справа № 22-1945
головуючий у 1-й інстанції. Богдан О.О.
доповідач: Наумчук M.I.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного су ду м. Києва в складі:
головуючого: Наумчука МІ. суддів: Карпенко CO., Котули Л.Г.
при секретарі Голуб К.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ЗАТ «Обо лонь» до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право корис тування жилим приміщенням
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 листопада 2007 року, -
встановила:
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 15 листопада 2007 року позов за доволено. ОСОБА_1 визнано такою, що втратила право користування жилим приміщен ням: квартирою АДРЕСА_1. З ОСОБА_1 на користь ЗАТ «Оболонь» стягнуто 8 грн. 50 коп. державного мита та 7 грн. 50 коп. витрат на ін формаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати, справу направити на новий розгляд. Посилається на те, що ЗАТ «Оболонь» не є власником приміщення в якому зна ходиться гуртожиток, а тому не мало права на подання позову. Протягом тривалого часу про живання у гуртожитку вона належно виконувала свої обов'язки, ніяких претензій до неї не пред'являлось. Суд не дав правильної оцінки поданим сторонами доказам, не врахував, що на адресу її проживання приходить поштова кореспонденція, в поліклініці по місцю проживання їй надається медична допомога. В протоколі проведення огляду на місці не зазначені речі, які на лежать їй і які знаходились у приміщенні на що вона звертала увагу.
В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.
Представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вважала, що спір судом вирішений правильно.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перекривши законність і об грунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, спірна однокімнатна квартира АДРЕСА_1 була надана Київському пивоварному заводу №3 (пра вонаступником якого є ЗАТ «Оболонь») в числі 116 квартир в цьому будинку для малосімейних на підставі постанови виконкому Київської міської ради народних депутатів та Київської місь кої ради профспілок від 15.02.1980 року №189 для використання під гуртожиток для поселення одиноких робітників заводу (а. с. 5-8).
В даний час ці квартири під гуртожиток, які знаходяться у вказаному будинку, оренду ються позивачем відповідно до договору №11021 оренди житлового приміщення від 01.07.2005 року, укладеного між ним і КП «Житлосервіс Оболонь», яке є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_1 (а. с. 76-77).
ОСОБА_1 з 23.01.1990 року займала квартиру АДРЕСА_1 з дозволу адміністрації ЗАТ «Оболонь» як працівник цього това риства.
Відповідно до актів, складених 12.09.2006 року, 11.12.2006 року, 04.0б.2007року, відпо відач у спірному жилому приміщенні не проживає (а. с. 11-13). Допитані в суді свідки ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтвердили відомості зазначені в акта.с. показали, що на протязі тривалого часу не бачать відповідачку в будинку, не спілкувались з нею, хоча до залишення нею квартири постійно її бачили та спілкувались.
При проведенні судом за участю сторін огляду квартири АДРЕСА_1, встановлено, що особисті речі відповідачки у квартирі взагалі відсутні. Вона не змогла пояснити де організоване її спальне місце, де і які речі знаходяться, зокрема, постіль на і особиста білизна, її взуття та одяг, вона не була обізнана навіть з тим, що знаходиться в хо лодильнику (а. с. 87-89).
Наведеним об'єктивно підтверджуються покази зазначених свідків про непроживання ОСОБА_1 у наданому їй приміщенні в гуртожитку з вересня 2006 року, тобто понад встановлені ст. 71 ЖК України строки.
Як встановив суд, у цьому приміщенні проживає сім'я сина відповідачки, яка складаєть ся з трьох осіб.
Виходячи із спеціального статусу, який має приміщення у гуртожитку, особи, що корис туються ним, не мають права на вселення в це приміщення без дозволу адміністрації, профспіл кового комітету інших ч.1енів сім'ї, крім неповнолітніх дітей, здавати його в піднайом або посе ляти тимчасових мешканців.
Тому, та обставина, що приміщенням в гуртожитку користується син відповідачки не має правого значення при вирішенні питання про збереження за нею цього приміщення.
Посилання апелянта на те, що викладене в протоколі огляду не відповідає дійсності ні чим не підтверджуються. Зауважень на цей протокол ні відповідач, ні її представник, які були присутні при огляді, не подавали.
Оскільки ОСОБА_1 понад встановлений ст. 71 ЖК України шестимісячний тер мін без поважних причин не користувалась приміщенням в гуртожитку, то суд першої інстанції обгрунтовано, відповідно до ч. 8 ст. 8 ЦПК України за аналогією закону, визнав її такою, що втратила право на користування цим приміщенням.
Епізодичне відвідування відповідачем сім'ї сина у приміщенні в гуртожитку, яке не су проводжувалось наміром проживати в ньому, не перериває перебігу вказаного строку.
Реєстрація ОСОБА_1 у спірному приміщенні, отримання медичної допомоги в поліклініці по місцю реєстрації, інші довідки із зазначенням адреси спірного приміщення, за якою вона зареєстрована, не можуть безумовно підтверджувати сам факт проживання відпові дача в цьому приміщенні.
Не може підтверджувати цю обставину, з врахуванням проживання у приміщенні в гур тожитку сім'ї сина ОСОБА_1, направлення їй за цією адресою поштової кореспонден ції.
З огляду на покази свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, відсутність у помешканні будь-яких особистих речей ОСОБА_1 суд першої інста нції правильно відхилив покази свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 щодо проживання відповідача в спірному приміщенні. Оскільки остання інколи відвідувала свого сина, який меш кає у спірному приміщенні, то таке не виключає, що свідки могли її бачити як поблизу будинку, так і у самому приміщенні.
Однак, покази зазначених осіб в цій частині не можуть підтверджувати проживання ОСОБА_1 в гуртожитку.
Тому, неможливо погодитись із посиланням в апеляційній скарзі на неправильну оцінку судом поданих доказів.
Безпідставними є вказівка апелянта на те, що ЗАТ «Оболонь» не могло звертатись до су ду з позовом про визнання особи такою, що втратила право на користування приміщенням у гуртожитку.
Судом безспірно встановлено, що саме позивач надавав дозвіл на вселення ОСОБА_1, як свого працівника, у приміщення в гуртожитку і вказане приміщення він продовжує
орендувати для використання його під гуртожиток.
В зв'язку з цим ЗАТ «Оболонь» є належним позивачем за позовом який був предметом розгляду.
Доводи апеляційної скарги про не спростовують викладених в рішенні суду першої інстанції висновків, в зв'язку з чим підстави для її задоволення і скасування рішення, яке є законним і обгрунтованим, відсутні.
Керуючись ст. ст. 303,307, 308, 313,314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 листопада 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.