ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"17" липня 2015 р. справа № 804/2816/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юрко І.В., суддів: Гімона М.М. Чумака С. Ю. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року у справі №804/2816/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецсплав» до Криворізької південної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 19.02.2014 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Криворізької південної об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.02.2014 року № 0000372201, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Спецсплав» збільшене грошове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 527305,50 грн. (основний платіж - 351537,00 грн., штрафні санкції - 175768,50 грн.).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 10.02.2014 року № 0000372201 ( форми «Р»).

Відповідач не погодився з таким рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що відповідно до п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки у терміни, визначені в абз.2 п.44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого не надання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності. В ході перевірки встановлено відсутність оформлення первинних документів щодо отримання та оприбуткування товару від ТОВ «Будінвест-ДФ» матеріально відповідальною особою за отримання, оприбуткування та зберігання ТМЦ комірником ОСОБА_1 на складі ТОВ «Спецсплав».

Позивач подав до суду заперечення на апеляційну скаргу, вважає постанову суду першої інстанції такою, що прийнята із дотриманням норм матеріального та процесуального права, просив залишити апеляційну скаргу Криворізької південної ОДПІ ГУ Міндоходів в Дніпропетровській області без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Сторони в судове засідання не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

До суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи за відсутності представника позивача.

За нормами п.2 ч.1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецсплав» (код ЄДРПОУ 31932704), зареєстроване Виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області 22.05.2002 року за № 12271200000000801, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 422959 та перебуває на обліку як платник податків у Криворізькій південній об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області ( а.с42-44 т.1).

Відповідач - Криворізька південна об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України повноваження.

Криворізькою південною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області в період з 10.01.2014 року по 15.01.2014 року проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Спецсплав» з питань достовірності формування податкових зобов'язань і податкового кредиту під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Будінвест - ДФ» за січень - квітень 2013 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 22.01.2014 року № 41/2202/31932704, за висновками якого податковим органом встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме - завищено суму податкового кредиту за січень - квітень 2013 року на суму 351536,80 грн., внаслідок чого занижено податок на додану вартість за січень 2013 року на суму 134994,00 грн., за березень 2013 року на суму 9601,20 грн. та на суму 72258,60 грн., за квітень 2013 року на суму 134683,00 грн. (а.с.49 -77 т.1).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення ( форми «Р») від 10.02.2014 року № 0000372201, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 351537,00 грн. - за основним платежем та 175768, 50 грн. - за штрафними санкціями (а.с. 78 т.1).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту за січень - квітень 2013 року суму ПДВ у розмірі 351536,80 грн. за правочином, укладеним з ТОВ «Будінвест - ДФ», на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі, податкових накладних, отриманих в ході реального виконання господарської операції, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

Що стосується застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України згідно податкового повідомлення - рішення від 10.02.2014 року № 0000372201 у розмірі 175768,50 грн. (в розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов'язання з податку на додану вартість), суд зазначив, що повторність вчинення позивачем протягом 1095 порушення норм податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не підтверджується належними доказами. Відтак, відповідачем необгрунтовано застосовані штрафні санкції у розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов'язання, оскільки повторність, у даному випадку, не доведена податковим органом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Посилання апелянта на невідповідність номенклатури придбаного та реалізованого товару контрагента позивача -ТОВ «Будінвест -ДФ», що свідчить про обрив ланцюга постачання товару та здійснення діяльності, направленої на надання вигоди третім особам, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків, та його безпосереднім контрагентом.

В акті перевірки контролюючим органом зазначено, що фактично згідно податкової звітності та проведених заходів ГВПМ Лівобережною ОДПІ м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області ТОВ «Будінвест - ДФ» встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ.

Разом із тим, податковий орган в акті перевірки від 22.01.2014року № 41/2202/31932704 зазначає, що згідно довідки 1-ДФ, наданої ТОВ «Будінвест - ДФ» за 2 квартал 2013 року - чисельність працюючих за цивільно - правовими договорами складає 5 чоловік, що вказує на можливість підприємства провадити господарську діяльність, основним видом діяльності якого є діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами (код КВЕД є 46.18) згідно із відомостями, розміщеними на офіційному сайті http://irc.gov.ua).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Отже, дослідженню підлягає факт реальності господарської операції між позивачем - ТОВ «Спецсплав» та його безпосереднім контрагентом -ТОВ «Будінвест - ДФ», та реальність зміни майнового стану першого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ «Спецсплав» та ТОВ «Будінвест - ДФ» укладено договір постачання від 08.01.2013 року № 0108-01, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю товар, згідно специфікацій, що додаються до договору, а покупець зобов'язався прийняти й оплатити цей товар на умовах даного договору. Перехід до покупця права власності на товар відбувається в момент підписання видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 4.1 Договору). Оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошей на рахунок постачальника протягом 20 (двадцяти) днів з моменту отримання товару (п. 5.1. Договору). Поставка здійснюється на умовах франко - склад постачальника (п. 6.1. Договору). Приймання товару за якістю відбувається згідно виданого постачальником сертифікату якості ( п. 7.1. Договору). Договір діє до 31.12.2013 року або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 11.1 Договору) (а.с.28-29, 112-113 т.1).

У Специфікаціях № 1, № 2, № 3 до вказаного договору, сторонами визначено перелік товару, який має бути поставлений товариством «Будінвест - ДФ» позивачу, а саме: нікель катодний, круг ст. 3, ферохром, сталь ЕП33ВД, сталь 12Х18Н10Т, кварцит КМ -6, трансформатор ТМ 1000-У1, прес - форма плита тип 1 03.10.ТХ242 частина нижня, прес - форма плита решітки 34.4981.001, прес - форма анкер L210 90.2049.002А, прес -форма колосник ОК 108-5М та визначена ціна, за якою товар поставляється (а.с.30-32, 114-116).

На виконання зазначеного вище договору постачання ТОВ «Будінвест - ДФ» виписало позивачу податкові накладні: № 26 від 08.01.2013 року на суму 460260,00 грн. (в т.ч. ПДВ -76710,00 грн.), № 126 від 25.02.2013 року на суму 5760, 20 грн. (в т.ч. ПДВ - 9601,20 грн.), № 76 від 15.04.2013 року на суму 158280,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 26380,00 грн.), № 151 від 24.01.2013 року на суму 349706,40 грн. (в т.ч. ПДВ - 58284,40 грн.), № 159 від 29.04.2013 року на суму 203502,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 33917,00 грн.), № 160 від 29.04.2013 року на суму 446316,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 74386,00 грн.), № 173 від 26.03.2013 року на суму 433551,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 72258,60 грн.)(а.с. 9, 14, 19, 22, 26, 83, 88, 93, 98, 103, 106, 110 т. 1).

Оплата товару відбулася на підставі рахунків - фактур, виставлених ТОВ «Будінвест - ДФ» позивачеві: № 0108-02 від 08.01.2013 року, № 0124-02 від 24.01.2013 року, № 0225-02 від 25.02.2013 року, № 0326-03 від 26.03.2013 року, № 0415-02 від 15.04.2013 року, № 0415-03 від 15.04.2013 року, № 0429-01 від 29.04.2013 року, № 0429-01 від 29.04.2013 року.

Факт оплати товару за договором постачання від 08.01.2013 року № 0108-01 підтверджується виписками банку, які надавалися до перевірки, про що зазначено в акті перевірки позивача (стор.7 акту). Відповідно до акту перевірки, згідно відомості по рахунку 63.1 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» станом на 01.04.2013 року рахується Кт сальдо в сумі 1264723,20 грн.

Наявні в матеріалах справи видаткові накладні № 0108-02 від 08.01.2013 року, № 0124-02 від 24.01.2013 року, № 0225-02 від 25.02.2013 року, № 0326-03 від 26.03.2013 року, № 0415-02 від 15.04.2013 року, № 0429-01 від 29.04.2013 року, № 0429-02 від 29.04.2013 року, надавались позивачем контролюючому органу і під час перевірки, та засвідчують перехід права власності на товар, визначений у специфікаціях до договору поставки на загальну суму 1757685,00 грн., у тому числі ПДВ - 351536,80 грн. (а.с.10, 11, 15, 16, 20, 21, 23, 24, 79, 80, 84, 85, 89, 90, 94, 95, 99, 100, 104, 105, 107,108 т.1).

Крім того, згідно договору перевезення від 24.01.2012 року № 2401 та договору перевезення вантажу від 20.12.2013 року № 2012, укладених між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (перевізником) та ТОВ «Спецсплав» (відправник), перевізник зобов'язується перевозити автотранспортом передані відправником ТМЦ до пунктів призначення, які вказані відправником, відправник зобов'язується сплатити за перевозку вантажу плату. Плата за перевезення вантажу здійснюється на підставі актів виконаних робіт.

На підтвердження виконання умов вказаного договору перевезення від 24.01.2012 № 2401 до перевірки були надані акти виконаних робіт та банківські виписки, про що зазначено в акті перевірки (стор. 8 акту). Також, в матеріалах справи наявні акти звіряння розрахунків № 18 від 31.12.2012 року та № 18 від 31.12.2013 року, підписані повноважним представником позивача та ФОП ОСОБА_2.

В матеріалах справи також наявні товарно - транспортні накладні: від 08.01.2013 року № 8, від 24.01.2013 року № 24, від 25.02.2013 року № 25, від 26.03.2013 року № 25, від 15.04.2013 року № 28, від 29.04.2014 року № 31, на підставі яких перевізник - ФОП ОСОБА_2 за замовленням вантажовідправника - ТОВ «Будінвест - ДФ» доставив вантажоодержувачу - ТОВ «Спецсплав» ТМЦ згідно умов договору поставки від 08.01.2013 року № 0108-01 (а.с.13, 17, 27, 82, 87, 91, 97, 101, 111, 180, 181 т.1).

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до умов договору від 08.01.2013 року № 0108-01, укладеного між ТОВ «Спецсплав» та ТОВ «Будінвест - ДФ», поставка здійснюється на умовах франко - склад постачальника (п. 6.1. Договору). Застосування терміну «франко» у сполученні із зазначенням кінцевого пункту доставляння продукції означає, що покупець вільний від витрат із транспортування до цього пункту, бо їх сплачує покупець.

Відтак, з урахуванням умов постачання ТМЦ згідно договору від 08.01.2013 року № 0108-01, ТОВ «Спецсплав» укладено договір перевезення від 24.01.2012 року № 2401 з ФОП ОСОБА_2, який доставляв ТМЦ від постачальника ТОВ «Будівест - ДФ» (м.Дніпропетровськ, вул.Криворізька, 39) на адресу покупця - ТОВ «Спецсплав» (м.Кривий Ріг, вул.Окружна, б.11/Б, В).

В матеріалах справи також наявна копія нотаріально посвідченої довіреності від 20.08.2011 року (зареєстрована в реєстрі за № 1773) та копія витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей від 12.08.2011 року № 19648199, відповідно до яких ОСОБА_3, уповноважив ОСОБА_2 розпоряджатися належним йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1, автомобілем марки «КАМАЗ», держ. номер НОМЕР_2 та автопричепом, реєстр. номер № НОМЕР_3 (а.с.178,179 т.1)

Таким чином, факт поставки товару ТОВ «Будінвест - ДФ» позивачу за договором постачання від 08.01.2013 року № 0108-01 підтверджується товарно - транспортними накладними, податковими та видатковими накладними.

Перелічені вище первинні документи бухгалтерського та податкового обліку підтверджують реальність та здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом у перевіряємий період.

Апелянтом не спростовано того факту, що всі податкові накладні, видані ТОВ «Будінвест - ДФ», були зареєстровані в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, а також того факту, що вказаний контрагент позивача є платником податку на додану вартість та сплачує його.

Згідно з відомостями офіційного сайту Міндоходів України (www. minrd. gov.ua) судом встановлено, що ТОВ «Будінвест - ДФ» зареєстроване як юридична особа 23.04.2012 року, дата анулювання реєстрації платника ПДВ - 22.07.2013 року. Таким чином, на момент здійснення господарських операцій із позивачем, вказане підприємство було платником ПДВ та мало відповідний обсяг правосуб'єктності.

Отже, ТОВ «Спецсплав» включило до податкового кредиту з податку на додану вартість кошти за договорами, укладеними з ТОВ «Будінвест - ДФ», відповідно до приписів статті 198 Податкового кодексу України (датою виникнення права на податковий кредит є дата отримання платником податку товару (послуг), що підтверджено податковою накладною).

Таким чином, весь обсяг документів, наданих позивачем при перевірці, є достатнім і свідчить про реальне настання правових наслідків, що обумовлені спірними угодами, містить усі необхідні реквізити, передбачені п.п. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», у тому числі зазначено найменування продукції, об'єми постачання та суми коштів, що сплачені на виконання угод.

Далі, в обґрунтування своєї позиції щодо нереальності господарських операцій позивача з придбання продукції у контрагента ТОВ «Будінвест - ДФ», податковий орган посилається на отриманий від Лівобережної ОДПІ м.Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області акт від 30.07.2013 року № 192/22-1/32800571 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Будінвест - ДФ» з питань фінансово - господарських відносин з його контрагентами за період: листопад, грудень 2012 року, січень, лютий, березень,квітень 2013 року». В даному акті перевірки, податковим органом зазначено, що згідно аналізу зареєстрованих податкових накладних встановлено, що суб'єктом господарювання у періоді 2012 - 2013 роки в переважній більшості придбавалися товари харчування (мука, цукор, рисова крупа), а реалізовувалися труби, кабелі, оптичні панелі. Отже, встановлено невідповідність придбаного та реалізованого товару, що свідчить про обрив ланцюга постачання товару та здійснення діяльності, направленої на надання вигоди третім особам. З огляду на викладене, податковим органом встановлено безтоварність господарських операцій ТОВ «Будінвест - ДФ» по ланцюгу постачання від контрагентів -постачальників та в подальшому до контрагентів-покупців і, відповідно, визнано дефектними первинні документи, складені в результаті здійснення господарських операцій вказаним підприємством (а.с.138-156 т.1).

Колегія суддів зазначає, що порушення податкової дисципліни, яке вчинено контрагентом (в даному випадку ТОВ «Будінвест - ДФ»), не є підставою для відмови у праві на податковий кредит ТОВ «Спецсплав».

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 13.01.2009 року в судовому рішенні ЄДРСР № 3060678.

Щодо посилання апелянта на вирок Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 31.01.2014 року, відповідно до якого директора ТОВ «Будінвест - ДФ» ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за ч. 1 ст.212, ч. 1 ст. 366 КК України, колегія суддів зазначає наступне.

Зі змісту вироку вбачається, що ОСОБА_4, перебуваючи на посаді директора ТОВ «Будінвест - ДФ», з метою зменшення податкових зобов'язань підприємства, відобразив у податковій звітності дані щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «Козівський цукровий завод» та «Хоросківський цукровий завод», із якими фактично ТОВ «Будінвест - ДФ» не мало реальних взаємовідносин. Вироком Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 31.01.2014 року встановлено факти вчинення економічних злочинів директором підприємства із контрагентами ТОВ «Козівський цукровий завод» та «Хоросківський цукровий завод», проте жодних фактів щодо протиправності господарських взаємовідносин ТОВ «Будінвест - ДФ» із позивачем у вказаному документі не встановлено (а.с.172-176 т.1).

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вказаний вище вирок не може бути покладений в обґрунтування позиції податкового органу щодо нереальності господарських операцій між ТОВ «Спецсплав» та ТОВ «Будінвест-ДФ» та не приймається судом у якості доказу, з чим погоджується колегія суддів.

Крім того, на підтвердження якості товару позивачу були надані сертифікати якості: від 08.01.2013 року, від 24.01.2013 року, від 25.02.2013 року, від 26.03.2013 року, від 15.04.2013 року, від 29.04.2013 року (а.с.12, 18, 25, 81, 86, 92, 96, 102, 109 т.1).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про підтвердження відповідності» виробник зобов'язаний реалізовувати продукцію за умови наявності у документах, згідно з якими йому передано відповідну продукцію, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності; надавати постачальнику інформацію про сертифікацію продукції шляхом зазначення реєстраційних номерів сертифікатів відповідності в документах, згідно з якими передається відповідна продукція.

З аналізу вказаної норми вбачається, що виробник зобо'язаний надати покупцеві лише відповідну інформацію стосовно якості продукції, оскільки ТОВ «Будінвест - ДФ» не є виробником поставленої позивачу продукції, то відповідно, і обов'язок надавати покупцеві сертифікат на продукцію у нього відсутній.

На підтвердження придбання ТОВ «Будінвест - ДФ» продукції, яка в подальшому була реалізована ТОВ «Спецсплав», позивачем до суду були надані копії документів щодо придбання ТОВ «Будінвест - ДФ» у ТОВ «Дівімар -Імпорт», ТОВ «Еліт Люкс», ТОВ «Градієнт Тек», ПП «АТМ» ТМЦ, а саме: договори поставки, податкові та видаткові накладні, рахунки - фактури. В матеріалах справи містяться договір оренди мощіння вантажного майданчика, розташованого за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Криворізька, 39, загальною площею 200 кв.м., укладеного між ПП «Южмост - 2» та ТОВ «Будінвест - ДФ» (а.с.188-250 т.1, а.с. 1-36 т.2).

Матеріалами справи підтверджується, що придбані у ТОВ «Будінвест - ДФ» вказані вище товари: сталь 12Х18Н, круг ст.3, нікель катодний, ферохім, кварцит, пресформи, трансформатор та ін., використовувались позивачем для потреб власної господарської діяльності. До такого висновку колегія суддів дійшла з наступного.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Серії АБ № 560402 від 29.11.2012 року, основним видом господарської діяльності ТОВ «Спецсплав» є: виробництво інших машин і устаткування спеціального призначення, н.в.і.у., лиття чавуну, лиття сталі, механічне оброблення металевих виробів, неспеціалізована оптова торгівля, відновлення відсортованих відходів. Отже, придбаний у ТОВ «Будінвест - ДФ» товар (нікель катодний, сталь, ферохром, круг, прес - форма, плити решітки) призначений саме для використання у господарській діяльності позивача.

Вказане підтверджується актами списання матеріалів у виробництво за період з січня 2013 року по квітень 2013 року, акт приймання - передачі від 29.04.2013 року ОЗ № 544 (а.с. 6, 67 -84 т.1).

Отже, придбання описаних вище товарів не суперечить господарській діяльності позивача, а навпаки відповідає їй. В даному конкретному випадку у взаємовідносинах позивача із контрагентом ТОВ «Будінвест - ДФ» наявність ділової підтверджується наведеними вище письмовими доказам.

У відповідності до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно пункту 198.1 статті 198 ПК України, виникає у разі здійснення операцій, в т.ч. з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Нормами статті 201 ПК України, визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту за січень - квітень 2013 року суму ПДВ у розмірі 351536,80 грн. за правочином, укладеним із ТОВ «Будінвест - ДФ», на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі, податкових накладних, отриманих в ході реального виконання господарської операції, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства, з чим погоджується колегія суддів.

Що стосується застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України згідно податкового повідомлення - рішення від 10.02.2014 року № 0000372201 у розмірі 175768,50 грн. (в розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов'язання з податку на додану вартість), колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 123.1 ст. 123 ПК України визначено, що при повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, накладаючи на позивача штраф у розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов'язання з податку на додану варотість, відповідач виходив із того, що позивач повторно протягом 1095 днів порушив норми податкового законодавства щодо нарахування та сплати зазначеного вище податку.

Однак, повторність вчинення позивачем протягом 1095 порушення норм податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не підтверджується належними доказами. Відтак, відповідачем необгрунтовано застосовані штрафні санкції у розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов'язання, оскільки повторність, у даному випадку, не доведена податковим органом.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Криворізькою південною об'єднаною Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не доведено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000372201 від 10.02.2014 року.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року у справі № 804/2816/14 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року у справі № 804/2816/14 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції постановлена в порядку письмового провадження, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя: І.В. Юрко

Судді: М.М.Гімон

С.Ю.Чумак