10.07.2015 Єдиний унікальний номер 205/3243/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2015 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Залімської Н.В.,

при секретарі Єрьоменко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк», терті особи - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу  ОСОБА_2, Ленінський відділ державної виконавчої служби  Дніпропетровського міського  управління юстиції  про визнання  виконавчого напису таким, що  не підлягає виконанню, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, уточнивши позовні вимоги, звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк», терті особи - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу  ОСОБА_2, Ленінський відділ державної виконавчої служби  Дніпропетровського міського  управління юстиції  про визнання  виконавчого напису таким, що  не підлягає виконанню. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 10 березня 2006 року між ВАТ «Автокразбанк» (зараз ПАТ «Автокразбанк») було укладено кредитний договір № 03/ю016/06. В забезпечення кредитного договору 10 березня 2006 року було укладено договір застави № 03/ю016-з1/06, за яким було передано в заставу рухоме майно, яке перелічене в додатках та укладених в договорах про внесення змін до договору застави. Відповідно до додатку № 1 до договору застави було передано в заставу Банку основні засоби 36 позицій на загальну суму 1000000,00 грн. На підставі договору застави 1 було внесено відповідні данні про реєстрацію обтяжень до Державного реєстру. 24 березня 2006 року між позивачем та Банком було укладено договір про внесення змін до договору застави, за яким окрім зазначеного рухомого майна в Додатку № 1, було передано в заставу основні засоби на загальну суму 433 930,00 грн. В подальшому домовившись з Банком та сплативши відповідну суму останнім було знято обтяження з рухомого майна, зазначеного в Додатку № 1 до договору застави. 08 червня 2007 року рухоме майно, що складається з 36 позицій, перелічених Додатку № 1 до Договору застави 1 позивачем було передано в заставу ЗАТ «Альфа-Банк» за договором застави рухомого майна № SME0001196/2, оскільки дане майно виведено було з забезпечення. Крім того, Банк повинен був направити окрім позивача і ЗАТ «Альфа-Банк» письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов’язання та також зареєструвати в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, але Банком цього зроблено не було. Тому, при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен був направити письмове повідомлення до ЗАТ «Альфа-Банк» і тільки після десяти днів з дня отримання останнім цього повідомлення вчиняти виконавчий напис. Про існування виконавчого напису позивач дізнався з матеріалів виконавчого провадження, з сумою заборгованості, зазначеної у виконавчому написі не згодний, та і з порядком його вчинення. Крім того, нотаріус при вчиненні спірного виконавчого напису не мав законних підстав для його вчинення в частині штрафу, оскільки строк такого стягнення закінчився 02 листопада 2011 року. Позивач просив визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 24 липня 2012 року та зареєстрований в реєстрі за № 3924 таким, що не підлягає виконанню.

Від представника позивача надійшла письмова заява з проханням слухати справу у його відсутність, позовну заяву підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про день і час проведення слухання справи сповіщався належним чином.

Треті особи в судове засідання не з’явилися, про день і час проведення слухання справи повідомлялися належним чином, письмово просили слухати справу у їх відсутність.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, вважає, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити за наступних підстав.

Згідно ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банківський кредит – будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

В ході судового розгляду справи встановлено, що відповідно до укладеного 10 березня 2006 року між ВАТ «Акціонерний комерційний банк «Автокразбанк», правонаступником якого є ПАТ «Автокразбанк», та ОСОБА_1 кредитного договору № 03/ю016/06, позивачем було отримано кредитні кошти у розмірі 400 000,00 (а.с.6-7).

З метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 10 березня 2006 року між ВАТ «Акціонерний комерційний банк «Автокразбанк», правонаступником якого є ПАТ «Автокразбанк», та ОСОБА_1 було укладено договір застави майна № 03/ю016-з1/06, відповідно до умов якого позичальник надав в заставу майно загальною вартістю 1 000 000,00 грн., перелік якого надається в Додатку № 1 до цього Договору, який є його невід’ємною частиною (а.с.1-14).

24 березня 2006 року та 02 квітня 2008 року між сторонами були укладені договори про внесення змін до договору застави від 10.03.2006 року (а.с.15-17).

07.03.2008 року, 01 червня 2009 року, 02 листопада 2009 року між сторонами були укладені додаткові угоди № 1,3,4 до кредитного договору № 03/ю016/06 від 10 березня 2006 року (а.с.9-10).

Позивачем допущено прострочення зобов'язань за кредитним договором, про що свідчить заборгованість станом на 19 липня 2012 року у розмірі 579 723,00 грн., з яких: 283 930,00 грн. – залишок кредиту; 175 080,83 грн. – залишок нарахованих та несплачених процентів; 19 993,77 грн. – сума 3% річних; 7496, 58 грн. – сума інфляційного збільшення; 93 221,82 грн. – сума штрафу.

24 липня 2012 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис № 3924 та запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с.84).

На підставі виконавчого напису № 3924 від 24 липня 2012 року державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_3 05 лютого 2014 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с.19).

Спірні відносини, що склалися між сторонами, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про нотаріат», Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172, якою затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Захист цивільних прав та інтересів унормовано Главою 3 ЦК України. Так, відповідно до ст.18 зазначеного Кодексу, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Відповідно до положень ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 35 вказаного Закону встановлено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Тобто, вказаними нормами передбачено право іпотекодержателя розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса у разі незадоволення іпотекодавцем вимоги іпотекодержателя про виконання порушеного боржником зобов'язання у тридцятиденний строк.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5, передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року № 3425-ХІІ та п. 284 Інструкції порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5 зі змінами та доповненнями, зазначено, умови вчинення виконавчих написів нотаріусом, відповідно до яких нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року.

Вимоги до змісту виконавчого напису викладеного в ст. 89 вищевказаних Закону на п. 287 Інструкції, зокрема, у виконавчому документів повинні дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Факту невідповідності змісту виконавчого напису нотаріусу, відповідно до вимог ст. 89 Закону України «Про нотаріат» та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (у тому числі строку вчинення нотаріусом виконавчого напису) судом не встановлено.

За змістом ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави, за рахунок якого має право задовольнити свої вимоги у повному обсязі, який визначається на момент фактичного задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 20 Закону України «Про заставу», ч. 2 ст. 590 ЦК України, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов’язання забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

За змістом ст. 589 ЦК України, лише у разі невиконання зобов’язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави, за рахунок якого має право задовольнити свою вимогу у повному обсязі, що визначена на момент фактичного задоволення.

Згідно ч. 7 ст. 50 Закону України «Про нотаріат» спір про право, оснований на вчиненні нотаріальних дій розглядається судом у порядку позовного провадження. Спір про вчинення нотаріусом виконавчого напису таки, що не підлягає виконанню розглядається судом за позовом боржника до стягувача.

Оцінюючи дослідженні у судовому засіданні докази у їх сукупності, щодо вимог позивача до відповідача про скасування виконавчого напису нотаріусу, суд виходив з того, що з матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус порушив положення Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої Міністерством юстиції України № 20/5 від 03 березня 2004 року.

Про безспірний характер правовідносин між позивачем та ПАТ «Автокразбанк» свідчить ігнорування позивачем вимог банку, щодо погашення заборгованості, яка підтверджувалась відповідним на дату вимог розрахунком заборгованості.

Частиною 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України на сторони покладається обов’язок з доведення тих обставин на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази не можуть ґрунтуватись на припущеннях. Однак, позивачем не доведено тих обставин, на які він посилається, як на підставу своїх вимог. За вказаних обставин суд доходить до висновку, що умови вчинення виконавчого напису нотаріусом, передбачені ст. 88 Закону України «Про нотаріат», при вчиненні даного виконавчого напису нотаріусом було дотримано, тому позовні вимоги про скасування такого виконавчого напису є необґрунтованими з правової та доказової точки зору, та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України суд враховує, що позивач від сплати судових витрат не звільнений, його позовні вимоги не належать до задоволення, у зв’язку із чим відшкодуванню за рахунок відповідачів не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15-16, 589-590, 1054 ЦК України, Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст. ст. 10-11, 27, 57-61, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1  до Публічного акціонерного товариства «Автокразбанк», терті особи - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу  ОСОБА_2, Ленінський відділ державної виконавчої служби  Дніпропетровського міського  управління юстиції  про визнання  виконавчого напису таким, що  не підлягає виконанню – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя Н.В. Залімська