ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

в судовому засіданні взяли участь  представники :

ВСТАНОВИВ:

у провадженні господарського суду Дніпропетровської області знаходиться справа № Б29/91/03 про банкрутство відкритого акціонерного товариства «Дніпрохімбуд»(далі -боржника), порушена за заявою державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2008 року (суддя Полєв Д.М.) визнано боржника банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Смирнову С.Г. 

Постанову суду першої інстанції вмотивовано прийняттям рішення комітету кредиторів боржника про введення ліквідаційної процедури від 25.06.2008 р., відсутністю пропозицій щодо укладення мирової угоди, неподанням на затвердження суду плану санації боржника протягом тривалого часу.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (далі -ФДМУ по Дніпропетровській області) звернулося з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати прийняту у справі постанову суду першої інстанції.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.01.2009 року апеляційну скаргу ФДМУ по Дніпропетровській області залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою ФДМУ по Дніпропетровській області звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 3 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», статті 2 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі -Закон), статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

За приписами статті 4-1 Кодексу господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», норми якого превалюють в застосуванні над нормами господарсько-процесуального кодексу, як спеціальні норми права.

Відповідно до статті 4 Закону до боржника застосовуються такі судові процедури: розпорядження майном боржника, мирова угода, санація (відновлення платоспроможності) боржника, ліквідація банкрута. Законом про банкрутство передбачені певні стадії процедури банкрутства, встановлено строк та умови їх проведення.

          Згідно зі статтею 22 Закону господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру у випадках, передбачених цим Законом.

          Процедура ліквідації застосовується у випадках, якщо після виявлення кредиторів, затвердження реєстру вимог кредиторів та створення комітету кредиторів до суду не надійшло пропозицій щодо санації боржника або укладення мирової угоди.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону у постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, передбаченому для призначення керуючого санацією.

Згідно з порядком призначення керуючого санацією, встановленим статтею 17 Закону, господарський суд призначає керуючого санацією за наявності у нього ліцензії, крім випадків, передбачених цим Законом.

Положеннями частини 2 зазначеної статті передбачено, що комітет кредиторів приймає рішення про погодження кандидатури керуючого санацією. При цьому, кандидатури керуючого санацією можуть бути запропоновані комітету кредиторів будь-яким із кредиторів, представником органу, уповноваженого управляти майном боржника.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону державну політику щодо запобігання банкрутству, а також забезпечення умов реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом стосовно державних підприємств та підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків, суб'єктів підприємницької діяльності інших форм власності у випадках, передбачених цим Законом, здійснює державний орган з питань банкрутства, який діє на підставі положення, затвердженого у встановленому порядку.

За приписами частини 2 статті 2 Закону державний орган з питань банкрутства пропонує суду кандидатури арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) для державних підприємств або підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує 25%, щодо яких порушена справа про банкрутство, та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 2 Указу Президента України від 23.10.2000 року № 1159/2000 «Про Міністерство економіки України»повноваження державного органу з питань банкрутства покладено на Міністерство економіки України, яке Указом Президента України від 21.08.2001 року № 724/2001 перейменовано у Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України. Наказом Міністерства економіки України від 03.11.2000 року № 238 утворено територіальні органи з питань банкрутства, які діють на підставі Положення, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 21.12.2000 року № 274. Пунктом 2 цього Положення, зокрема, передбачено, що регіональне управління утворене з метою організаційного забезпечення виконання Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України повноважень державного органу з питань банкрутства відповідно до статті 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Отже, спеціальним Законом встановлено орган, з яким слід погоджувати кандидатуру арбітражного керуючого в разі банкрутства підприємства в статутному фонді якого є частка державної власності. Таким органом відповідно до Указу Президента України «Про Міністерство економіки України»виступає Міністерство економіки з питань європейської інтеграції України, на місцях відповідні обласні управління з питань банкрутств.

Інших органів з якими суду слід погоджувати кандидатури арбітражних керуючих законодавцем не визначено.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" Фонд державного майна України здійснює визначені законодавством повноваження під час провадження справ про банкрутство державних підприємств, що перебувають в його управлінні, та господарських організацій з корпоративними правами держави, у тому числі веде їх реєстри. Згідно з частиною 2 пункту 1 "Порядку подання пропозицій господарському суду щодо кандидатур арбітражних керуючих ", затвердженого Наказом Мінекономіки України №87 від 25.04.2001року в редакції Наказу Мінекономіки України №196 від 06.06.2006року, чинній на момент розгляду спірних правовідносин у даній справі "подання пропозицій господарському суду щодо арбітражних керуючих для державних підприємств або підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує 25%, здійснюється за участю органу, уповноваженого управляти державним майном".

Отже, законодавець визначає обов'язковою участь державного органу в поданні пропозицій господарському суду щодо призначення кандидатури арбітражних керуючих поряд з іншими учасниками провадження у справі, не наділяючи такий орган жодними перевагами перед судом при прийнятті рішення про призначення відповідної кандидатури. Остаточне рішення про призначення кандидатури арбітражного керуючого законодавець залишає за судом.

Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна»від 29.11.2001 р. № 2864-ІІІ введено заборону на відчуження державного майна господарських товариств, частка держави в статутному фонді яких становить не менше 25%. Ця заборона стосується об'єктів нерухомого майна та інших засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності такими підприємствами.

Отже, у разі прийняття постанови про визнання боржника -підприємства, зазначеного у статті 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», до складу ліквідаційної маси не можуть включатись його майнові активи, зазначені в частині першій статті 2 вказаного Закону, а отже, ліквідатор не має права здійснювати їх продаж до закінчення дії мораторію (п.8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.05.2006 р. № 01-8/1114).

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство ВАТ “Дніпрохімбуд” порушено 13.05.2003 року. 17.08.2003 року в газеті “Голос України” № 149 опубліковано оголошення про порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника. 08.01.2004 року затверджено реєстр вимог кредиторів.

          Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2004 року відкрито процедуру санації, строк якої неодноразово продовжувався судами, востаннє до 01.08.2008 року, при цьому суди вийшли за граничні строки перебігу процедури санації визначені законодавством про банкрутство (т.4, а.с.95).

          Судами встановлено, що у зв'язку з неможливістю погодити у Фонді держмайна України план санації боржника протягом 4 років,  комітет кредиторів боржника 25.06.2008 року (т.4, а.с.112-113) прийняв рішення про введення процедури ліквідації. 26.06.2008 року комітетом кредиторів прийнято рішення про необхідність відкриття ліквідаційної процедури та  звернення з клопотанням до господарського суду Дніпропетровської області про призначення ліквідатором Михайлова С.В. (т.4, а.с.117).

Матеріалами справи підтверджується, що 18.07.2008 року керуючий санацією звернувся до господарського суду з клопотанням про введення процедури ліквідації згідно рішення, яке було прийнято на засіданні комітету кредиторів 25.06.2008 року (т.4, а.с.109-116), а Регіональне відділення ФДМУ в Дніпропетровській області подало звернення №10-20-06647 про нездійснення відкриття ліквідаційної процедури, яке ухвалою суду від 01.09.2008року  було зобов'язано розглянути на засіданні комітету кредиторів від 01.09.2008року (том 4, а.с. 135).

Судами встановлено, що комітетом кредиторів боржника 19.09.2008року повторно прийнято рішення про введення ліквідаційної процедури (том 4, а.с. 136-137).

З огляду на зазначене та враховуючи тривалість процедури санації більше 4 років, непогодження за цей період плану санації боржника, відсутність пропозицій про укладення мирової угоди, наявність пасиву конкурсної заборгованості, що перевищує активи боржника, суди відхилили обґрунтованість доводів скаржника про недоцільність введення ліквідаційної процедури, як такої, що призведе до падіння вартості державного пакету акцій в статутному фонді боржника, який планувався до реалізації з відкритих торгів у 2008році.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що кандидатура ліквідатора Смирнової С.Г. рекомендована суду Державним Департаментом з питань банкрутства Мінекономіки України до моменту прийняття рішення про її призначення ліквідатором відповідно до листа №216-30-20/2951 від 13.10.2008 року (т.5, а.с.19). Матеріалами справи підтверджується дотримання судом першої інстанції порядку розгляду кандидатури ліквідатора при її призначенні в судовому засіданні 14.10.2008року, попереднє звернення з відповідною заявою до господарського суду арбітражної керуючої Смирнової С.Г та розгляд справи в даному засіданні за участі представника ФДМУ по Дніпропетровській області Реуцкової В.І. та начальника Дніпропетровського обласного управління з питань банкрутства Ломако І.П. (т.5, а.с.25).

Запропонована комітетом кредиторів кандидатура ліквідатора Михайлова С.В. державним департаментом з питань банкрутства була відхилена, про що свідчить лист вказаного департаменту від 09.10.2008 року № 216-20-20/2922 (т.5, а.с.20).

Відтак, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, щодо призначення ліквідатором боржника арбітражного керуючого Смирнової С.Г., кандидатуру якої погодженою державним органом з питань банкрутства.

Доводи скаржника про порушення його процесуальних прав на подання пропозиції ліквідатора боржника, колегією суддів відхиляються з огляду на таке:

Матеріалами справи підтверджується, що Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.2006року Регіональне відділення ФДМУ по Дніпропетровській області визнано  учасником провадження у справі про банкрутство ВАТ "Дніпрохімбуд" (том 3, а.с.133-134),  листом №12/20-2354 від 10.04.2007року скаржник просив суд призначити керуючим санації боржника Михайлова С.В. (том 4, а.с. 11) і останній виконував повноваження керуючого санацією до моменту введення ліквідаційної процедури. Зазначену кандидатуру комітет кредиторів просив призначити ліквідатором боржника, однак державний департамент з питань банкрутства відхилив кандидатуру Михайлова С.В. відповідно до прийнятого рішення № 216-20-20/2922 від 09.10.2008 року (т.5, а.с.20). Судове засідання по відкриттю ліквідаційної процедури відбулося за участі представника скаржника та інших пропозицій щодо кандидатури ліквідатора ним не подавалося (том 5, а.с. 25-26). Зазначене спростовує доводи скаржника про порушення судом його прав на участь у поданні кандидатури ліквідатора підприємства-боржника, корпоративна частка держави у якому перевищує 25%, оскільки скаржник приймав участь у справі про банкрутство, був належно повідомлений судом, однак не скористався наданим йому правом на подання власної кандидатури ліквідатора.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів ст.ст.111-5, 111-7 ГПК України, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій та не вбачає підстав для скасування постанови господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2008 року та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.01.2009 року в даній справі, а доводи скаржника вважає такими, що не спростовують обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2.          Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.01.2009 року та постанову господарського суду Дніпропетровської області від 14.10.2008 року залишити без змін.     

         Головуючий                                                                          Н. Ткаченко

         Судді                                                                                      Л. Катеринчук                                              

                                                                                                          О. Яценко