Справа № 1-134/2011

Провадження № 11/0990/519/2012

Категорія ст.213 ч.1 КК України

Головуючий у 1 інстанції КерніцькийІ.І.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2012 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Гандзюка В.П.,

суддів Шкрібляка Ю.Д., Томенчука Б.М.,

з участю: прокурора Шутки І.І.,

засудженого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Долинського районного суду від 18 липня 2012 року, -

в с т а н о в и л а :

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, житель ІНФОРМАЦІЯ_3, який має середню освіту, розлучений, на утриманні одна неповнолітня дитина, непрацюючий, несудимий, громадянин України, -

засуджений за ч.1 ст.213 КК України та йому призначено покарання у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 залишено підписку про невиїзд до набрання вироком законної сили.

Вирішено долю речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що без державної реєстрації та спеціального дозволу (ліцензії), одержання якого передбачено законодавством, у період з лютого по травень 2012 року з метою особистого збагачення організував у складському приміщенні, яке знаходиться в м. Долина по вул. Обліски, 36, незаконний пункт прийому та схову металобрухту, де приймав від населення Долинського району брухт кольорового та чорних металів, чим грубо порушив вимоги Закону України «Про металобрухт» №2114-111 від 16.11.2000 року.

25.05.2012 року в приміщенні даного складу було виявлено та вилучено 3350 кг металобрухту, який ОСОБА_2 незаконно прийняв та зберігав.

На даний вирок засуджений ОСОБА_2 подав апеляцію, у якій вважає вирок незаконним, оскільки суд безпідставно конфіскував в дохід держави металобрухт та інструменти і при призначенні покарання не врахував його майнового стану.

Просить змінити вирок суду та постановити більш м’яке покарання із застосуванням ст.69 КК України або у виді громадських робіт, а металобрухт повернути.

У запереченні на апеляцію засудженого прокурор Кравець В.В., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, вважає, що вирок суду є законним і обґрунтованим, а призначене ОСОБА_2 покарання відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого. Посилається на те, що в судовому засіданні встановлено тільки одну, передбачену ст.66 КК України, обставину, яка пом’якшує покарання, тому суд не мав підстав при призначенні засудженому покарання застосувати ст.69 КК України або перейти до іншого, більш м’якого виду основного покарання, не зазначеного у санкції частини статті. Просить вирок залишити без зміни, а апеляцію ОСОБА_2 без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, який просить апеляцію задовольнити, думку прокурора, який вважає вирок законним, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені в апеляції доводи, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 у суді першої інстанції погодився з висновками органів досудового слідства про достатність зібраних доказів та повністю визнав себе винним у пред’явленому йому обвинуваченні. При цьому він погодився на скорочений судовий розгляд без дослідження доказів. Свою позицію підсудний підтвердив письмовою заявою, в якій вказав про те, що попереджений про наслідки застосування ст.299 КПК України.

В силу правил ст.299 КПК України, особи, які не заперечували визнати недоцільним дослідження фактичних обставин справи, що не оспорювалися, позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку.

Апелянт ці правила проігнорував та оскаржив наявність факту здійснення ним незаконної діяльності з металобрухтом, а також наявність у справі речових доказів, тобто предметів, нажитих злочинним шляхом, а також предметів - знарядь злочину.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_2 засуджений за порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом і за те, що організував незаконний пункт прийому та схову металобрухту. При виявленні злочинної діяльності було встановлено наявність 3350 кг металобрухту, які ОСОБА_2 прийняв, інструменти для його підготовлення - вага, електропили для металу, електрозварювальний апарат, а також гроші, що виступали платіжним засобом для придбання брухту.

Всі ці предмети визнані речовими доказами і у встановленому порядку долучені до кримінальної справи (а.с. 57, 58, 61,63).

Покликання апелянта, що вилучені речові докази та передані за вироком суду в дохід держави не стосуються протиправної діяльності, є надуманими та суперечать матеріалам справи.

Вирішуючи питання речових доказів, в силу ст.81 КПК України, суд обґрунтовано звернув їх у дохід держави, оскільки такі були нажиті та отримані в процесі злочинної діяльності винного.

Безпідставним є і покликання в апеляції на суворість призначеного покарання, оскільки таке визначене з урахуванням усіх обставин справи та є найбільш м’яким в альтернативній санкції ч.1 ст.213 КК України. Апеляційна вимога засудженого про зміну покарання на інший вид покарання у виді громадських робіт є по суті посиленням покарання, що суперечить мотивам самої апеляції.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Долинського районного суду від 18 липня 2012 року відносно нього – без зміни.

Головуючий В.П ОСОБА_1

Судді Ю.Д. Шкрібляк

ОСОБА_3

Згідно з оригіналом

Суддя В.П. Гандзюк