КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.02.2007 № 23/735б
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дзюбка П.О.
суддів: Дикунської С.Я.
Сотнікова С.В.
при секретарі: Маковеї Ю.І.
За участю представників:
від ініціюючого кредитора:
Шмигельська С.М. дов. №Д07/6 від 03.01.07р.
від боржника:
Чередниченко С.М. дов. №10/01/07-Ю від 10.01.07 р.
від Київського управління з питань банкрутства
Крупко А.А. дов. №15-21/252 від 15.03.06 р.
від прокуратури
Карпенко Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне підприємство завод "Генератор"
на рішення Господарського суду м.Києва від 01.12.2006
у справі № 23/735б (Пасько М.В.)
за позовом Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго"
до Державне підприємство завод "Генератор"
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою підготовчого засідання Господарського суду м. Києва від 01.12.2006 р. визнано розмір кредиторських вимог АЕК “Київенерго” (далі-кредитор) на суму 151 2229,15 грн.; зобов’язано АЕК “Київенерго” за його рахунок у десятиденний строк подати до офіційного друкованого органу Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України оголошення про порушення справи про банкрутство боржника з метою виявлення всіх кредиторів і можливих санаторів та надати суду докази про надання вищевказаного оголошення протягом двох тижнів з моменту опублікування; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Гусака Івана Олексійовича; зобов’язано розпорядника майна надати суду реєстр вимог кредиторів боржника, призначено наступне судове попереднє засідання.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Державне підприємство завод “Генератор” (далі-скаржник1, боржник) звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та поясненнями до апеляційної скарги, в яких просить ухвалу суду скасувати. Вважає, що при винесенні ухвали суд першої інстанції неповно та не об’єктивно оцінив наявні документи і обставини справи. Представник боржника в судовому засіданні апеляційної інстанції повністю підтримав вимоги апеляційної скарги та просив ухвалу суду скасувати.
До апеляційного суду з апеляційною скаргою звернулось Київське управління з питань банкрутства (далі - скаржник2, управління). В своїй апеляційній скарзі управління не погоджується з ухвалою суду першої інстанції та просить скасувати її в частині призначення розпорядника майна, а справу передати суду першої інстанції для подальшого розгляду. Вважає, що судом порушено норми матеріального права, а саме ч.2 ст.2 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі – Закон про банкрутство). Представник скаржника2 в судовому засіданні повністю підтримав вимоги апеляційної скарги.
Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” (далі – ініціюючий кредитор) надала відзив на апеляційну скаргу Державного підприємства заводу “Генератор”, в якому просить ухвалу залишити без змін, як таку, що відповідає вимогам чинного законодавства, а апеляційну скаргу залишити без задоволення, як необґрунтовану та безпідставну. Відзив на апеляційну скаргу Київського управління з питань банкрутства суду ініціюючий кредитор не надав, однак в судовому засіданні представник просив дану апеляційну скаргу залишити без задоволення та просив оскаржувану ухвалу залишити без змін, підтримав відзив на апеляційну скаргу Державного підприємства заводу “Генератор” в повному обсязі.
Представник прокуратури не надав відзивів на апеляційні скарги, в судовому засіданні просив закрити провадження у справі, оскільки боржником сплачено заборгованість ініціюючому кредитору.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників ініціюючого кредитора, боржника, скаржника2 та прокуратури, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановила, що апеляційні скарги Державого підприємства заводу “Генератор” та Київського управління з питань банкрутства необхідно залишити без задоволення, а ухвалу місцевого господарського суду без змін із наступних мотивів:
Аргументуючи апеляційну скаргу Державного підприємство завод “Генератор”, зазначає, що судом першої інстанції неправомірно визначено розмір кредиторських вимог в розмірі 15 1229,15 грн., оскільки ініціюючим кредитором не надано доказів безмірності боргу в даному розмірі.
З матеріалів справи вбачається, що Господарським судом порушено провадження у справі №23/735-б про банкрутство Державного підприємства заводу “Генератор” за заявою Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” у зв’язку з неможливістю боржника сплатити 729 372,58 грн. за наказами Господарського суду м. Києва від 08.05.2003 №17/36, від 28.12.2002 №35/385, від 25.02.2003 №10/21.
Станом на 01.11.2006 за зазначеними наказами сплачено 578 143,43 грн., з яких погашено повністю борги за наказами Господарського суду м. Києва від 08.05.2003 №17/36 сумою 69 212,22 грн., від 28.12.2002 №35/385 сумою 81 443,44 грн. та частково за наказом суду від 25.02.2003 №10/21 сумою 427 487,77 грн. (утому числі 200 000,00 грн., які надійшли на рахунок АК “Київенерго” 27.11.2006 р.)
Враховуючи вищезазначене ініціюючим кредитором заявою про зменшення кредиторських вимог №05/1-1414 від 30.11.2006 було заявлено кредиторські вимоги до боржника в сумі 151 229,15 грн. Дана сума складається з:
151 026,15 грн. - борг з теплової енергії за наказом від 25.02.2003 №10/21 – безспірні кредиторські вимоги в розумінні Закону про банкрутство;
203 грн. судові витрати у справі про банкрутство (85,00 грн. витрати із сплати державного мита та 118,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення) – поточні кредиторські вимоги в розумінні Закону про банкрутство.
Отже, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що розмір кредиторських вимог АЕК “Київенерго”, визнаних судом першої інстанції в сумі 151 229,15 грн., є безспірний, обґрунтований та підтверджений належними доказами.
Твердження скарпжника1, щодо безпідставного не виключення судом першої інстанції з кредиторських вимог суму 109 206,20 грн., яка була оплачена скаржником в рахунок боргу, однак не зараховано кредитором, не приймається апеляційним судом до уваги тому що в матеріалах справи відсутні будь-які докази сплати даної суми в погашення боргу в 2005 р.
Щодо тверджень скаржника1 та скаржника2 з приводу порушення процедури погодження кандидатури арбітражного керуючого, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до матеріалів справи ініціюючим кредитором та Київським управлінням з питань банкрутства по м. Києві та Київській області не надавалось суду першої інстанції погодженої кандидатури розпорядника майна боржника. Суд першої інстанції, з метою уникнення затягування розгляду справи, з власної ініціативи призначив розпорядником майна – арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича. Однак судом першої інстанції взято до уваги, те що боржник це підприємство в статутному фонді якого частка державної власності перевищує 25%, тому в оскаржуваній ухвалі зазначає, що дана кандидатура арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича буде додатково погоджуватись з Київським управлінням з питань банкрутства по м. Києві та Київській області.
А тому, апеляційний суд не вбачає порушень чинного законодавства при призначенні судом першої інстанції розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича.
На думку боржника, відповідно апеляційної скарги, заява про порушення справи про банкрутство підписана не вповноваженою особою. Зазначене спростовується матеріалами справи, а саме довіреністю №Д07/9443 від 01.07.2003 р., яка видана на ім’я Ященко Б.В. першого заступника генерального директора-заступника Голови правління АК “Київенерго” та якою надано право Ященко Б.В. підписувати позовні заяви від імені підприємства.
Також, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що під час судового засідання ініціюючим кредитором було зазначено, що після подання боржником апеляційної скарги на оскаржувану ухвалу місцевого суду, останній переказав на рахунок АЕК “Київенерго” всю суму заборгованості за теплову енергію. Отже, факт сплати заборгованості, а отже відсутності боргу визнано ініціюючим кредитором в судовому засіданні.
Таким чином, скаржник1 та скаржник2 в порушення вимог статті 33 ГПК України, не довели ті обставини, на які вони посилаються як на підставу задоволення своїх вимог.
Апеляційний суд вважає, що доводи ДПЗ “Генератор” та Київського управління з питань банкрутства, викладені в апеляційних скаргах не спростовують висновки господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування ухвали господарського суду.
За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства завод “Генератор” та апеляційна скарга Київського управління з питань банкрутства є необґрунтованими і не підлягають задоволенню, оскільки ухвала Господарського суду м. Києва від 01.12.2006 р. відповідає нормам чинного законодавства про банкрутство, а тому залишає ухвалу без змін, апеляційні скарги без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ДПЗ “Генератор” на ухвалу Господарського суду м.Києва від 01.12.2006 р. у справі №23/735-б залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Київського управління з питань банкрутства на ухвалу Господарського суду м. Києва від 01.12.2006 р. у справі №23/735-б залишити без задоволення.
3. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 01.12.2006 р. у справі №23/735-б залишити без змін.
4. Матеріали справи № 23/735-б повернути Господарському суду м. Києва для подальшого розгляду.
Головуючий суддя Дзюбко П.О.
Судді Дикунська С.Я.
Сотніков С.В.
12.02.07 (відправлено)