Справа №2-а-57/2008 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2008 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді: Лісовенка П.І.
при секретарі: Ковальчук В.А.
з участю адвоката: ОСОБА_1
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Тетієві адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Тетіївської райдержадміністрації про визнання неправомірним рішення та стягнення недоотриманих належних сум щорічної допомоги на оздоровлення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, а тому, згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на щорічну грошову допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, розмір якої визначається на момент виплати, але відповідачем виплачено вказану допомогу за 2000-2007 роки у значно нижчому розмірі. Оскільки, відповідач відмовляється провести доплату вказаної грошової допомоги, то позивач просить суд стягнути з відповідача недоплачену суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2000-2007 рік в розмірі 16366 гривень 50 коп. згідно доданого розрахунку та 200 гривень за надання юридичної допомоги.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача управління праці та соціального захисту населення Тетіївської райдержадміністрації ОСОБА_3 в своїх письмових та усних поясненнях заперечує проти позову, посилаючись на те, що щорічна допомога на оздоровлення ОСОБА_2 виплачувалася у відповідності до постанов Кабінету Міністрів України та Законів України «Про державний бюджет України на 2000-2007 роки» . Крім того ст. 62 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» прямо зобов'язує управління щорічну допомогу на оздоровлення проводити в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання місцевими органами державної влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Управління праці та соціального захисту населення Тетіївської райдержадміністрації є розпорядником коштів, а тому діючи відповідно до постанов Кабінету Міністрів України не допускало порушень законодавства, а тому, вважає позовні вимоги не обґрунтовані.
Заслухавши пояснення представника позивача адвоката ОСОБА_1, пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС 2 категорії і як ліквідатор отримував щорічну допомогу на оздоровлення в таких розмірах : за 2000 - 2004 роки - по 26,70 грн. за кожен рік ; за 2005 - 2007 роки - по 100 грн. за рік, а всього за 8 років йому виплачено 433,50 грн. Остання виплата за 2007 рік в розмірі 100 гривень здійснена 20.04.2007 року. В квітні 2007 року позивач звернувся до відповідача з проханням провести дорахування та виплатити недоотримані кошти на оздоровлення, проте в задоволенні вимог позивача було відмовлено.
Встановлені судом обставини підтверджуються: поясненнями представників сторін, копією посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серії А № 519382, копією рахунку № 48116 Державного ощадного банку України про отримання коштів на оздоровлення, копією відповіді відповідача на заяву ОСОБА_2
Крім того, в судовому засіданні встановлено із Положення про відділ у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи управління праці та соціального захисту населення Тетіївської райдержадміністрації , що основною функцією відділу є здійснення перспективних розрахунків потреби коштів Фонду на забезпечення виконання державних програм соціального захисту постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи населення району та надання їх відповідним органам .
Вимоги позивача ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню із наступних підстав.
Відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ОСОБА_2 передбачена щорічна допомога
на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС - в розмірі п'яти мінімальних
заробітних плат, розмір якої визначається на момент виплати. Щорічна допомога на
оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту
населення.
Постановами Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постановою KM України від 12.07.2005 року за № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( далі Постанова КМУ № 562 ) встановлено щорічні виплати на оздоровлення за період з 2000 року по 2004 рік в розмірі 26,70 гривень , а з 2005 року по 2007 рік по 100 гривень.
На думку суду, Постанови КМУ № 836 та № 562 суперечать вимогам ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та іншим Законам України.
Відповідно до Закону України « Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2000 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлено з 01.07.2000 року в сумі 118 гривень, які згідно внесень послідуючих змін до Державного бюджету України зростав кожен наступний рік
Згідно Закону України « Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2002 рік «розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2000 року в сумі 140 гривень , який згідно внесень послідуючих змін до Державного бюджету України зростав кожен наступний рік .
Згідно закону України «Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2003 рік «розмір мінімальної заробітної плати встановлений 185 гривень, який згідно внесень послідуючих змін до Державного бюджету України зростав кожен наступний рік .
Відповідно до ст.89 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" з 1 січня 2004 року розмір мінімальної заробітної плати встановлений на рівні 205 грн. на місяць, з 1 вересня 2004 року-237 грн. на місяць.
Ст. 83 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" установлений з 1 січня 2005 року розмір мінімальної заробітної плати 262 грн. на місяць, з 1 квітня 2005 року-290 грн., з 1 липня 2005 року-310 грн., з 1 вересня 2005 року-332 грн.
Згідно ст.82 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" установлений з 1 січня 2006 року розмір мінімальної заробітної плати 350 грн. на місяць, з 1 липня 2006 року-375 грн., з 1 грудня 2006 року - 400 грн.
Відповідно до ст.76 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік", установлено з 1.04.2007 року розмір мінімальної заробітної плати 420 грн. на місяць, з 1.07.2007 року 440 грн. на місяць та з 1.10.2007 року - 460 грн. на місяць.
Всі вказані Закони не мали жодних обмежень щодо застосування ст.48 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка передбачає право позивача на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, а навпаки, ст.2 вищевказаного Закону України "Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2003 рік" передбачено обов'язок KM України здійснювати застосування цих норм.
Заперечуючи позов, відповідач посилається на те , що згідно ст.62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" -роз'яснення порядку застосування цього Закону України провадиться Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. А тому саме в розмірах, які і визначені KM України, виходячи з реальних можливостей Державного бюджету України згідно з бюджетними призначеннями і враховуючи вимоги ст.95 Конституції України, позивачу проведена виплата зазначеної допомоги на оздоровлення.
Але з цими запереченнями відповідача суд не може погодитися з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За ст.113 Конституції України KM України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ст.95 Конституції України, на яку посилається представник відповідача, передбачено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір, і цільове спрямування цих видатків.
Але законами про Державний бюджет України на відповідні роки розмір вказаної допомоги не визначений, як наприклад, розмір одноразової грошової допомоги ветеранам війни, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Крім того, ст.62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", на яку також посилається відповідач заперечуючи проти позову, надає KM право визначати порядок застосування цього Закону, але не делегує йому повноважень щодо визначення розміру допомоги на оздоровлення, встановленої цим Законом.
Відповідно до ст.71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Слід зазначити, що дію положень ст.48 вказаного Закону зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно з Законом України від 20.12.2005 року Ж3235-ІУ, до цього Верховна Рада України ніяких законів з цих питань не приймала.
Між тим, визначені постановою Кабінету Міністрів № 836 розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишалися тривалий час незмінними, хоча розмір мінімальної заробітної плати неодноразово змінювався, а з 2005 року постановою КМУ № 562 розмір цієї допомоги був змінений, але всупереч ст.48 Закону він також визначений у твердій грошовій сумі.
Отже, оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, то суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст.48 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та положення вищезазначених Законів про встановлення розміру мінімальної заробітної плати, а не постанови KM України № 836 та №562.
Згідно ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Відповідно до ст. ст. 22 , 64 Конституції України зміст і обсяг прав і свобод людини при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений , а право громадян на соціальний захист , інші соціально - економічні права можуть бути обмежені , у тому числі зупиненням дії законів ( їх окремих положень) лише в умовах воєнного та надзвичайного стану на певний строк .
Таким чином, враховуючи наведене, суд вважає, що управління праці та соціального захисту населення Тетіївської райдержадміністрації повинно було відповідно до свого Положення здійснювати перспективні розрахунки потреби коштів на забезпечення виконання державних програм соціального захисту постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи населення району та подати їх відповідним органам, а потім виплачувати позивачу щорічну допомогу на оздоровлення виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.
Оскільки, відповідачем не виконані покладені законодавством на нього обов'язки, то позов підлягає задоволенню .
Представник відповідача просить застосувати до даних правовідносин ст. 100 КАС України та відмовити в задоволенні адміністративного позову . Суд вважає клопотання представника відповідача не може бути задоволено, оскільки, на думку суду , позивач не порушив встановлений ст.99 КАС України річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод, та інтересів особи. Як встановлено, позивач про порушення своїх прав дізнався, отримавши відповідь з управління праці та соціального захисту населення Тетіївської райдержадміністрації від 06.09.2007 року, в якому дано офіційне письмове роз'яснення щодо виплати вказаної допомоги на оздоровлення та відмовлено в проведенні перерахунку цієї допомоги всім категоріям потерпілих, які мають право на її одержання , що підтверджується копією зазначеного листа за № 7/862 від 06.09.2007 року. Крім того, як пояснив представник позивача , його довірителю стало відомо про порушення його прав після ознайомлення з рішеннями Верховного Суду України та Вищого Адміністративного Суду України щодо практики застосування законодавства, яке регулює порядок виплати вказаної грошової допомоги на оздоровлення.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що перебіг річного строку звернення до суду за захистом своїх прав для позивача починається з того часу, коли він дізнався про порушення його прав, на що вказано вище в постанові, а не з моменту виплати вказаної допомоги.
Таким чином, суд вважає за можливе визнати відмову відповідача щодо перерахунку вказаної грошової допомоги неправомірною та стягнути на користь позивача з відповідача недоотриману суму допомоги на оздоровлення за 2000 - 2007 роки, виходячи із наступного розрахунку. При цьому розмір мінімального розміру заробітної плати визначається на момент щорічної виплати .
З урахуванням отриманої суми - 26,70 гривень та розміру мінімальної заробітної плати на час виплати позивачу допомоги в 2000 році -118 гривень на користь позивача підлягає стягненню за 2000 рік - 563 грн.30 коп. (118 грн. х 5 - 26.70 грн. ); за 2001 рік - 563,30 грн. ( 118 х 5- 26.70 грн.) ; за 2002 рік - 673грн.30 коп. ( 140 х 5- 26.70 грн.) ; за 2003 рік -898грн.30коп. ( 185 х 5- 26.70грн.); за 2004 рік , з урахуванням того, що позивач не отримував щорічної допомоги на оздоровлення та розміру мінімальної заробітної плати в грудні 2004 року 237 грн. підлягає стягненню - 1185 грн. ( 237 х 5) ; за 2005 рік, з урахуванням отриманої суми 100грн. та розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати в травні 2005 року 290 грн. підлягає стягненню -1350 грн. ( 290 х 5-100) ; за 2006 рік , з урахуванням отриманої суми 100 грн. та розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати в червні 2006 року грн. підлягає стягненню - 1650 грн. ( 350 х 5-100грн.) ; за 2007 рік , з урахуванням отриманої суми 100 грн. та розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати в липні 2007 року 440 грн. підлягає стягненню - 2100 грн. ( 440 х 5-100грн.), а всього розмір з 2000 по 2007 рік недоотриманої допомоги на оздоровлення визначений становить 8983 гривень 20 копійок.
Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору, то судові витрати у відповідності зі ст. 94 КАС України підлягають стягненню з відповідача в доход держави . Відповідно до ст. 88 КАС України, суд вважає за необхідне повністю звільнити управління праці та соціального захисту населення Тетіївської районної державної адміністрації від сплати судового збору у розмірі 51 гривня на користь держави, так як вказаний відповідач є бюджетною організацією та грошові кошти для виплати цього виду компенсації , що оспорювався надходять з державного бюджету .
На підставі ст.4 Декрету КМ "Про державне мито" позивач звільнений від сплати судового збору на користь держави.
Керуючись ст.ст.19,22,64, 113 Конституції України, ст.48, 62,71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 83 Закону України "Про Державний бюджет України на 2002-2007 роки", ст.ст.6,9,17,89,99,100,158-163,185,186 КАС України, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року , суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_2 до управління праці та соціального
захисту населення Тетіївської райдержадміністрації про визнання неправомірним рішення та
стягнення недоотриманих належних сум щорічної допомоги на оздоровлення - задовольнити
частково.
Визнати відмову управління праці та соціального захисту населення Тетіївської райдержадміністрації щодо перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_2, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати неправомірною.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Тетіївської райдержадміністрації на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, 8983(вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят три) гривень 20 копійок недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2000 - 2007 роки.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Тетіївської райдержадміністрації на користь ОСОБА_2 200 ( двісті ) гривень за надання юридичної допомоги.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Тетіївський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови.