ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
16.04.2009 року Справа № 19/28
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого-судді: Журавльової Л.І.
Суддів: Бойченка К.І.
Єжової С.С.
За участю секретаря
судового засідання: Антонової І.В.
та
представників сторін:
від позивача: повноважний та компетентний представник
до судового засідання не прибув,
від відповідача: Медведєв Д.С., довіреність № 1448,
від 08.08.08, начальник юридичного відділу
МКП "Жилсервіс"
розглянувши матеріали
апеляційної скарги: Міського комунального підприємства
„Жилсервіс”, м.Луганськ
на рішення
господарського суду Луганської області
від 09 лютого 2009 року (підписано 16.02.09)
у справі №19/28 (суддя Косенко Т.В.)
за позовом: Закритого акціонерного товариства
„Луганський трубний завод”, м.Луганськ
до відповідача: Міського комунального підприємства
„Жилсервіс”, м.Луганськ
про стягнення 13803 грн. 59 коп.
В С Т А Н О В И В:
Закрите акціонерне товариство „Луганський трубний завод” звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Міського комунального підприємства „Жилсервіс” про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 9006 грн. 51 коп., пені у розмірі 1881 грн. 08 коп., інфляційної суми у розмірі 3251 грн. 35 коп., 3% річних у розмірі 473 грн. 95 коп.
Заявою про зменшення позовних вимог №б/н та дати позивач відмовився від пені у сумі 800 грн. 30 коп. та 3% річних у сумі 09 грн. 00 коп., тобто позивачем заявлені вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 9006 грн. 51 коп., пені у розмірі 1080 грн. 78 коп., інфляційних нарахувань у розмірі 3251 грн. 35 коп. та 3% річних у розмірі 464 грн. 95 коп.
Рішенням господарського суду Луганської області від 09 лютого 2009 року у справі №19/28 (суддя Косенко Т.В.) позов задоволено.
Стягнуто з Міського комунального підприємства „Жилсервіс” на користь Закритого акціонерного товариства "Луганський трубний завод" суму боргу 9006 грн. 51 коп., пеню 1080 грн. 78 коп., інфляційні нарахування 3251 грн. 35 коп., 3% річних 464 грн. 95 коп., державне мито у сумі 138 грн. 04 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 111 грн. 46 коп.
Рішення господарського суду Луганської області мотивовано наступним.
З посиланням на ст.ст.525, 526, ч.1 статті 627, статтю 530 Цивільного кодексу України, статті 173, 193 Господарського кодексу України місцевим господарським судом зазначено, що на виконання умов договору поставки №516/04 від 28.09.04 позивачем надані відповідачу послуги з поставки теплоносія до системи центрального опалення та гарячого водопостачання житлових будинків, розташованих за адресою: м.Луганськ, вул. 2-га Свердлова, будинок №1, будинок №1а, будинок №1б, будинок №1в, які відповідачем своєчасно та в повному обсязі не оплачено.
Станом на 01.01.07 за відповідачем залишилась заборгованість по сплаті спожитого теплоносія у розмірі 9006 грн. 51 коп., яка сплачена не була.
Пунктом 4.3. договору передбачена відповідальність відповідача за прострочення оплати рахунків у строки, встановлені договором, у вигляді нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості постачаємого теплоносія за кожен день прострочення.
Місцевим господарським судом вказано, що позивачем обґрунтовано нарахована пеня у сумі 1080 грн. 78 коп.
Посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України місцевим господарським судом вказано, що позивачем обґрунтовано нараховані розмір інфляційних нарахувань у сумі 3251 грн. 35 коп. та 3% річних у сумі 464 грн. 95 коп.
Не погодившись з рішенням господарського суду Луганської області від 09 лютого 2009 року у справі №19/28 Міське комунальне підприємство „Жилсервіс” звернулось з апеляційною скаргою №510 від 26 лютого 2009 року, якою просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заявник вважає, що позивачем не доведено та матеріалами справи не підтверджено факту надання обсягу теплоносія, на підставі якого зроблено розрахунок заборгованості.
Документи, які додані до матеріалів справи, відповідачу позивачем надано не було, чим позбавлено відповідача подати на усі документи обґрунтовані заперечення, тобто, фактично, місцевий господарський суд вважає доведеним та встановленим факт постачання теплоносія у повному обсязі, але матеріалами справи це не доведено.
Заявником зазначено, що судом не враховано акти про відсутність подачі гарячого водопостачання не з вини МКП „Жилсервіс”.
Відзивом на апеляційну скаргу № 16/1349 від 24.03.09 Закрите акціонерне товариство „Луганський трубний завод” вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та безпідставними посилаючись на те, що предметом спору є стягнення заборгованості за невиконання грошового зобов’язання. Також позивач зазначає, що твердження відповідача стосовно недоведеності позивачем факту обсягу надання теплоносія спростовуються наявністю в матеріалах справи звітів використаного теплоносія, які підтверджують об’єм поставки теплоносія. Виходячи з викладеного, позивач просить суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення господарського суду Луганської області без змін.
Розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 03 березня 2009 року у справі №19/28 для розгляду апеляційної скарги Міського комунального підприємства „Жилсервіс” на рішення господарського суду Луганської області від 09 лютого 2009 року у справі №19/28 призначено судову колегію у складі: Журавльової Л.І. –судді –головуючого, суддів –Бойченка К.І., Єжової С.С.
Згідно ст.99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Сторони належним чином повідомлені про час і місце судового засідання.
Закрите акціонерне товариство „Луганський трубний завод” подало клопотання від 09.04.09 № 16/1542 про відкладення розгляду справи до 27.04.09 у зв’язку з неможливістю його представника брати участь в судовому засіданні, у задоволенні якого відмовлено, оскільки неприбуття в судове 16.04.09 не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду за матеріалами наявними у справі.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Міського комунального підприємства „Жилсервіс” слід залишити без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 09 лютого 2009 року у справі №19/28 слід залишити без змін з наступних підстав.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, між Закритим акціонерним товариством „Луганський трубний завод” та Міським комунальним підприємством „Жилсервіс” 28.09.04 укладено договір поставки №516/04, за умовами якого позивач - прийняв на себе зобов'язання постачати, а відповідач –прийняти та оплатити теплоносій до системи центрального опалення та гарячого водопостачання до жилих домів №1, №1а, №1б, №1в, за параметрами теплоносія, які забезпечують технологічні потреби виробництва, в порядку та на умовах, зазначених даним договором.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що перед початком сезону замовник направляє постачальнику письмову заявку на подачу теплоносія та акт готовності до прийому теплоносія.
Відповідно даного пункту договору відповідачем була подана заявка 04.11.06, в якій зазначено про готовність прийняти теплоносій та складений акт, в присутності представників обох сторін, про запуск системи центрального опалення від 13.11.06.
Відповідно п.3.3 постачальник зобов'язується забезпечити початок та закінчення опалювального сезону у відповідності до графіка подачі теплоносія та заявкою замовника.
Згідно п.3.5 відключення та наступне включення теплоносія здійснюється за рахунок коштів замовника згідно кошторису затрат.
Відповідно до п.2.1. договору, замовник оплачує постачальнику вартість теплоносія, який відпускається згідно декларованої ціни 89,28 грн./Гкал, без врахування ПДВ. Податок на додану вартість нараховується у відповідності з вимогами законодавства України, які регулюють порядок його нарахування. Ціна на теплоносій, ухвалена в даному договорі, є динамічною та може змінюватися, як і загальна сума договору у відповідності зі змінами для постачальника декларованої ціни на теплоносій, який відпускається.
За умовами п.2.2 замовник зобов'язується здійснювати оплату за витрачений теплоносій на розрахунковий рахунок постачальника на умовах оплати до 25 числа місяця, наступного за місяцем вживання теплоносія на підставі рахунків на оплату, виданих постачальником.
16.12.04 сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору №516/04 від 28.09.04, в якій домовилися доповнити розділ 2 договору №516/04 від 28.09.04 п.2.4 наступного змісту: "Тарифна вартість між собівартістю наданих послуг постачальником та діючими тарифами по опаленню та гарячому водопостачанню для населення, погашається замовником за рахунок грошових коштів, передбачених міським бюджетом згідно Рішення №27/3 від 30.11.04 сесії Луганської міської ради про міський бюджет на 2004 рік. У випадках відсутності бюджетних грошових коштів, замовник здійснює оплату за витрачену теплову енергію за власні кошти".
Листом від 15.12.06 №3318 відповідач звернувся до позивача з проханням розірвати договір поставки №516/04 від 28.09.04 та договір було розірвано.
21.02.07 позивачем надіслана відповідачу претензія з вимогою оплатити заборгованість за договором поставки №516/04.
З пояснень відповідача вбачається, що на межі розділу мереж постачальника та мереж замовника він не встановив прилади обліку витрат теплоносія, тому розрахунок споживання теплоносія замовником здійснювався згідно Додатків, про що свідчать звіти про розхід теплоенергії по Закритому акціонерному товариству "Луганський трубний завод", у яких зазначається кількість витраченого теплоносія із зазначенням об'єктів, що обслуговуються.
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору поставки №516/04 від 28.09.04 позивачем надані відповідачу послуги з поставки теплоносія до системи центрального опалення та гарячого водопостачання житлових будинків, розташованих за адресою: м. Луганськ, вул.2-га Свердлова, б.1, 1а,1б, 1в, які відповідачем своєчасно та в повному обсязі не оплачено.
При розгляді апеляційної скарги сторонами здійснено звірення розрахунків за позовом та подано суду акт звірення, який підписано сторонами без зауважень. За актом звірення, підписаним головними бухгалтерами підприємств, заборгованість відповідача складає 9006 грн. 51 коп.
Таким чином, станом на 01.01.07 за відповідачем залишилась заборгованість по сплаті спожитого теплоносія у розмірі 9006 грн. 51 коп.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 4.3. договору передбачена відповідальність відповідача за прострочення оплати рахунків у строки, встановлені договором, у вигляді нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості постачаємого теплоносія за кожен день прострочення.
Місцевим господарським судом вірно вказано, що позивачем обґрунтовано нарахована пеня у сумі 1080 грн. 78 коп..
Відповідно пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом першої інстанції вірно вказано, що розмір інфляційних нарахувань у сумі 3251 грн. 35 коп. та 3% річних у сумі 464 грн. 95 коп., нараховані позивачем обґрунтовано.
За таких обставин, господарським судом Луганської області вірно позов задоволено повністю.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати вірно покладено на відповідача з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що доводи заявника апеляційної скарги спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, рішення господарського суду ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин, відповідає чинному законодавству і скасуванню не підлягає.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги – Міське комунальне підприємство „Жилсервіс”.
Відповідно до вимог п.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року №7-93 „Про державне мито” зайве сплачене державне мито за подання апеляційної скарги у розмірі 0 грн. 98 коп. слід повернути Міському комунальному підприємству „Жилсервіс”.
Керуючись ст.ст.49, 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
1.Апеляційну скаргу Міського комунального підприємства „Жилсервіс” на рішення господарського суду Луганської області від 09 лютого 2009 року у справі №19/28 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 09 лютого 2009 року у справі №19/28 залишити без змін.
3. Повернути Міському комунальному підприємству „Жилсервіс”, м.Луганськ, кв.Героїв Сталінграда, будинок 7а, код ЄДРПОУ 30596974 з Державного бюджету України, рахунок 31118095700006, код бюджетної класифікації 22090200, МФО 804013, банк –ГУ ДКУ у Луганській області, ОКПО 24046582, одержувач –УДК у м.Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, зайве сплачене державне мито за подання апеляційної скарги у розмірі 0 грн. 98 коп. на підставі даної постанови, скріпленої гербовою печаткою суду.
Відповідно ч.3, ч.5 ст.105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Л.І.Журавльова
Суддя К.І.Бойченко
Суддя С.С.Єжова