Справа №592/1329/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1

Номер провадження 22-ц/788/1276/15 Суддя-доповідач - ОСОБА_2

Категорія - 30

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

21 липня 2015 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Околота Г. М.,

суддів -   Левченко Т. А. ,  Хвостика С. Г. ,

при секретарі- Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 травня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 були задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 273,75 грн. у відшкодування майнової шкоди та 33,84 грн.у відшкодування судового збору. В іншій частині позову відмовлено за необґрунтованістю. (а.с. 111-114)

Не погодившись з даним рішенням суду позивач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині відмови в позові скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини справи та дійшов помилкового висновку щодо ненадання позивачем належних доказів стосовно вартості відновлювальних робіт по встановленню паркану, оскільки в матеріалах справи є розписка ОСОБА_6 та акт прийому виконаних робіт, які підтверджують понесені позивачем витрати по відновленню паркану в сумі 840 грн. Також доводить, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у позовній вимозі щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу.

Рішення суду у частині задоволення позову відповідачем та позивачем не оскаржується.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог про те, що внаслідок демонтажу відповідачем ОСОБА_5 паркану який побудував позивач, був зруйнований паркан, тому виходячи з вимог ст..ст. 22, 1166 ЦК України дійшов до висновку про завдання відповідачем позивачу матеріальної шкоди та можливості її стягнення з відповідача у розмірі 273,75 грн. Ухвалюючи рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог, щодо стягнення вартості матеріалів на суму 856,84 грн. , вартості робіт на суму 840 грн., а також витрат на правову допомогу у розмірі 1100 грн. , суд першої інстанції виходив з недоведеності цих позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції було встановлено та підтверджено доказами, що рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 29 квітня 2014 року ОСОБА_7 на праві власності належать приміщення за адресою м.Суми, вул.Павлова,43, а саме в житловому будинку А-І квартира №1, загальною площею 21 кв.м та житловий будинок К-І, загальною площею 118,3 кв.м, (56/100 частин) як окремий об’єкт нерухомого майна. Цим рішенням суду ОСОБА_7 виділено на праві власності земельну ділянку, площею 506 кв.м з урахуванням площі під будівлями 129 кв.м та 11 кв.м ділянки сервітуту.

Вищезазначеним рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 виділено як окремий об’єкт нерухомого майна приміщення в будинку №43 по вул.Павлова в м.Суми, а саме в житловому будинку А-І квартира №2, загальною площею 63,7 кв.м, (44/100 частин), а також земельна ділянка, площею 398 кв.м з урахуванням площі під будівлями – 104 кв.м . Також зазначеним рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми визначені межі земельної ділянки, яка належить на праві власності ОСОБА_7, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 ( а.с. 9-14).

Рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 11 лютого 2015 року, на вищевказану земельну ділянку, встановлений безоплатний безстроковий сервітут, площею 0,0011 га, який проходить вздовж житлового будинку А-І та гаражем «Ж» по вул.Павлова,43 в м.Суми, власнику земельної ділянки, площею 0,0398га (ОСОБА_5, ОСОБА_5І.) за адресою м.Суми, вул..Павлова,43, на право проходу на земельну ділянку, площею 0,0506га (власник ОСОБА_7І.), що розташована за адресою м.Суми, вул.Павлова,43, для обслуговування стіни житлового будинку А-І (а.с. 44-45)

Позивач ОСОБА_3 є сином ОСОБА_7 і проживає в будинку по вул.Павлова,43/1 разом з сином ОСОБА_9 та ОСОБА_10, з якою перебуває у фактичних шлюбних відносинах.

У серпні-вересні 2014 року позивач ОСОБА_3 за згодою ОСОБА_7 звів металевий паркан між домоволодіннями ОСОБА_7 та відповідача. Цей паркан складався з двох металевих оцинкованих листів, двох металевих забетонованих стовпчиків, каркасу, що підтверджується показаннями допитаного в якості свідка ОСОБА_6, який виконував роботи по будуванню паркану.

Паркан був зведений на земельній ділянці, яка за рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 29 квітня 2014 року була виділена у власність ОСОБА_7

У листопаді 2014 року відповідач ОСОБА_5 самовільно демонтував та зруйнував встановлений позивачем паркан для проходу для обслуговування частини стіни житлового будинку. Станом на листопад 2014 року позивачу не був встановлений сервітут на право проходу на земельну ділянку, яка належить на праві власності ОСОБА_7

Ці обставини відповідачем ОСОБА_5 не оспорюються та визнані ним в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За правилами статті 1166 ЦК України, що регламентує загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом зазначених норм закону у правовідносинах з відшкодування шкоди діє презумпція вини заподіювача шкоди. Обов'язок доказування наявності шкоди та її розміру покладається на позивача, відсутність вини у заподіянні шкоди повинен довести відповідач.

Статтями 10,11,60 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Позивачем ОСОБА_3 в порушення ст. 10, 60 ЦПК України не надано належних, допустимих та достовірних доказів розміру спричиненої йому шкоди, а саме того, що ним при встановленні паркану були використані матеріали - шифер хвильовий , вартістю 93,45 грн., профільна труба діаметром 40х20, вартістю 543,44 грн., 20 мішків піску, вартістю 160 грн. кругу відрізного для металу вартістю 24,96 грн. та 6,99 грн., саморізів, вартістю 28 грн. ( а.с. 15), оскільки допитаний в якості свідка ОСОБА_6, який виконував роботи по встановленню паркану , не підтвердив використовування ним цих матеріалів.

Інших доказів на підтвердження використання зазначеного матеріалу позивачем надано не було, тому суд першої інстанції обґрунтовано визначив розмір заподіяної шкоди у сумі 273,75 грн., врахувавши при цьому показання свідка ОСОБА_6, обсяг проведених ним робіт та використані ним матеріали, вартість яких підтверджена товарними чеками.

Крім того, з наданої позивачем розписки та акту прийому-передачі виконаних робіт на суму 840 грн. ( а.с. 16,17) не вбачається , що всі зазначені в акті роботи по встановленню паркану були виконані виконавцем ОСОБА_6, в акті не визначена сума за кожну із проведених робіт, що позбавило як суд першої так і апеляційної інстанції надати належну оцінку вартості проведених робіт по встановленню паркану.

Інших доказів, стосовно проведення визначених в акті робіт, їх вартості, позивачем надано не було, з наданих позивачем фотографічних знімків не можливо встановити які роботи були проведені виконавцем, їх обсяг, час та місце проведення робіт ( а.с. 62-67) , відповідних клопотань про призначення експертизи щодо визначення розміру заподіяної шкоди сторонами не заявлялося, у зв’яжу з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні цих позовних вимог, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тому доводи апеляційної скарги стосовно задоволення позовних вимог у повному обсязі не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції, а тому є необґрунтованими і до уваги колегією суддів не приймаються. .

Суд першої інстанції, проаналізувавши у сукупності всі обставини встановив, що правовідносини, які склались між сторонами, регулюються ст..ст. 22, 1166 ЦК України, у зв’язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині відшкодування заподіяної матеріальної шкоди в розмірі який встановлений на підставі доказів, досліджених у судовому засіданні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він є законним, обґрунтованим та підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

В рішенні суду ці докази наведені і відповідно до вимог ст.212 ЦПК України їм дана належна правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги стосовно неправильної відмови у стягненні витрат на правову допомогу, також не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-V1 «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу цивільних та адміністративних справах».

Згідно із ч. 1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі (ч. 2ст. 56 ЦПК України).

Суду першої інстанції було надано копію договору про надання правової допомоги від 28 січня 2015 року, укладеного між ТОВ «Правова компанія «Альфа» та ОСОБА_3, копію акту приймання-передачі виконаних послуг від 07 лютого 2015 року, копію квитанції про сплату 1100грн., виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копію довіреності на представництво інтересів в суді. Інтереси ОСОБА_3 в суді представляв ОСОБА_11 на підставі довіреності і в журналі судового засідання ОСОБА_11 зазначений як представник позивача. ( а.с. 20-24, 58, 76.)

У матеріалах справи відсутні дані про те, що представника позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_11 було допущено до участі в розгляді справи як особу, яка надає правову допомогу на підставі ухвали суду. Крім того, матеріали справи не містять розрахунку витрат на вчинення конкретних дій, у тому числі на складання позовної заяви, копіювання документів, консультацій, підготовки юридичних висновків, на підтвердження вищезазначеної суми, а тому це є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат і суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні цих вимог.

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи апелянта, щодо невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права , не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони є такими ж самими, як і обставини , викладені позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог, які були предметом дослідження у суді першої інстанції та їм була дана належна оцінка, інших доводів апеляційної скарги або нових обставин, що підлягають встановленню, апелянт не навів і ці доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.

Отже, за таких обставин колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними, оскільки ґрунтуються вони на обставинах, які встановлені в судовому засіданні, наданих сторонами доказах, у відповідності з нормами матеріального і процесуального законодавства, рішення суду відповідає вимогам ст.ст.213, 214 ЦПК України, підстав для його скасування немає, тому відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 325 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 травня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -