ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.07.15р. Справа № 904/4314/15

За позовом публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче акціонерне товариство " ВНДІкомпресормаш", м. Суми

до товариства з обмеженою відповідальністю "Завод бурової техніки "ДСД", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 25952,98 грн.

Суддя Кармазіна Л.П.

Представники:

від позивача: представник не з'явився

від відповідача: представник не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Науково-виробниче акціонерне товариство "ВНДІкомпресормаш" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Завод бурової техніки "ДСД" про стягнення 25952,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором підряду №005/14 від 16.01.2014 року, з оплати за виконані позивачем роботи.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2015 року, порушено провадження у справі, а розгляд справ призначено на 09.06.2015 року.

09.06.2015 року представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, ухвалу суду було направлено на адресу відповідача, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (50079, Дніпропетровськ область, місто Кривий Ріг, Тернівський район, вулиця Черкасова, будинок 53, квартира 1). (а.с.20-22)

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2015 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справ відкладено на 16.07.2015 р.

16.07.2015 року представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення. (а.с. 35)

Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 36-37), відзив на позов не надав, про причини неявки не повідомив.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

Статтею 69 ГПК України передбачено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою 19.05.2015 року, будь-яких клопотань про продовження строку розгляду справи від представників сторін до господарського суду не надходило, а тому двохмісячний строк розгляду спору спливає 19.07.2015р.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Суд вважає, що позивач та відповідач не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності позивача та відповідача, оскільки останні повідомлені про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Відзиву на позов до суду не надано, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п.3.9.2. Постанови Вищого господарського суду України від 26.12.11р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

16.07.2013р. в порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні прийнято рішення.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між публічним акціонерним товариством "Науково-виробниче акціонерне товариство "ВНДІкомпресормаш" (позивач - підрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Завод бурової техніки "ДСД" (відповідач - замовник) укладено договір підряду № 005/14 від 16.01.2014 року, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання з проведення робіт по дефектуванню, а надалі і ремонту компресорного обладнання (далі обладнання). (а.с.9-11)

Відповідно до п.1.2. договору, безпосередній об'єм, перелік і вартість робіт узгоджується сторонами в додатках (специфікаціях), що є невід'ємними частинами договору.

Ремонт обладнання виконується на території підрядника. (п. 1.3. договору)

Пунктом 1.4. договору, сторони погодили, що замовник зобов'язується прийняти і оплатити вартість виконаних робіт відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 3.1. договору, загальний обсяг і вартість виконуваних за даним договором робіт визначається обсягами та вартістю додатків (специфікацій), що після їх підписання є невід'ємними частинами цього договору.

Оплата виконаних робіт здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 10-ти календарних днів з дня підписання актів виконаних робіт уповноваженими представниками обох сторін. (п.3.3. договору)

Пунктом 4.3. договору сторони погодили, що здача-приймання виконаних робіт проводиться сторонами шляхом оформлення акту виконаних робіт.

Моментом надання послуг (виконання робіт) є дата підписання акта виконаних робіт або іншого документа, оформленого відповідно до чинного законодавства України. (п. 4.6. договору)

19.02.2014 року та 24.04.2014 року між сторонами були укладені специфікації №2 та №3, якими сторони погодили обсяг та вартість робіт з ремонту компресорного блоку CF180R на загальну суму 49182 грн. 50 коп. (а.с.13-14)

На виконання умов укладено договору, позивач виконав, а відповідач прийняв виконані роботи на загальну суму 49182 грн. 50 коп., про що між сторонами були укладені акти прийому-передачі виконаних робіт від 19.02.2014 року на суму 25550 грн. 50 коп. та від 24.04.2014 року на суму 23632,00 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача ат відповідача без заперечень. (а.с.15-16)

Як зазначає позивач у позовній заяві, в порушення своїх зобов'язань, відповідач за виконані позивачем роботи розрахувався частково, на загальну суму 40 000грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи банківська виписка за 15.12.2014 р.(а.с.28)

Станом на час розгляду справи, відповідач свої зобов'язання з оплати за виконані позивачем роботи у повному обсязі не виконав, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем складає 9 182 грн. 50 коп., що і є предметом даного спору.

В зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань з оплати, на підставі п. 6.5. договору, яким передбачено, що за порушення термінів оплати, підрядник має право вимагати, а замовник за вимогою підрядника зобов'язаний сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 4974 грн. 76 коп.

На підставі ст. 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 1132 грн. 73 коп. та інфляційне збільшення у розмірі 10 662 грн. 99 коп.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав:

Сторони є суб'єктами господарювання, тому відповідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 ГК України до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання згідно умов договору підряду №005/14 від 16.01.2014 року, виконав належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи актами прийому-передачі виконаних робіт від 19.02.2014 року на суму 25550 грн. 50 коп. та від 24.04.2014 року на суму 23632,00 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств позивача та відповідача без заперечень. (а.с.15-16)

Доказів повної оплати виконаних позивачем робіт, матеріали справи не містять.

Зобов'язання відповідача щодо оплати за виконані роботи, передбачено умовами договору та нормами законодавства.

Відповідачем повну оплату виконаних позивачем робіт не здійснено, тобто порушено умови договору, який підписаний між сторонами.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. (ст. 530 ЦК України )

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за вищевказаним договором, спір між сторонами виник з його вини, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за договором підряду №005/14 від 16.01.2014 року, обґрунтовані належними доказами, підтверджується матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі на суму 9182 грн. 50 коп.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 4974 грн.76 коп., суд враховує наступне:

Відповідно до положень ст.ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 611 ЦК України одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі п. 6.5. договору, яким передбачено, що за порушення термінів оплати, підрядник має право вимагати, а замовник за вимогою підрядника зобов'язаний сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 4974 грн. 76 коп.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (а.с.4), з урахуванням діючого законодавства, доходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 4974 грн.76 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 1132 грн. 73 коп. та суму інфляційного збільшення у розмірі 10 662,99 грн., судом встановлено наступне:

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тому підставою відповідальності за грошовим зобов'язанням є сам факт порушення зобов'язання, який полягає в неповерненні відповідних грошових коштів у строк, і цей факт є вирішальним для застосування такої відповідальності.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, встановив, що позивачем було здійснено нарахування інфляційних втрат без врахування положень викладених в п. 3.2. Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013 року, оскільки відповідно до наданого розрахунку, позивач здійснив нарахування інфляції наступним чином:

- за актом від 19.02.2014 року за період з березня 2014 року по грудень 2014р. на суму 5178,83 грн., позивач не врахував, що оплата за виконані роботи повинна була здійснена відповідачем у березні 2014р., а була здійснена відповідачем 15.12.2014р. на суму 25550 грн. 50 коп., таким чином нарахування інфляційних втрат повинно було здійснюватись починаючи з квітня 2014р. по листопад 2014р. на суму боргу 2550 грн. 50 коп. у розмірі 4517 грн. 34 коп.

- за актом від 24.04.2014 року за період з травня 2014 року по грудень 2014р. на суму 3289,73 грн., позивач не врахував, що оплата за виконані роботи повинна була здійснена відповідачем у травні 2014р., а була здійснена відповідачем 15.12.2014р. частково на суму 14 449 грн. 50 коп., таким чином нарахування інфляційних втрат повинно було здійснюватись починаючи з червня 2014р. по листопад 2014р. на суму боргу 23632 грн. 00 коп. у розмірі 2304 грн. 16 коп. та починаючи з грудня 2014 року по квітень 2015 року на суму боргу 9182 грн. 50 коп. у розмірі 3787 грн. 20 коп.

Судом перераховано наданий позивачем розрахунок, у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 10 662 грн. 99 коп. підлягають частковому задоволенню на суму 10608 грн. 70 коп.

Виходячи з того, що факт прийняття відповідачем робіт від позивача є доведеним матеріалами справи, а оплата за виконані роботи відповідачем проведена у повному обсязі та у встановлений строк не була, що доведено позивачем шляхом надання належних доказів, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 1132 грн.73 коп. - підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Завод бурової техніки "ДСД" (50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Черкасова, буд. 53/1, код ЄДРПОУ 21931694) на користь публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче акціонерне товариство "ВНДІкомпресормаш" (40020, м. Суми, Курський проспект, 6, код ЄДРПОУ 00220434) суму основного боргу в розмірі 9182 грн. 50 коп., пеню в розмірі 4974 грн. 76 коп., 3% річних у розмірі 1132 грн. 73 коп., інфляційне збільшення у розмірі 10608 грн. 70 коп. та суму судового збору у розмірі 1823 грн. 18 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 16.07.2015р.

Суддя Л.П. Кармазіна