ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" березня 2009 р.

Справа  № 10-19-29/111-08-2765

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю  «Хімагромаркетинг Юг»          

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної агрофірми «Маяки»

про стягнення 160429,44 грн.

                                                                                                                     Суддя   Смелянець Г.Є.

за участю представників сторін

від позивача: Базилюк К.В. за довіреністю від 02.01.2009р. №17/03

від відповідача: Погорілий О.В. за довіреністю від 16.07.2008р. №88    

                                                                 

Суть спору: ТОВ «Хімагромаркетинг Юг» звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ТОВ ВКАФ «Маяки»160429,44 грн., з яких, 100480,03 грн. –основний борг за товар, що поставлений відповідачу на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки №ЮГ-09-0009 від 20.02.2007р.; 12927,51 грн.  –пеня, що нарахована відповідачу з 02.10.2007р. по 10.06.2008р. за порушення строків оплати поставленого позивачем товару; 10447,17 грн. –15% річних, що нараховані відповідачу з 02.10.2007р. по 10.06.2008р.; 21502,73 грн. –інфляційні, що нараховані відповідачу з жовтня 2007 року по травень 2008 року; 15072 грн. –штраф, що нарахований відповідачу за порушення строків оплати поставленого позивачем товару.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву від 22.08.2008р. за вх.№17298  та письмові пояснення від 23.10.2008р. за вх.№21589, згідно з якими, просить суд припинити провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 100480,03 грн., а в частині позовних вимог щодо  стягнення з відповідача неустойки (штрафу, пені), інфляційних, річних - відмовити.

При цьому відповідач посилається на те, що станом на 18.07.2008р. борг в сумі 100480,03 грн. перерахований позивачу, що підтверджується платіжним дорученням від 18.07.2008р. та актами звірки взаєморозрахунків від 06.12.2007р. та 07.12.2007р.; що суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, із врахуванням ступеню виконання зобов’язання боржником та  майнового стану сторін, які беруть участь у зобов’язанні, а саме, із врахуванням того, що несприятливі, аномальні погодні умови для росту та розвитку с/культур на землях ТОВ ВКАФ «Маяки»у 2007 році унеможливили отримання урожаю та прибутку з продажу с/г продукції, що підтверджується відповідною довідкою Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів від 21.06.2007р. №374117А.  Також відповідач посилається на Висновок Торгово-промислової  палати України від 31.08.2007р. №3327/05-4 про форс –мажорні обставини, на те, що  24.09.2007р. позивач був повідомлений про такі обставини шляхом направлення відповідного листа, та на вимоги ст.617 ЦК України, якою передбачено, що особа, яка порушила зобов’язання звільняється  від відповідальності, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Окрім того відповідач посилається на те, що відповідно до цивільного законодавства і неустойка (штраф,пеня) –ст.549 ЦК України і інфляційні та сплата процентів –ст.625 ЦК України є відповідальністю за порушення зобов’язання, а підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання  відповідно до ст.617 ЦК України є випадок або непереборна сила, які й мали місце у спірних правовідносинах.

Позивач в уточненнях до позовної заяви, які залучені судом до справи 19.03.2009р. не заперечує проти того, що відповідачем здійснено повну оплату боргу за поставлений товар, але цю оплату здійснено відповідачем лише 18.07.2008р., тобто вже після звернення позивача до суду з даним позовом, а нарахування штрафних санкцій проводилося позивачем до 10.06.2008р. Окрім того, позивач посилається на те, що, по-перше, зазначені ч.2 ст.625 ЦК України індекс інфляції та відсотки річних за своєю правовою природою не є штрафними санкціями та не є відповідальністю, а тому наявність Висновку ТПП про форс мажорні обставини не можуть бути підставою для звільнення від сплати індексу інфляції та 15% річних. По-друге, Висновок ТПП свідчить, що загибель врожаю сталося на загальній площі 290 га, що не могло причинити повну втрату платоспроможності відповідача, оскільки у користуванні відповідача знаходиться близько 2000 га землі.

Ухвалою в.о. голови суду від 18.02.2009р. строк розгляду справи продовжений до 19.03.2009р.  

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України у судовому засіданні  за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін,  господарський  суд встановив:   

20.02.2007р. між ТОВ «Хімагромаркетинг Юг» (продавець, позивач) і ТОВ ВКАФ «Маяки»укладений договір поставки №ЮГ-09-0009, згідно з яким, позивач зобов’язується передати у власність відповідача, а відповідач зобов’язується  прийняти й оплатити засоби захисту рослин (товар) загальною вартістю 122919,83 грн. з ПДВ.

У п.2.1. договору встановлено, що відповідач зобов’язується сплатити позивачу вартість товару у наступні строки: не пізніше 01.03.2007р. –24583,97 грн., не пізніше 01.10.2007р. –98335,86 грн.

Згідно з розділом 5 договору, в якому передбачені умови щодо відповідальності сторін, відповідач відповідає за несвоєчасну оплату товару (порушення п.2.1. даного договору) відповідно до діючого законодавства України й сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені. Начислення пені здійснюється з дня прострочення, але позивач має право застосувати штрафну санкцію лиш у випадку прострочення оплати відповідачем понад 30 днів (п.5.2. договору); у випадку прострочення виконання зобов’язань, передбачених п. 2.1. даного договору, більш ніж 30 днів відповідач додатково сплачує позивачу штраф у розмірі 15% від ціни договору (п.5.4. договору). Також у п.5.5. договору встановлено, що сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч.2 ст.625 ЦК України, і встановлюють її в розмірі п’ятнадцяти відсотків. З дня закінчення строків сплати, передбачених п.2.1. договору, вважається, що позивачем пред’явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (минулий та майбутній) та відсотків річних.

Відповідно до умов п.6.1. договору, сторони не несуть відповідальність за невиконання своїх зобов’язань, передбачених даним договором, якщо невиконання обумовлено обставинами непереборної  сили, які не могли бути передбачені й відвернені сторонами, зокрема: стихійними лихами, діями органів державної влади та управління, воєнними діями, блокадами, епідеміями, страйками й т.д. (далі «Форс-мажор»). У випадку настання форс-мажорних обставин сторона, що не можу виконати свої договірні зобов’язання, у строк не більше 2 днів з моменту настання й закінчення дії форс –мажору, письмово повідомляє іншу сторону. Підтвердженням наявності форс-мажорних обставин є довідка (висновок) Торгово-промислової палати або іншого компетентного органу.

У п.6.3. договору передбачено, що не дотримання строків повідомлення, зазначених у п.6.1. даного договору, позбавляють сторін права посилатися надалі на форс-мажорні обставини (дії непереборної сили) як на причину невиконання або неналежного виконання своїх зобов’язань.

Відповідно до умов п.7.1. договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.01.2008р., а в частині розрахунків –до повного виконання відповідачем своїх зобов’язань за цим договором.   

Окрім того господарським судом встановлено, що 21.02.2007р. сторонами укладено додаткову угоду №ЮГ-09-0009ДС1 до договору поставки, згідно з якою, сторони домовилися доповнити договір поставки додатковим переліком засобів захисту рослин, а саме стираксом загальною вартістю 424,10 грн. та встановили, що відповідач зобов’язаний здійснити оплату цього засобу не пізніше 01.10.2007р.   

Також господарським судом встановлено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки та додаткової угоди до цього договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 79794,94 грн., що підтверджується видатковою накладною від 21.02.2007р. №ЮГ-09-0007 на суму 5089,20 грн. та видатковою накладною від 21.02.2007р. №ЮГ-09-0008 на суму 424,10 грн., а також  довіреністю на одержання товарно-матеріальних цінностей відповідачем серії ЯНБ №459363 від 21.02.2007р.; видатковою накладною від 26.03.2007р. №ЮГ-09-0028 на суму 53529,84 грн. та довіреністю на одержання ТМЦ відповідачем серії ЯНБ №459388 від 26.03.2007р.; видатковою накладною №ЮГ-09-0052 від 04.04.2007р. на суму 20751,80 грн. та довіреністю на одержання ТМЦ відповідачем серії ЯНО №581654 від 04.04.2007р.

25.04.2007р. сторонами укладено додаткову угоду №ЮГ-09-0009ДС2 до договору поставки, згідно з якою, сторони домовилися доповнити договір поставки засобами рослин на загальну суму 44685,09 грн. і встановили, що відповідач зобов’язаний здійснити оплату в наступні строки: не пізніше 10.05.2007р. –8937,02 грн., не пізніше 01.10.2007р. –35748,07 грн.

На виконання умов цієї додаткової угоди позивач поставив відповідачу засоби захисту рослин на суму 44685,09 грн., що підтверджується видатковою накладною від 26.04.2007р. №ЮГ-09-0132 та довіреністю на одержання ТМЦ відповідачем серії ЯНО №581677 від 26.04.2007р.

Згідно з доводами самого позивача, 02.04.2007р. відповідач здійснив часткову оплату поставленого позивачем товару в сумі 24000 грн.  та 06.12.2007р. за прибутковою накладною №ЮГ-09-0017 повернув позивачу товар на загальну суму 19957,80 грн. у зв’язку із скрутним матеріальним становищем.

При цьому здійснення відповідачем часткової оплати поставленого позивачем товару в сумі 24000 грн.  підтверджується також витягом по особовому рахунку позивача, а прибуткова накладна №ЮГ-09-0017 від 06.12.2007р., згідно з якою, відповідач повернув позивачу товар на суму 19957,80 грн., не надана до суду як позивачем, так і відповідачем, незважаючи на неодноразове витребування цієї накладної у сторін. За поясненнями представника позивача у судовому засіданні, проти яких не заперечував  представник відповідача, відповідач не здійснював повернення товару позивачу за зазначеною у позові видатковою накладною і посилання позивача на цю накладну є помилковими.  

Окрім того, в процесі розгляду даної справи відповідач надав до суду відзив на позовну заяву від 22.08.2008р. за вх.№17298, в якому просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу, з посиланням при цьому на те, що сума основного боргу сплачена відповідачем позивачу, що підтверджується платіжним дорученням №136 від 18.07.2008р., згідно з яким, відповідач перерахував позивачу 110450,33 грн. згідно акту звірки від 11.10.2007р. В уточненнях до позовної заяви, що надані до суду 19.03.2009р. позивач підтвердив факт оплати основного боргу відповідачем.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено судом між сторонами у справі укладений договір з відповідними додатковими угодами до нього, за умовами яких  позивач зобов’язався поставити відповідачу засоби захисту рослин, а відповідач зобов’язався здійснити оплату поставлених позивачем засобів захисту рослин у встановлені строки, з кінцевим терміном розрахунку  не пізніше 01.10.2007р.

Факт виконання позивачем своїх договірних зобов’язань щодо поставки відповідачу засобів захисту рослин на загальну суму 124480,03 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи видатковим накладними та довіреностями відповідача на одержання ТМЦ і не заперечується самим відповідачем. Також вищевстановлені обставини справи свідчать, що до 01.10.2007р. відповідач здійснив часткову оплату поставленого позивачем товару, зокрема 02.04.2007р. перерахував  позивачу 24000 грн., а в процесі розгляду даної справи перерахував  позивачу основний борг в сумі 100480,03 грн., що підтверджується платіжним  дорученням  №136 від 18.07.2008р. та самим позивачем.

Таким чином сплата відповідачем основного боргу свідчить про відсутність предмету спору в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу, а тому провадження у справі в цій частині позовних вимог припиняється господарським судом  на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, згідно з якою, господарський суд припиняє провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 15% річних, пені, індексу інфляції та штрафу в розмірі 15% від ціни договору, господарський суд виходить з наступного.

Так, вищевстановлені обставини справи свідчать, що  поставлений позивачем товар відповідач оплатив з порушенням строків, які встановлені умовами договору та додаткових угод до нього та сума прострочення становить 100480,03 грн.

За порушення строків оплати поставленого позивачем товару, останній нарахував відповідачу пеню за період прострочення з 02.10.2007р. по 10.06.2008р., виходячи із розміру подвійної облікової ставки НБУ. При цьому нарахування пені здійснено позивачем на підставі умов п.5.2. укладеного між сторонами договору, згідно з яким,   відповідач відповідає за несвоєчасну оплату товару (порушення п.2.1. даного договору) відповідно до діючого законодавства України й сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені. Начислення пені здійснюється з дня прострочення, але позивач має право застосувати штрафну санкцію лиш у випадку прострочення оплати відповідачем понад 30 днів, а також на підставі умов п.5.3. договору, згідно з яким, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання  припиняється через три роки від дня, коли це зобов’язання  повинно було бути виконане.

Згідно з розрахунком пені, що здійснений позивачем, сума пені становить 12927,51 грн.

Також за порушення строків оплати поставленого позивачем товару, останній нарахував відповідачу 15% річних за період  прострочення з 02.10.2007р. по 10.06.2008р. та індекс інфляції за період прострочення з жовтня 2007 року по травень 2008 року.

При цьому позивач виходив з вимог, що встановлені  ч.2 ст. 625  ЦК України, згідно з якою,  боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання  на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений  договором або законом, а також умов п.5.5. укладеного між сторонами договору, згідно з яким, сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч.2 ст.625 ЦК України, і встановлюють її в розмірі п’ятнадцяти відсотків. З дня закінчення строків сплати, передбачених п.2.1. договору, вважається, що позивачем пред’явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (минулий та майбутній) та відсотків річних.

Згідно з розрахунком позивача сума 15% річних становить 10447,17 грн., а сума інфляційних становить 21502,73 грн.

Окрім того, за порушення строків оплати поставленого позивачем товару, останній нарахував відповідачу штраф в розмірі 15% від суми неоплаченого відповідачем товару.

При цьому нарахування штрафу здійснено позивачем на підставі  умов п.5.4. укладеного між сторонами договору, яким передбачено, що у випадку прострочення виконання зобов’язань, передбачених п. 2.1. даного договору, більш ніж 30 днів відповідач додатково сплачує позивачу штраф у розмірі 15% від ціни договору.

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання  є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

В силу вимог п.3 ч.1 ст.611 ЦК України одним із наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки, а вимогами ч.1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Водночас вимогами ч.1 ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. В силу вимог ч.2 ст. 614 ЦК України відсутність своє вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

В обґрунтування своїх посилань про відсутність вини у несвоєчасній оплаті поставленого позивачем товару відповідач посилається на те, що несприятливі аномальні погодні умови для росту та розвитку с/г культур на землях ТОВ ВКАФ «Маяки»Біляївського району Одеської області у весняний період 2007р. спричинили загибель більшої кількості врожаю, що і призвело до неможливості своєчасних розрахунків з позивачем.

В підтвердження своїх доводів відповідач надав до суду довідку Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів від 21.06.2007р. №3741117А про несприятливі, аномальні погодні умови для росту та розвитку с/г культур на землях ТОВ ВКФ «Маяки»Біляївського району Одеської області у весняний період 2007р., спочатку квітня на території Біляївського району, у т.ч. на землях ТОВ ВКАФ «Маяки»складались несприятливі погодні умови для росту та розвитку с/г культур, які можуть привести до значного зниження або втрати урожаю озимої пшениці, озимого ячменю, озимого ріпаку, ярого ячменю, гороху та соняшника в господарстві ТОВ ВКАФ «Маяки», а отримання урожаю кукурудзи (силос) в цьому господарстві неможливо у 2007 році.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Таке ж право суду надано ч.2 ст.233 ГК України і п.3 ч.1 ст.83 ГПК України, згідно якої господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

З огляду на вищевикладене господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру стягуваної з відповідача пені за прострочення платежу до мінімального розміру –128,28 грн. і саме в цій сумі задовольнити позовні вимоги  ТОВ «Хімагромаркетинг Юг».

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу, то в цій частині позовних вимог слід відмовити, оскільки здійснений позивачем розрахунок штрафу, згідно з яким, штраф обчислений позивачем у розмірі 15% від суми неналежно виконаного зобов’язання, не відповідає умовам п.5.4. укладеного між сторонами договору, яким встановлено, що у випадку прострочення виконання зобов’язань, передбачених п. 2.1. даного договору, більш ніж 30 днів відповідач додатково сплачує позивачу штраф у розмірі 15% від ціни договору.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 15% річних та індексу інфляції, то позовні вимоги в цій частині задовольняються господарським судом в повному обсязі, оскільки в силу вимог ст.625 ЦК України спричинені боржником збитки, до яких відноситься індекс інфляції, а також  15%  річних, які за своєю правовою природою є платою за користування чужими грошовими коштами, не є неустойкою, якою забезпечується зобов’язання, згідно ст.ст. 546 і 549 ЦК України.

Щодо висновку  Торгово-промислової палати України від 31.08.2007р. №3327/05-4  про форс–мажорні обставини, який наданий відповідачем до суду в якості підстав для звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання, то в силу умов укладеного між сторонами договору, а також вимог ст.ст.33,34 ГПК України  вказаний висновок ТПП України не приймається до уваги господарським судом, оскільки відповідач не надав до суду доказів своєчасного повідомлення позивача про такі форс –мажорні обставини, що в свою чергу позбавляє відповідача права на звільнення від відповідальності за несвоєчасну оплату поставленого позивачем товару.

В силу вимог ст.34 ГПК України лист відповідача від 24.09.2007р. №159 про настання форс-мажорних обставин відхиляється господарським судом в якості доказів своєчасного повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин, оскільки такий лист надісланий відповідачем ПП «Хімагромеркетинг Агро», а не позивачу у справі.  

Також господарський суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що у користуванні відповідача знаходиться близько 2000 га землі, оскільки всупереч вимог ст.33 ГПК України такі послання позивач не підтвердив  жодним документальним доказом.  

          Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

        1.Позов  Товариства з обмеженою відповідальністю  «Хімагромаркетинг Юг»  задовольнити  частково.

        2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна агрофірма «Маяки» (Одеська область, Білявський район, с. Маяки, вул. Радянської армії, код ЄДРПОУ 05528881, р/рахунок 260022871 в ВАТ «Райффайзенбанк Аваль», МФО 328351) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю  «Хімагромаркетинг Юг»(99007, м. Севастополь, вул. Кулікове поле, 3, код ЄДРПОУ 22237783, р/рахунок 260093013423 в СД «Укрсоцбанк»м. Севастополя, МФО 324195)  пеню в сумі 129 (сто двадцять дев’ять) грн. 28 коп.;  15% річних в сумі 10447 (десть тисяч чотириста сорок сім) грн. 17 коп.; індекс інфляцій в сумі 21502 (двадцять одна тисяча п’ятсот дві) грн. 73 коп.; витрати по сплаті державного мита в сумі 1315 (одна тисяча триста п'ятнадцять) грн. 52 коп.;  витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 96 (дев’яносто шість) грн. 97 коп.

3.Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 100480,03 грн. припинити.  

4. В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

        Рішення підписане 20 березня 2009 року.

Суддя                                                                                       Смелянець Г.Є.