Справа № 2-66/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23 травня 2011 року

Дрогобицький міськрайонний суд Львівської обл.

в складі: головуючого –судді Дубеля Р.М.

при секретарі Півала І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Львівгаз”Дрогобицького УЕГГ з участю третьої особи керівника ПАТ “Львівгаз”про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, перебування на листку тимчасової непрацездатності та моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

20.08.2009 року ОСОБА_1 звернулась до Дрогобицького міськрайонного суду з позовом про поновлення її на роботі, виплатою вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що працювала 23 роки у Дрогобицькому УЕГГ Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Львівгаз”(надалі Відповідач) контролером служби обліку та розрахунків за газ. Проте 30.06.2009 року в.о. голови правління ВАТ “Львівгаз”ОСОБА_2 видано наказ № 034 –к (надалі Наказ), яким звільнено її з роботи 30.06.2009 року у зв’язку зі скороченням штату працівників за п. 1 ст.. 40 КЗпП України. Вважає, що звільнення Відповідачем проведено незаконно, так як її не було персонально попереджено про її майбутнє звільнення із займаної посади, не дотримано її преважного права на залишення на роботі як працівника з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, а також наявності тривалого безперервного стажу роботи на даному підприємстві, її не було запропоновано іншу роботу на даному підприємстві, в день звільнення, за наявності її на робочому місці, не було вручено наказ про звільнення, розрахункові кошти та трудова книжка.

Позивачка та її представник ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали, доповнили їх аналізом особових карток контролерів служби обліку та розрахунків за газ у Дрогобицькому УЕГГ Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Львівгаз”, перевагу щодо залишенні на посаді перед якими, на їх думку, мала Позивачка на момент звільнення. Також зазначили, що непредставлення Відповідачем штатного розпису свідчить про приховування ним вакантних посад на підприємстві і такого роду діяння слід трактувати на користь Позивачки.

Відповідач по справі щодо позову заперечив, подавши письмове заперечення та доповнення до письмового заперечення.

Третя особа голова правління Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Львівгаз”в судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомлений по час і місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, покази свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в позов слід задоволити частково з таких міркувань.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

Відповідачем не дотримано наведених вище норм трудового законодавства, що підтверджується наступним.

Згідно особової картки ОСОБА_1 № 412 (арк.. справи 16), її загальний стаж роботи 27 років, 1 місяць та 8 днів, а безперервний стаж 18 років, 1 місяць та 29 днів. На підприємстві Позивачка виконувала обов’язки бригадира, починаючи з 11.01.2006 року, що підтверджується наказом № 19 від 11.01.2006 року, № 39 від 1.02.2006 року, розрахунком доплат та надбавок на 2007 рік та 2008 рік (арк.. справи 58 - 64), за що отримувала надбавку в розмірі 25 - 40 % до тарифної ставки. За свою трудову діяльність Позивачку неодноразово нагороджували за високі показники в роботі та значний трудовий внесок в розвиток газового господарства Львівщини, за сумлінну працю та активну життєву позицію, що підтверджується грамотами від 12.09.2004 року та вересня 2003 року (арк.. справи 19, 20). Покладення на Позивачку обов’язку керівництва бригадою (53 особи) та нагородження підтверджують більш високу кваліфікацію серед інших контролерів. Окрім цього щодо інших критеріїв, визначених ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 42 КЗпП України переважного права залишення на роботі, Позивачка мала також пріоритет перед наступними контролерами, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, що вбачається з аналізу всіх особових карток контролерів служби обліку та розрахунків за газ у Дрогобицькому УЕГГ Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Львівгаз”.

З поданих до матеріалів справи довідок продуктивності праці від 28.01.2010 року № 52/30 та від 14.01.2010 року № 7/30 вбачається, що продуктивність праці Позивачки відповідає показнику 0.

З даного приводу свідками ОСОБА_11 та ОСОБА_9 показано, що Позивачка була бригадиром контролерів, підчищала невиконану роботу інших контролерів, колись мала свою дільницю, але за вказівкою майстра виконувала функції по зняттю показників з лічильників по телефону, шляхом здійснення телефонних дзвінків по абонентах та прийняття телефонних дзвінків від абонентів, а також виконувала роботу за комп’ютером. Також свідки показали, що не бачили, щоб Позивачка порушувала трудову дисципліну і не бачили і не чули, щоб до неї були якісь зауваження по її трудовій діяльності від керівництва. До всіх ставилась доброзичливо, а до неї відносились з повагою і як до керівника.

Враховуючи аналіз довідок продуктивності праці від 28.01.2010 року № 52/30 та від 14.01.2010 року № 7/30 та показів свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_9, суд приходить до переконання, що так як аналіз продуктивності праці Позивачки поданий до суду у вигляді довідок, здійснений не на момент прийняття рішення про її звільнення, а значно пізніше, тому він не міг слугувати підставою для звільнення Позивачки. Окрім цього дані, висвітлені у довідках, спростовуються показами свідків по справі ОСОБА_11 та ОСОБА_9, а тому враховані судом бути не можуть.

Ухвалою про витребування доказів від 01.03.2011 року суд витребував з ПАТ “Львівгаз” належним чином завірену копію штатного розпису підприємства станом на 30.06.2009 р., для можливості з’ясування обставини наявності на підприємстві вакантних посад. Проте на виконання ухвали Відповідачем подано заяву від 12.04.2011 року, в якій зазначив, що не має можливості його подати через втрату, жодним чином не пояснивши, яким чином і з чиєї вини.

В своїх запереченнях Відповідач зазначає про відсутність вакантних посад на підприємстві, а тому жодної пропозиції з їхнього боку під час звільнення ОСОБА_1 щодо її працевлаштування на підприємстві від них не поступало. Проте Відповідач, в порушення ст. 60 ЦПК України щодо доведення посилань в своїх запереченнях, не довів суду обставину відсутності вакантних посад на підприємстві.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ч. 2 п. 5 Постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року N 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Також п. 13 цієї ж постанови судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачку звільнено із займаної посади незаконно. Відповідачем своїми незаконними діями щодо створення передумов та самим незаконним звільненням з роботи завдано Позивачці моральні страждання, вона неодноразово перебувала на листках тимчасової непрацездатності за період проведення процедури її звільнення, лікувалась з високим тиском стаціонарно і амбулаторно, а тому суд приходить до переконання необхідності стягнення з Відповідача моральної шкоди в розмірі 1 000 грн.

Відповідно до довідки ВАТ “Львівгаз”№ 41 від 22.01.2010 р., заробітна плата ОСОБА_1 за квітень 2009 р. становила 1671,46 грн., за травень 2009 р. 1666,23 грн. Таким чином, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який необхідно стягнути з ПАТ “Львівгаз”в користь позивачки, з врахуванням перебування на лікарняному, з 30.06.2009 р. по день винесення рішення (23.05.2011 р.), складає 39800 грн.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в сумі 1668 грн. 85 коп. слід допустити до негайного виконання.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 40.п.1, 42, 232, 235, 241-1 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 р. “Про практику розгляду судами трудових спорів”з наступними змінами та доповненнями, Постановою Кабінету Міністрів України від 8.02.1995 р. № 100 “Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати”з наступними змінами, суд,-

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати п.1 наказу ВАТ “Львівгаз”Дрогобицького УЕГГ № 034-к від 30.06.2009 р. про звільнення ОСОБА_1 з роботи по п.1 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді контролера служби обліку та розрахунків за газ Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Львівгаз”Дрогобицького УЕГГ.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Львівгаз”в користь ОСОБА_1 39800 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 1567 грн. 15 коп. виплат за час перебування на листку тимчасової непрацездатності та 1000 грн. моральної шкоди.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах одного місяця в сумі 1668 грн. 85 коп. допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Суддя Р.М.Дубель