ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2015 р.Справа № 916/2988/14

Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Принцевської Н.М.

Суддів Діброви Г.І., Шевченко В.В.

При секретарі судового засідання Бендерук Є.О.

За участю представників сторін:

Від позивача - Петровський Д.О., за довіреністю № 412 від 15.12.2014 р.;

Від відповідача - Слюсар М.М., за довіреністю № 374 від 20.04.2015 р.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Нібулон", м. Миколаїв

на рішення господарського суду Одеської області від 02.06.2015 р.

у справі №916/2988/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Нібулон", м. Миколаїв

до Державного підприємства „Одеська залізниця", м. Одеса

про стягнення 11 862,62 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 06.10.2014 р. по справі №916/2988/14 позов Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" (Далі - ТОВ „Нібулон") до Державного підприємства „Одеська залізниця", м. Одеса (Далі - ДП „Одеська залізниця") задоволено та стягнуто з ДП „Одеська залізниця" на користь ТОВ „Нібулон" 11 862,62 грн. вартості нестачі вантажу та 1 827,00 грн. судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 р. рішення господарського суду Одеської області від 06.10.2014 р. у справі № 916/2988/14 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.04.2015 р. касаційну скаргу ДП "Одеська залізниця" задоволено частково, рішення господарського суду Одеської області від 06.10.2014 р. та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 р. у даній справі скасовані, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.06.2015 р. у задоволенні позовних вимог ТОВ „Нібулон" до ДП „Одеська залізниця" про стягнення 11 862,62 грн. було відмовлено.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, 25.06.2015 р. ТОВ „Нібулон" звернулось з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги та стягнути з ДП „Одеська залізниця" на його користь 11 862,62 грн.

Скаржник вважає, що місцевим господарським судом не з'ясовано усіх обставин справи, що мають істотне значення для вирішення справ, не надано належної оцінки усім доказам, а рішення по даній справі прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання не з'явились представники сторін. Представник ТОВ „Нібулон" підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі. Представник ДП „Одеська залізниця" заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Представник ДП „Одеська залізниця" в судовому засіданні заявив клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги для отримання інформації щодо виконання ним рішення господарського суду Одеської області від 06.10.2014 р. залишеного без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 р. по даній справі. ТОВ „Нібулон" заперечував проти задоволення заявленого клопотання. Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду відмовила у задоволенні клопотання з огляду на його недоцільність.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в апеляційній скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість ухвали місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.06.2015 р. у задоволенні позовних вимог ТОВ „Нібулон" про стягнення 11 862,62 грн. в якості відшкодування збитків, завданих нестачею вантажу було відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.04.2012 р. між Державним територіально-галузевим об'єднанням „Південно-Західна залізниця" та ТОВ „Нібулон" було укладено договір №1438 (Далі - Договір).

Згідно п. 1.1 Договору, його предметом є надання залізницею вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведенням розрахунків за ці послуги.

Відповідно до п. 2.1.1 Договору вантажовласник має право отримувати від залізниці послуги, передбачені Статутом залізниць України, даним договором, діючими Правилами перевезень, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України та іншими нормативно-правовими актами та документами розпорядчого характеру, що регулюють питання, пов'язані з перевезенням та проведенням розрахунків.

Як вбачається із залізничної накладної № 34834382 26.01.2014 р. зі станції "Михайленки" Південно-західної залізниці до станції "Миколаїв-вантажний" Одеської залізниці було відвантажено насипом вантаж (насіння сої) у вагоні №95300166 за пломбами Ш933343, Ш933344, Ш933345, Ш933346, Ш933347, Ш933348, Ш933344, загальною масою 582590 кг. Вантажовідправником та вантажоотримувачем вказаного вантажу визначено ТОВ "Нібулон".

Згідно акту загальної форми № 493 від 28.01.2014 р. на станції Миколаїв - Вантажний при огляді подачі на 11-му шляху в 21 год. 30 хв. 15-ти вагонів для ТОВ „Нібулон" у вагоні № 95300166 було встановлено наявність ознак крадіжки, із середнього розвантажувального люка затиснутий інородний предмет (біле ганчір'я), запірні пристрої справні, під вагоном наявні сліди просипання вантажу сої, один мішок із соєю та 15 мішків порожніх.

Згідно комерційного акту № 027053/5 від 29.01.2014 р. при комісійному переважуванні вагону № 95300166 встановлено нестачу вантажу на 3050 кг менше, ніж зазначено у накладній. Навантаження вагону нерівномірне, над середнім розвантажувальним люком поглиблення довжиною 2000 мм, шириною 2000 мм, глибиною 1000 мм. З правої сторони вагону між кришкою 2-го розвантажувального люка та прилеглої до бункера поверхні вагону щілина шириною 20 мм, довжиною 40 мм, закладена ганчір'ям, течі вантажу не має. Вагон технічно справний згідно технічного акту №1 від 29.01.2014 р.

Так, з акту про технічний стан вагону № 1 від 29.01.2014 р. вбачається, що вагон № 95300166 технічно справний, з правої сторони вагону між кришкою 2-го розвантажувального люка та прилеглої до бункера поверхні щілина шириною 20 мм, довжиною 40 мм; втрата вантажу можлива.

12.02.2014 ТОВ "Нібулон" направив до ДП "Одеська залізниця" претензію №1466/3-14/27 про відшкодування вартості нестачі вантажу у вагоні № 95300166.

02.04.2014 р. ДП "Одеська залізниця" надало відповідь, в якій відмовилось у задоволенні претензії та вказало, що за фактом нестачі сої триває кримінальне провадження, речові докази (60 мішків - вагою 3000кг) знаходяться у лінійному відділі на станції Миколаїв до прийняття остаточного рішення по кримінальному провадженню судом першої інстанції.

Згідно розрахунку ТОВ „Нібулон", на підставі довідки ТОВ "Нібулон" № 998/3-14/59 від 29.01.2014 р. та інформаційної довідки Регіональної ТПП Миколаївської області № 26-74 від 23.07.2014 р. про орієнтовний рівень цін внутрішнього ринку України на соєві боби в період з 20.01.2014 р. по 31.01.2014 р., розмір понесених збитків щодо вартості однієї тони вантажу сої, який прибув у вагоні № 95300166 складає 4300 грн. з ПДВ, а отже, на думку ТОВ „Нібулон", ДП "Одеська залізниця" має відшкодувати збитки, пов'язані із нестачею вантажу при перевезенні вантажу залізницею у розмірі 11 862,62 грн., тобто у розмірі фактичної шкоди з урахуванням норми природної втрати маси вантажу при перевезенні.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки; шкідливого результату такої поведінки - збитків, їх наявності та розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Тобто, відшкодування збитків як цивільна відповідальність стосовно кредитора (особи, чиє право порушене) виконує компенсаційну функцію. Збитки - це негативні майнові наслідки, які настають для кредитора. При цьому слід зазначити, що наявність та розмір збитків, завданих протиправною поведінкою, доводиться кредитором.

Згідно ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 Цивільного Кодексу України та ст. 307 Господарського Кодексу України, за договором перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 308 Господарського Кодексу України, відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством.

Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 Цивільного Кодексу України визначено, що разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Стаття 110 Статуту залізниць передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Відповідно до ст. 113, 127 вказаного Статуту залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли не з її вини.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниця повинна забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Ст. 23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Ст. 114 Статуту залізниць України визначає, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме:

а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі;

б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості;

в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.

Проте, Вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 26.09.2014 р. по кримінальній справі № 487\4502\14-К визнано гр. Таточенка О.С. винним у скоєні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. Вироком суду встановлено, що гр. Таточенко О.С. 28.01.2014 р. здійснив крадіжку зерна сої шляхом проникнення до вагону зерновозу № 95300166 і таємно викрав 3050 кг зерна сої, в результаті чого спричив матеріальний збиток ТОВ „Нібулон" на загальну суму 9 356,39 грн. В даній кримінальній справі позивачем - ТОВ „Нібулон" було заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди на загальну суму 72 856,39 грн., який було частково задоволено у сумі 53 703,89 грн. При цьому речові докази 60 мішків із соєю, які знаходились на зберіганні ТОВ „Колосовський елеватор", залишені у користуванні ТОВ „Нібулон".

Крім того, згідно розписки представника ТОВ „Нібулон" Волчек І.В. вбачається, що 30.04.2014 р. ним було отримано від працівників лінійного відділу транспортної міліції на станції Миколаїв МВС України на Одеській залізниці 60 поліетиленових мішків зерна сої, так як ТОВ „Нібулон" є власником зазначеного зерна сої.

Підставою для покладення на залізницю відповідальності у вигляді відшкодування вартості прийнятого до перевезення вантажу є втрата вантажу з вини залізниці.

Проте, згідно Вироку Заводського районного суду м. Миколаєва від 26.09.2014 р. у кримінальній справі № 487\4502\14-К встановлено винну особу у скоєні крадіжки вантажу, а саме визнано гр. Таточенка О.С. винним у скоєні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. В даному випадку ТОВ „Нібулон" скористався своїм правом щодо пред'явлення позову про відшкодування збитків безпосередньо до винної особи - засудженого Таточенка О.С.

На ТОВ „Нібулон" покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками, що визначено ст. 33 ГПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, якщо кредитор пред'являє вимогу про відшкодування збитків, він має надати докази наявності та розміру таких збитків (платіжні або інші документи, що підтверджують витрати, документи, що підтверджують наявність пошкоджень, знищення майна, тощо).

Одеський апеляційний господарський суд вважає за потрібне зазначити, що ТОВ „Нібулон" не доведено належними та допустимими доказами обов'язок відшкодування завданих збитків та їх розмір саме ДП „Одеська залізниця" з огляду на вирішення питання щодо відшкодування цих збитків у кримінальному провадженні щодо винної особи - Таточенка О.С.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Нібулон", м. Миколаїв слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 02.06.2015 р. у даній справі - без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 49; 99; 101-103; 105; Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства „Нібулон", м. Миколаїв залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 02.06.2015 р. у справі № 916/2988/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

В.В. Шевченко