АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/667/15 Справа № 712/5804/15-к Категорія: ч. 3 ст. 407 КК України Головуючий у І інстанції Орленко В. В. Доповідач в апеляційній інстанції Охріменко Н. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2015 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі Охріменко Н. І. Неділька М. І., Поєдинка І. А. Єгоровій С. А.

з участю прокурораЛукяненко А.В.

обвинуваченого ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 червня 2015 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, військовослужбовець, зареєстрований та проживаючий за адресою - АДРЕСА_1, раніше не судимий,

визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України і призначено покарання у виді двох років позбавлення волі;

на підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 1 ( одного ) року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки;

на підставі ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_7 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу КВС; повідомляти зазначені органи про зміну місця проживання, роботи, навчання та періодично з'являтися для реєстрації в ОКВ;.

запобіжний захід до набуття вироком чинності залишено - особисте зобов'язання, -

в с т а н о в и л а :

Вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 червня 2015 року ОСОБА_7 визнано винним та засуджено за те, що він являючись військовослужбовцем військової частини - польова пошта В5912 у військовому званні солдат, призваним на військову службу під час мобілізації згідно із Указом Президента України №607/2014 від 21 липня 2014 року «Про часткову мобілізацію», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» №1595-VII від 22.07.2014 року, 23 грудня 2014 року о 08-00 год., діючи умисно, з мотивів небажання виконувати обов'язки військової служби, з метою тимчасово ухилитися від неї, у порушення вимог ст. ст. 11, 16, 49, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999 року, та ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України №551-XIV від 24 березня 1999 року, своєчасно, без поважних причин до постійного місця проходження військової служби - військової частини польова пошта В5912, яка дислокується в м. Черкаси, зі звільнення не з'явився та проводив час на власний розсуд в м. Черкаси, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів до повернення у військову частину за наявності реальної можливості до цього, поки 18 травня 2015 року, тобто більше ніж через один місяць, усвідомлюючи протиправність і помилковість своїх дій, побоюючись кримінальної відповідальності за вчинений злочин, добровільно та з власної ініціативи прибув до військової прокуратури Черкаського гарнізону і заявив про себе.

Не погоджуючись з вироком місцевого суду прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_9 подано апеляційну скаргу.

Прокурор у апеляційній скарзі просить вирок суду першої інстанції в частині визначення міри покарання, скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення, невідповідністю суспільної небезпеки вчиненого в умовах сьогодення та особі обвинуваченого через м'якість та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки з відбуванням покарання у дисциплінарному батальйоні військової частини А0488.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, прокурор вказує, що судом при ухваленні вироку не враховані рекомендації та роз'яснення, викладені в п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання", де вказано, що, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Прокурор посилається на те, що суд вірно встановив фактичні обставини справи та кваліфікував дії обвинуваченого, але при призначенні останньому покарання не в достатній мірі врахував високу суспільну небезпечність вчиненого злочину.

На думку прокурора, суд має врахувати, те що злочин вчинений обвинуваченим належить до злочинів середньої тяжкості, під час його вчинення ОСОБА_7 діяв з прямим умислом та з метою тимчасово ухилитися від військової служби, не з'явився до військової частини та протягом тривалого часу не вживав ніяких заходів для повернення на військову службу.

Заслухавши доповідача, думки обвинуваченого та його захисника, які заперечили проти апеляції прокурора, міркування прокурора, який апеляційну скаргу прокуратури підтримав та просив її задовольнити, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався указаних вимог.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом і викладених у вироку, кваліфікація його дій за ч.3 ст. 407 КК України, як нез'явлення за місцем служби без поважних причин тривалістю понад один місяць, вчинене військовослужбовцем ( крім строкової служби ), відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав належну оцінку. Тому ці висновки суду колегія суддів вважає обґрунтованими.

Ні обставини справи, ні доведеність вини та кваліфікація дій обвинуваченого ніким із учасників процесу не оспорюються.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд вимоги закону виконав належним чином та в повній мірі врахував ступінь тяжкості злочину, особу обвинуваченого, який на обліках в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, по місцю проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, має незадовільний стан здоров'я, і після перенесеного оперативного втручання йому потрібно уникати фізичних навантажень та переохолоджень протягом року; що після покращення фізичного стану він добровільно самостійно з'явився до військової частини, всіх обставин справи, що пом'якшують та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

На думку колегії суддів, призначене обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді 2 років позбавлення волі, без реального відбування покарання із застосуванням іспитового строку є необхідним та достатнім для його виправлення, перевиховання та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Крім того, в судовому засіданні апеляційної інстанції, обвинувачений додатково надав колегії суддів документи, що підтверджують його незадовільний стан здоров'я та потребу в лікуванні.

Колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення та призначення обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді 2 років позбавлення волі з відбуванням покарання у дисциплінарному батальйоні військової частини А0488.

Доводи апеляційної скарги прокурора та інші матеріали кримінального провадження, не містять вказівок на порушення кримінального процесуального закону, які могли б слугувати підставами для скасування оскаржуваного судового рішення.

Тому, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а оскаржуваний вирок без змін.

Керуючись ч. 2 ст. 376, ст. ст. 404, 405, 407, 408, 409 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора - залишити без задоволення, а вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 червня 2015 року, відносно ОСОБА_7 - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня оголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий :

Судді :