з позовом до суду і відділення ФСС не є належним відповідачем по справі.

В засіданні апеляційного суду представник відділення ФСС за довіреністю підтримала доводи апеляційної скарги, просила про її задоволення, скасування судового рішення із ухваленням нового про відмову в задоволенні позову, а позивач заперечував проти доводів скарги, просив її відхилити та залишити судове рішення без зміни.

Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.

2 січня 2007 року ОСОБА_1. звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача і зазначав, що працював в підземних умовах на вугільних підприємствах більше 33 років.

Висновком МСЕК від 24 травня 2005 року в нього вперше встановлено 25% втрати працездатності внаслідок професійного захворювання пневмоконіозом.

Висновком МСЕК від 30.10.2006 р. за погіршенням стану здоров'я за визначеним профзахворюванням в нього встановлено 40% втрати працездатності та 3 групу інвалідності.

За таких обставин, ушкодженням здоров'я та стійкою втратою внаслідок цього працездатності йому спричинено моральну шкоду, оскільки він змушений внаслідок хвороби додавати багато зусиль для організації свого життя.

Тому він просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь у відшкодування моральної шкоди 30000 грн.

Справа неодноразово розглядалася різними судовими інстанціями.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 27 лютого 2008 року позов задоволено частково і на користь ОСОБА_1. з відповідача стягнуто у відшкодування моральної шкоди 9000 грн. та на користь держави 1, 50 грн. судових витрат.

Суд дійшов висновку, що викладені позивачем обставини обгрунтовано наданими ним довідками та іншими відповідними матеріалами (а.с. 5-17 ) і тому знайшли підтвердження в судовому засіданні.

Апеляційний суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

При розгляді цієї справи судом було встановлено, що внаслідок шкідливих умов праці позивачеві було завдано стійку втрату працездатності.

За вказаних обставин, суд дійшов правильного і обгрунтованого висновку щодо спричинення позивачеві внаслідок професійного захворювання моральних страждань.

При вирішенні питання щодо розміру спричиненої моральної шкоди судом враховано тяжкість та характер спричинених ним моральних страждань, їх тривалість, неможливість відновлення стану здоров'я та змушеність позивача постійно додавати зусиль для організації свого життя.

Конституційним Судом України в п. 4.1 рішення № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 року визначено, що ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

У випадку втрати потерпшим працездатності він зазнає значно більше моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

У той же час, суд при вирішенні цього спору визначив розмір відшкодування шкоди значно меншим ніж встановлений в ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" гранічним для осіб, у яких не встановлено стійку втрату працездатності.

За таких обставин, немає підстав вважати, що визначаючи розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди суд не врахував межі достаньості та справедливості.

Та обставина, що позивачеві виплачено певну суму одноразової допомоги та сплачуються відповідачем щомісячні суми у відшкодування шкоди, спричиненої здоров'ю, не впливають на правильність правових висновків суду, оскільки не мають відношення до відшкодування моральної шкоди, спричиненої йому втратою працездатності.

Крім цього, апеляційний суд вважає, що зміна на час розгляду справи дії спеціальної норми закону, якою визначався порядок відшкодування позивачеві моральної шкоди, всупереч доводам апеляційної скарги, не є підставою для відмови в задоволенні позову і тому не впливає на правильність визначених правових висновків суду, оскільки право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло ще до зміни вказаної норми закону.

До того ж згідно з п.3 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", висновок МСЕК про встановлення наявності чи відсутності спричинення моральної шкоди особам, у яких встановлено стійку втрату працездатності внаслідок шкідливих умов праці, не є обов'язковим, оскільки спричинення моральної шкоди в таких випадках є очевидним.

Тому не можна визнати спроможним і довод апеляційної скарги щодо відсутності по цій справі взагалі доказів спричинення позивачеві моральної шкоди стійким ушкодженням здоров'я на виробництві внаслідок шкідливих умов праці.

Не можна визнати спроможними і доводи скарги щодо пропуску позивачем строку на звернення з позовом до суду, оскільки відповідно до вимог ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом та на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я.

Не грунтуються на вимогах чинного законодавства доводи скарги щодо притягнення судом неналежного відповідача.

Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень або неправильного застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування або зміни судового рішення немає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314 ЦПК України апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу відділення ФСС у Центрально-Міському районі м. Горлівки відхилити, рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 27 лютого 2008 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності негайно, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили