ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"13" квітня 2009 р. | справа № 5020-3/123 |
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Славянская гавань"
(95029, м. Севастополь, вул. Токарева, 16)
до відповідача Комунальне підприємство
“Ремонтно експлуатаційне підприємство №1”
(99003, м. Севастополь, пл. Пирогова, 6А)
про стягнення витрат в розмірі 34045,52 грн.,
Суддя Головко В.О.
За участю представників сторін:
позивач –Дашко О.В., довіреність №7 від 09.01.2009;
відповідач –Кутєпова Л.В., довіренність б/н, від 20.01.2009.
СУТЬ СПОРУ:
Позивач –товариство з обмеженою відповідальністю "Славянская гавань" (далі ТОВ “Славянская гавань”), звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до відповідача –Комунального підприємства "Ремонтно-експлуатаційне підприємство №1” (далі КП “РЕП №1”) про стягнення витрат в розмірі 34045,52грн.
У процесі розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги та просить стягнути на його користь 33606,50грн.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги невиконанням відповідачем зобов’язань за договором на здійснення послуг по вивозу твердих побутових відходів, з посиланням на статті 525-528 Цивільного кодексу України та статтю 530 Господарського кодексу України.
Відповідача проти позову заперечує, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.
В судовому засіданні 23.03.2009 в порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалася перерва до 13.04.2009.
Представникам сторін в судовому засіданні були роз'яснені процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши надані докази, вивчивши матеріали справи, суд –
ВСТАНОВИВ:
01.07.2007 між ТОВ “Славянская гавань” та КП “РЕП №1” укладено Договір №265 про надання послуг щодо вивезення твердих побутових відходів (далі –Договір, а.с.24-29).
Сторони виконували обов’язки за Договором у повному обсязі.
В період часу з січня 2008 року по серпень 2008 року позивачем з міст накопичення ТБО відповідача було вивезено на сміттєпереробний комбінат в Первомайській балці в місті Севастополі 17022,67 куб. м ТБО. Вищевказана кількість ТБО пройшла утилізацію шляхом сортування та захоронення ТБО, які не підлягають переробці на полігоні ТБО.
Відповідно до наказу начальника цивільної оборони міста –голови Севастопольської міської державної адміністрації №27 від 20.09.2007 полігон ТБО, який розташований в Первомайській балці в м. Севастополі був переданий комунальному підприємству “Благоустрій” Севастопольської міської ради, яке здійснювало послуги щодо захоронення ТБО, складованого на полігоні ТБО.
Листом від 22.01.2009 № 16 позивач звернувся до відповідача з проханням добровільно відшкодувати витрати, які пов’язані зі сортуванням ТБО в сумі 34045,52 грн. (а.с.51-52). Однак, відповідач листом від 30.01.2009 № 56 відмовив позивачеві у відшкодуванні вказаних витрат, що стало причиною для звернення до господарського суду міста Севастополя з даним позовом.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України (ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України).
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Аналогічні положення містяться і в статті 174 Господарського кодексу України.
Як встановлено судом, 01.07.2007 між сторонами укладений Договір №265 про надання послуг по вивозу твердих побутових відходів (а.с.24-29).
Відповідно до п.1.1. Договору предметом цього Договору є послуги з вивозу твердих побутових відходів (ТБО) з місць їхнього накопичення.
Дослідивши зміст цього договору, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, оскільки даним договором не передбачається обов’язок КП „РЕП №1” сплачувати відповідачу за послуги зі сортування ТБО, як і не передбачений обов’язок ТОВ „Славянская Гавань” здійснювати будь-які дії щодо сортування ТБО або сплачувати будь-яким особам за такі дії. Більше того, в пункті 1.4. Договору сторони визначили відходи, які за своїм виглядом, кількості та параметрам не можуть збиратися в контейнери. Як вбачається з даного переліку, саме такі відходи сортував позивач перед захороненням.
Наданий позивачем договір про надання послуг щодо складування твердих побутових відходів на Полігоні ТБО від 01.12.2007, укладений між ним та Комунальним підприємством "Благоустрій" Севастопольської міської Ради (а.с.39-41) не може бути прийнятий судом до уваги, оскільки регулює правовідносини між позивачем та іншою особою, яка не є учасником даного спору. З тих же підстав не можуть бути прийняті до уваги суду і Акти здавання-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.46-50).
Таким чином, вимоги позивача стосовно стягнення витрат у зв’язку з сортуванням та складуванням ТБО не засновані ані на відповідному Договорі, ані на нормах закону.
Питання відшкодування позадоговірної шкоди регулюються главою 25 Господарського кодексу України та главою 82 Цивільного кодексу України.
Позивач в обґрунтування позову посилається лише на норми, які регулюють відшкодування збитків за порушення зобов’язань.
Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 33-34, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
В И Р І Ш И В :
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя В.О. Головко
Рішення оформлено
згідно з вимогами
ст. 84 ГПК України
та підписано
21.04.2009
РОЗСИЛКА:
1. ТОВ “Славянская гавань
(99029, м. Севастополь, вул. Токарева, 16)
2. КП “Ремонтно-експлуатаційного підприємства № 1”
(99003, м. Севастополь, вул. Пирогова, 6-А)
3. Справа