ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

СУТЬ СПОРУ: Військовий прокурор Чернівецького гарнізону в інтересах держави в особі військової частини 1349, м. Івано-Франківськ звернувся з позовом до корпоративного підприємства “Буковина сервіс-центр”, м.Чернівці, в якому просить зобов’язати відповідача повернути незаконно зайняті аеродромні плити ПАГ-14 та ПДГ, що знаходяться у розташування колишнього військового містечка № 147 за адресою м.Чернівці, провулок Миколаївський, 1а, що належить в/частині А 1349 на праві оперативного управління.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у 2003 р. військова частина А2188, що розташовувалась у м.Чернівці по провулку Миколаївському, 1а, підлягала розформуванню у зв’язку з чим плити ПАГ-14 та ПДГ підлягали передачі на баланс військової частини А1349.

За актом прийому-передачі від 19.03.2004р. плити ПАГ в кількості 493 шт. та плити ПДГ в кількості 455 шт. передані позивачу.

В подальшому в процесі інвентаризації аеродромних плит, позивачем встановлено, що на території колишнього військового містечка № 147, споруди та будівлі якого придбано у власність відповідачем, виявлені плити ПАГ-14 в кількості 323 шт. та ПДГ в кількості 184 шт., всього 507 шт.

Оскільки плити не взяті відповідачем на бухгалтерський облік, а відносяться до необоротних активів позивача та обліковуються у нього прокурор просить у позовній заяві повернути позивачу незаконно зайняті відповідачем плити.

Ухвалою господарського суду від 23.01.2007р. розгляд справи призначено в судовому засіданні 06.02.2007р.

Відповідач у відзиві просить відмовити у позові з врахуванням такого.

При проведенні експертом оцінки військового містечка як майнового комплексу, в розділі “Місцезнаходження і об’ємно-планувальні показники об’єкта оцінки” зазначено про “замощення території містечка залізобетонними плитами”, які опосередковано впливають на загальну оціночну вартість будівель та споруд, які придбав відповідач у власність. Елементи замощення не виділені в окремий інвентарний об’єкт, тому що вартість плит для замощення була розподілена і тим самим врахована у вартості інших об’єктів основних засобів (у будівлях та спорудах). Цей принцип повністю узгоджується з діючими нормативно –правовими актами, якими визначено порядок ведення бухгалтерського обліку основних засобів підприємств.

Враховуючи визначений чинним законодавством порядок управління військовим майном та наявність повідомлення начальника інженерно –аеродромної служби логістики в/ч А 0780  про те, що аеродромні плити за військовою частиною А 2188 (м. Чернівці) на момент її розформування (30.12.2003 р.) на обліку інженерно –аеродромної служби 14-го авіаційного корпусу не рахувались, були списані в попередні роки та використовувались для замощення території військового містечка, військовим прокурором не дослідженні факти: чи були плити обліковані у військовій частині А2188, чи знаходились вони взагалі на обліку і т.д.

Підставою для прийняття плит в/ч А1349 мало би бути рішення відповідного військового органу про передачу їй даного виду матеріальних засобів, прийняте окремо від рішення щодо передачі казармено-житлового фонду та комунальних споруд.

Сукупність цих обставин, на думку відповідача, ставить під сумнів юридичну значимість акту прийому-передачі аеродромних плит в якості документа перерозподілу майна між зазначеними частинами.

Таким чином, відповідач вважає, що військовим прокурором не доведено факти закріплення та обліку плит за в/ч А2188 ( м. Чернівці ), правомірність їх передачі до в/ч А1349, а виходячи з цього і законність перебування їх на обліку цієї частини, тобто, не доведена належність плит в/ч А1349 на праві оперативного управління. Крім того прокурором не доведено факти порушення підприємством майнових інтересів держави, які полягають у проведені оцінки військового містечка без врахування вартості аеродромних плит, результатом чого стало заниження вартості військового містечка, та як наслідок, недоплата державі коштів при його реалізації.

Відповідач у своєму відзиві наводить й інші обставини, які спростовують позовні вимоги.

За клопотанням прокурора, представника позивача, з метою подання додаткових доказів, зокрема щодо правомірності передачі позивачу плит, у судовому засіданні 06.02.2007р. оголошувалась перерва до 08.02.2007р.   

У судовому засіданні прокурор, представник позивача позовні вимоги підтримали та надали в якості доказів у підтвердження обґрунтованості отримання позивачем спірного майна витяги з журналу обліку та руху матеріальних засобів КЕС позивача, записи в якому проведені позивачем у 2006р.   

Представник відповідача позов не визнає з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, оцінивши надані докази, з’ясувавши фактичні обставини справи, суд відмовляє у позові з огляду на таке.

Відповідно до част. 2 ст.2 Закону України “Правовий режим майна у Збройних Силах України” Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

В зв’язку з планом організаційних заходів, які проводилися в Збройних Силах України та директиви Міністра Оборони України від 28.08.2003р. військова частина А2188, яка розташовувалась у м.Чернівці по провулку Миколаївському, 1-А, підлягала розформуванню до 30.03.2004р.

Наказом командувача 14 авіаційного корпусу від 29.11.2003р. № 552 правонаступником військової частини визначено військову частину А1349, а наказом від 10.03.2004р. командиру військової частини А2188, м.Чернівці, вказано в період з 11.03.2004р. по 20.03.2004р. передати, а командиру військової частини А1349, м.Івано-Франківськ прийняти комунальні фонди та земельну ділянку військової частини А2188 (а.с.45).

Зокрема, актом прийому –передачі від 19.03.2004р. військова частина А2188 передала, а військова частина А1349 (позивач у справі) прийняла плити ПАГ-БВ в кількості 493 шт. та ПДГ-БВ в кількості 455 шт. (а.с.64).

16.04.2005р. за договором купівлі продажу військового майна, державне підприємство Міністерства оборони України “Укроборонлізинг” (Продавець) передало корпоративному підприємству “Буковина сервіс-центр”, м.Чернівці (Покупець) нежитлові будівлі та споруди військового містечка № 147, що знаходиться в м.Чернівці, по провулку Миколаївському, під номером першим літера “А” (№ 1-А), а покупець прийняв зазначені нежитлові будівлі та споруди і сплатив договірну ціну в сумі 1 890 032,40 грн. (а.с.13).

За актом від 26.04.2005р. Покупець (відповідач у справі) прийняв будівлі, споруди та територію військового містечка № 147.

Спірні плити в договорі купівлі –продажу від 16.04.2005р. окремо не були виділені.

Проте, у висновку експерта при оцінці вартості військового містечка № 147 зазначено, що територія містечка замощена залізобетонними плитами, огорожена, під’їзні дороги мають тверде асфальтобетонне покриття (а.с.21).

На запит військової прокуратури від 23.05.2006р. експерт повідомив, що при оцінці військового містечка № 147  замощення території залізобетонними плитами не було об’єктом оцінки (а.с.70).

04.01.2006р. відповідач за договором купівлі-продажу продав ТОВ “Українська інвестиційно-будівельна група”, м.Київ нежитлову будівлю-казарму, позначену в плані літ.“Б”, загальною площею 2202,30 кв.м., що знаходиться в м.Чернівці, провулок Миколаївський, 1-А, що складає 40/100 ідеальних часток (а.с.41).

Крім того, згідно схеми земельної ділянки колишнього військового містечка № 147, на її території знаходиться будинок МОУ.

Згідно протоколу огляду від 25.12.2006р. слідчим військової прокуратури проведено огляд колишнього військового містечка № 147 та встановлено наявність аеродромних плит загальною кількість 507 штук, якими викладені автомобільні площадки, під’їзди у гаражі, викладені зупинки для автомобілів та зберігання автомобільних причепів. Також на території колишнього військового містечка виявлено закінчений, але не жилий на той час будинок, біля якого знаходяться аеродромні плити. У цьому ж будинку виявлено, що частково перекриття між гаражами та першим поверхом, а також в землі у гаражах знаходяться аеродромні плити (а.с.23-25).

За фактом недбалого ставлення військових службових осіб колишньої військової частини А1349 до своїх службових обов’язків щодо належного зберігання та збереження військового майна, постановою військового прокурора Чернівецького гарнізону від 28.11.2006р. порушено кримінальну справу. У наведеній постанові встановлено, що відповідно до акту інвентаризації від 10.02.2006р. плити ПАГ -14 в кількості 493 шт. та плити ПДГ в кількості 455 шт. у військовій частині А1349 обліковані не були.

Право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених прав або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, згідно положень част.1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, мають юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності.

Статтею 387 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право витребовувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Позивачем у віндикаційному позові може бути  власник майна або особа, яка володіє ним на підставах встановлених законом чи договором.

Відповідачем у таких спорах є особа, яка незаконно володіє майном. Незаконність володіння майном повинна бути  доведена позивачем у суді, оскільки законодавство презюмує добросовісне (правомірне) володіння чужим майном, якщо інше не випливає з закону або не встановлене рішенням суду (ст. 397 ЦК України).

Статтею 3 Закону України “Правовий режим майна у Збройних Силах України”, передбачено, що військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління.

З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Військові частини, згідно част. 1 ст. 4 вказаного вище Закону, ведуть облік закріпленого за ними майна у кількісних, якісних, обліково-номерних та вартісних показниках і враховують по відповідних службах - продовольчій, речовій, квартирно-експлуатаційній, пально-мастильних матеріалів тощо.

Відповідно до п.7 Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних силах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2000р. № 1225, обліку підлягає все військове майно незалежно від його призначення та джерел надходження. Облік військового майна повинен бути своєчасним, достовірним і точним.

За п.31 наведеного Положення, перерозподіл військового майна у Збройних Силах між військовим частинами, які формуються, переформовуються або розформовуються, а також в інших випадках відповідно до потреб Збройних Сил провадиться Міноборони.

Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затверджене наказом Міністра оборони України від 16.07.1997р. № 300 визначає, зокрема, порядок створення військового господарства при формуванні та порядок ліквідації його при розформуванні військової частини (з’єднання). Відповідно до п.8.2.1. військова частина (з’єднання) розформовується на підставі директиви (наказу) відповідного командування, у якій вказується, в тому числі порядок передачі особового складу, озброєння, техніки та інших матеріальних засобів частини (з’єднання); казармено-житлового фонду, комунальних споруд, земельних ділянок та квартирного майна.

Військовий прокурор не довів, що за військовою частиною А2188, яка розформована, обліковувались плити, які є предметом цього спору, передані у встановленому вище порядку позивачу і останній є власником чи володільцем спірного майна, право якого на розпорядження майном певним чином обмежує відповідач.

Акт прийому –передачі спірних плит від 19.03.2004р., записи в книзі обліку нестач позивача, а також записи обліку та руху матеріальних засобів КЕС позивача проведені позивачем у 2006р. не свідчать про те, що витребовуване майно належить позивачу підставно (а.с.64,67-69).

Відповідно до ст. 34  Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно довідки начальника інженерно-аеродромної служби логістики в/ч-0780 від 30.12.2005р. плити, які використовувались для замощення частини території військового містечка № 147 за адресою: м.Чернівці, провулок Миколаївський, 1-А, були списані в попередні роки (а.с.47).

Доказів того, що витребовуване майно перебувало на обліку військової частини А 2188, яка розформовувалась, не подано і у матеріалах справи їх також немає.

Згідно ст. 33  Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Поряд з викладеним, слід зазначити, власниками будівель і споруд, які розміщені на території колишнього військового містечка є декілька осіб (відповідач, ТОВ “Українська інвестиційно-будівельна група”, м.Київ, будинок МОУ), однак позов пред’явлений лише до відповідача. Крім того, вимога по повернення майна з чужого незаконного володіння відповідачу не пред’являлася, відтак право позивача не було порушене у розумінні ст. 1 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, позовні вимоги до відповідача про витребування майна з чужого незаконного володіння є безпідставними і такими, що не ґрунтуються на доказах, на підставі яких порушене законне право власника майна на розпорядження майном.

На підставі викладеного та керуючись ст.387 Цивільного кодексу України статтями 1, 4-3, 33, 34, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

За згодою сторін у судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Оформлене у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу  України судове рішення підписане 09 лютого 2007 року.