ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.07.2015р. Справа №905/76/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК високовольтні мережі», м.Краматорськ, код ЄДРПОУ 31018149

до відповідача: Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м.Маріуполь, код ЄДРПОУ 00191678

про стягнення 13983578,73 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: Лебединська І.І. - за дов.

від відповідача: Чапек Т.В. - нач. юр. служ.

Згідно із ст.77 ГПК України

в засіданні суду оголошувалась перерва з 08.07.2015р. до 14.07.2015р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК високовольтні мережі», м.Краматорськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою (з урахуванням клопотання без номеру та дати, що надійшло на адресу суду 14.07.2015р.) до відповідача, Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м.Маріуполь про стягнення суми заборгованості за спожиту активну електроенергію в розмірі - 12291790,01 грн, суми пені за прострочення сплати активної електроенергії у розмірі 1511379,92 грн, суми 3% річних за прострочення сплати активної електроенергії в розмірі 180408,80 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №10031000 від 22.06.2006р. (зі змінами та доповненнями) на постачання електричної енергії, внаслідок чого у Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» утворилась заборгованість в сумі 12291790,01 грн за отриману активну електроенергію, що стало підставою для нарахування пені та 3% річних.

Відповідач у відзиві №782 від 19.06.2015р. позовні вимоги в частині стягнення 12291790,01 грн основного боргу визнав. Одночасно, щодо вимог про стягнення пені та 3% річних Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» надало заперечення з посиланням на приписи Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси», а також наявність форс-мажорних обставин за договором №10031000 від 22.06.2006р. Крім того, за твердженням відповідача, розрахунок пені, який здійснено позивачем, містить помилки та проведений без врахування строку давності в 1 рік.

Також, Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» було надано клопотання №780 від 19.06.2015р. про зменшення розміру пені та надання розстрочки виконання рішення на 3 роки в порядку норм п.3, п.6 ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Як свідчать матеріали справи, 22.06.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Інвест» (найменування якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК високовольтні мережі») (постачальник) та Державним виробничим підприємством по зовнішньому централізованому водопостачанню «Укрпромводчормет» (правонаступником якого є Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу») (споживач) було підписано договір №10031000 на постачання електричної енергії.

Згідно із п.1.1 вказаного договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 36300 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п.9.4 договору №10031000 від 22.06.2006р. останній набирає чинності з дня його підписання сторонами і укладається на строк до 31.12.2006р. включно. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Приймаючи до уваги, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази припинення дії спірного правочину, враховуючи зміст пояснень б/н від 07.07.2015р. Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК високовольтні мережі», суд дійшов висновку, що зобов'язання сторін за вказаною угодою автоматично продовжувалися кожний наступний рік та були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Вказані висновки суду також підтверджуються тим, що, зокрема, 05.09.2007р., 27.03.2008р., 03.01.2014р. сторонами вносились зміни в зазначений договір шляхом підписання додаткових угод №1, №2 №6 відповідно.

За умовами п.2.1 додатку №2 до договору №10031000 від 22.06.2006р. (в редакції від 27.03.2008р.) 01 числа щомісячно постачальник згідно з умовами цього додатку визначає обсяги та розраховує вартість спожитої споживачем активної електроенергії та послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії за розрахунковий період, оформляє зі свого боку та надає споживачу, зокрема, акт про покази розрахункових приладів обліку, обсяги та вартість активної електроенергії, поставленої постачальником електричної енергії за регульованим тарифом ТОВ «Сервіс-Інвест» і спожитої споживачем у розрахунковому періоді, рахунки згідно з умовами цього додатку.

Як встановлено судом, в період з квітня 2014 року по березень 2015 року постачальник поставив споживачу електроенергії на загальну суму 12640947,58 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи актами про покази розрахункових приладів обліку, обсяги та вартість активної електроенергії, а саме:

- за квітень 2014 року на суму 1731274,45 грн (1778731 кВт/год),

- за травень 2014 року на суму 1845374,82 грн (1809191 кВт/год),

- за червень 2014 року на суму 745552,56 грн (697456 кВт/год),

- за липень 2014 року на суму 283767,77 грн (253781 кВт/год),

- за серпень 2014 року на суму 291755,89 грн (260925 кВт/год),

- за вересень 2014 року на суму 44888,71 грн (38600 кВт/год),

- за жовтень 2014 року на суму 348345,71 грн (299544 кВт/год),

- за листопад 2014 року на суму 2053252,72 грн (1765601 кВт/год),

- за грудень 2014 року на суму 2079361,14 грн (1678908 кВт/год),

- за січень 2015 року на суму 1763881,70 грн (1356373 кВт/год),

- за лютий 2015 року на суму 314080,97 грн (241519 кВт/год),

- за березень 2015 року на суму 1139411,14 грн (834440 кВт/год).

Як вказує позивач, відповідач встановлений договором обов'язок по оплаті поставленої електричної енергії у повному обсязі та у передбачений договором строк не виконав, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК високовольтні мережі» заявлено вимоги, зокрема, про стягнення заборгованості в сумі 12291790,01 грн.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом п.3.1 додатку №2 до договору №10031000 від 22.06.2006р. (в редакції від 27.03.2008р.) постачальник зобов'язався 01 числа щомісячно при здійсненні розрахунків за попередній розрахунковий період надавати споживачу рахунок за фактично спожиту в попередньому розрахунковому періоді активну електроенергію, за мінусом сум рахунків, виданих на цей розрахунковий період: рахунків на оплату планового платежу, додаткового рахунку, виданого споживачу у зв'язку з коригуванням договірних обсягів споживання електричної енергії на цей розрахунковий період.

Як свідчать матеріали справи, позивач надав, а споживач прийняв наступні рахунки за спожиту електроенергію:

- за квітень 2014 року на суму 7332116,88 грн, що складається з суми сальдо розрахунків на початок звітного (попереднього) періоду - 5600842,43 грн та суми, нарахованої за звітний (попередній) розрахунковий період - 1731274,45 грн;

- за травень 2014 року на суму 9177491,70 грн, що складається з суми сальдо розрахунків на початок звітного (попереднього) періоду - 7322116,88 грн та суми, нарахованої за звітний (попередній) розрахунковий період - 1845374,82 грн;

- за червень 2014 року на суму 9923044,26 грн, що складається з суми сальдо розрахунків на початок звітного (попереднього) періоду - 9177491,70 грн та суми, нарахованої за звітний (попередній) розрахунковий період - 745552,56 грн;

- за липень 2014 року на суму 4256812,03 грн, що складається з суми сальдо розрахунків на початок звітного (попереднього) періоду - 3973044,26 грн та суми, нарахованої за звітний (попередній) розрахунковий період - 283767,77 грн;

- за серпень 2014 року на суму 4548567,92 грн, що складається з суми сальдо розрахунків на початок звітного (попереднього) періоду - 4256812,03 грн та суми, нарахованої за звітний (попередній) розрахунковий період - 291755,89 грн;

- за вересень 2014 року на суму 4593456,63 грн, що складається з суми сальдо розрахунків на початок звітного (попереднього) періоду - 4548567,92 грн та суми, нарахованої за звітний (попередній) розрахунковий період - 44888,71 грн;

- за жовтень 2014 року на суму 4941802,34, що складається з суми сальдо розрахунків на початок звітного (попереднього) періоду - 4593456,63 грн та суми, нарахованої за звітний (попередній) розрахунковий період - 348345,71 грн;

- за листопад 2014 року на суму 6995055,06 грн, що складається з суми сальдо розрахунків на початок звітного (попереднього) періоду - 4941802,34 грн та суми, нарахованої за звітний (попередній) розрахунковий період - 2053252,72 грн;

- за грудень 2014 року на суму 9074416,20 грн, що складається з суми сальдо розрахунків на початок звітного (попереднього) періоду - 6995055,06 грн та суми, нарахованої за звітний (попередній) розрахунковий період - 2079361,14 грн;

- за січень 2015 року на суму 10838297,90 грн, що складається з суми сальдо розрахунків на початок звітного (попереднього) періоду - 9074416,20 грн та суми, нарахованої за звітний (попередній) розрахунковий період - 1763881,70 грн;

- за лютий 2015 року на суму 11152378,87 грн, що складається з суми сальдо розрахунків на початок звітного (попереднього) періоду - 10838297,90 грн та суми, нарахованої за звітний (попередній) розрахунковий період - 314080,97 грн;

- за березень 2015 року на суму 12291790,01 грн, що складається з суми сальдо розрахунків на початок звітного (попереднього) періоду - 11152378,87 грн та суми, нарахованої за звітний (попередній) розрахунковий період - 1139411,14 грн.

Згідно із п.2.3.3 договору №10031000 від 22.06.2006р. споживач зобов'язався, зокрема, оплачувати постачальнику вартість електричної енергії.

Одночасно, за змістом п.3.2 додатку 2 до вказаної угоди (в редакції додаткової угоди №2 від 27.03.2008р.) споживач здійснює оплату отриманих від постачальника рахунків самостійно, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника у наступні терміни та в наступних розмірах:

- до 10 числа поточного місяця сплачує суму остаточного розрахунку за попередній розрахунковий період;

- до 20 числа поточного місяця здійснює оплату поточного споживання електроенергії у розмірі 40% від суми одержаного планового рахунку;

- до передостаннього банківського дня поточного місяця здійснює оплату поточного споживання електроенергії у розмірі 60% від суми одержаного планового рахунку таким чином, щоб сума оплати на цю дату складала не менш ніж 100% суми рахунку на оплату планового платежу.

Як свідчать матеріали справи, рахунки на загальну суму 12640947,58 грн вручені представникам відповідача згідно із умовами договору №10031000 від 22.06.2006р. Факт отримання відповідних рахунків відповідачем в порядку норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не заперечується.

Відтак, з урахуванням змісту п.3.2 додатку 2 до договору №10031000 від 22.06.2006р., (в редакції додаткової угоди №2 від 27.03.2008р.) господарським судом встановлено, що строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати електричної енергії на вказану суму настав.

Проте, за поясненнями позивача, які відповідачем в порядку норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростовані, всупереч умовам укладеного договору і положенням ст.ст.526, 692 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» за одержану електричну енергію у повному обсязі не розрахувалося. На теперішній час заборгованість відповідача становить 12291790,01 грн.

Як зазначалось вище, відповідач у відзиві №782 від 19.06.2015р. позовні вимоги в частині стягнення 12291790,01 грн основного боргу визнав.

Згідно із ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

Наразі, судом не встановлено в діях відповідача, пов'язаних з частковим визнанням позову, конкретних порушень закону, а також фактів, які б доводили порушення визнанням позову прав і законних інтересів інших осіб.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором №10031000 від 22.06.2006р. виконав належним чином, зауважень щодо кількості та якості спожитої електричної енергії від відповідача не надходило, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за спірним договором обов'язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» на користь позивача суми основного боргу у розмірі 12291790,01 грн, підлягають задоволенню у повному обсязі.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В силу ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Пунктом 4.2.1 договору №10031000 від 22.06.2006р. встановлено, що за внесення платежів, передбачених умовами цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком «Порядок розрахунків», споживач сплачує постачальнику електричної енергії штрафну неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відтак, позивачем нараховано за період з 11.05.2014р. по 27.04.2015р. та заявлено до стягнення пеню в розмірі 1511379,92 грн.

Оцінюючи посилання відповідача на те, що позивачем нараховано неустойку всупереч вимог п.2 ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси», суд зазначає про наступне:

Частиною 2 ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» встановлено мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, а виробником - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги (ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

У відповідності до п.3.1 статуту Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» підприємство створено, зокрема, з метою централізованого забезпечення технічною та питною водою населення, підприємств, міст, інших населених пунктів та споживачів води; забезпечення подачі води у маловодні регіони каналами та водопроводами для внутрішньо басейнового перерозподілу водних ресурсів Донецької області та утримання водосховищ; надання послуг споживачам води на договірній основі для забору води з водосховищ, які знаходяться на балансі підприємства, та мають дозвіл на спеціальне водокористування, виданий відповідними державними органами; збору та очищення стічних вод; виконання виробничої, комерційної, та іншої діяльності, не забороненої чинним законодавством України; надання послуг водовідведення. Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу» є підприємством житлово-комунального господарства.

Відтак, з урахуванням того, що відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг, діяльність та потужності якого спрямовані на надання/вироблення відповідних послуг на території проведення антитерористичної операції, приймаючи до уваги, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК високовольтні мережі» є енергопостачальною компанією, положення ч.2 ст.2 Закону України «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» розповсюджують свою дію на правовідносини сторін, які виникли внаслідок невиконання договору №10031000 від 22.06.2006р.

Одночасно, згідно із ст.3 вказаного нормативно-правового акту передбачено набрання ним чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Офіційне опублікування відбулось 06.02.2015р. у газеті «Голос України» (№21).

Тобто, мораторій на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій на період проведення антитерористичної операції встановлено з 07.02.2015р.

За таких обставин, з урахуванням вищенаведеного, господарським судом встановлено, що не підлягала нарахуванню пеня за період з 07.02.2015р. по 27.04.2015р.

За розрахунком суду сума пені за період з 11.05.2014р. до 06.02.2015р. становить 724193,49 грн.

Посилання відповідача на те, що позивачем збільшена кількість днів нарахування пені на заборгованість за травень, серпень, вересень 2014 року судом до уваги не приймаються, з огляду на наступне:

За приписами ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до положень, які містяться у листі №01-06/1624/2011 від 21.11.2011р. Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» якщо укладеним сторонами договором передбачено більш тривалий ніж визначений ч.6 ст.232 Господарського кодексу України строк, у межах якого перераховуються штрафні санкції, то застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором.

Виходячи зі змісту п.4.2.1 договору №10031000 від 22.06.2006р. сторонами було узгоджено нарахування пені за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відтак, позивач нарахував пеню на заборгованість за травень, серпень, вересень 2014 року, що перевищує шість місяців від дня, коли зобов'язання з оплати електроенергії мали бути виконані.

Наразі, за висновками суду, з урахуванням редакції п.4.2.1 договору №10031000 від 22.06.2006р., такі дії позивача повністю узгоджується з приписами ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Одночасно, посилання відповідача на те, що позивачем нараховано пеню за межами строку давності в 1 рік не заслуговують на увагу, оскільки не відповідають дійсності.

Твердження відповідача в частині наявності форс-мажорних обставин за договором №10031000 від 22.06.2006р. судом до уваги не приймаються, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідачем представлено суду копії висновку №2005/12.12-03 від 03.07.2014р. Донецької торгово-промислової палати та сертифікату (висновку) №1735 (вих. №5270/05-4 від 25.11.2014р.) Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили.

За приписами ч.2 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

За правилами ст.3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обстави (обставин непереборної сили), який затверджено рішенням №40 (3) від 15.07.2014р. Президії вказаної установи, сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - це документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим регламентом.

Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст.3.1 регламенту, визначених як непереборний вплив на виконання відповідного зобов'язання таким чином, що унеможливлює його виконання у термін, що настав (наявність причинно-наслідкового зв'язку між обставиною та неможливістю виконання зобов'язання в термін, передбачений відповідно законодавством, відомчими нормативними актами, договором, контрактом, угодою, типовим договором тощо). Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов'язаннях/обов'язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин (ст.ст.6.1, 6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обстави (обставин непереборної сили).

Відтак, сертифікат засвідчує певні форс-мажорні обставини, які звільняють від відповідальності за чітко визначеними зобов'язаннями.

За змістом представленого відповідачем сертифікату (висновку) №1735 (вих. №5270/05-4 від 25.11.2014р.) Торгово-промислової палати України, зазначеною установою засвідчено настання обставин непереборної сили з 10.06.2014р. Комунальному підприємству «Компанія «Вода Донбасу» при здійснені господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів.

Наразі, посилань на договір №10031000 від 22.06.2006р., сертифікат №1735 (вих. №5270/05-4 від 25.11.2014р.) Торгово-промислової палати України не містить.

Висновок Донецької торгово-промислової палати №2005/12.12-03 від 03.07.2014р., що є належним доказом настання форс-мажорних обставин до дати внесення змін до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», засвідчує настання для Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» з 10.06.2014р. обставин непереборної сили щодо невиконання цим підприємством власних договірних зобов'язань з надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення.

За таких обставин, з урахуванням того, що дія наведених вище документів не поширюється на спірні правовідносини, господарським судом встановлено, що відповідачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту настання форс-мажорних обставин за договором №10031000 від 22.06.2006р., внаслідок чого підстави для звільнення від відповідальності у вигляді неустойки за невиконання грошових зобов'язань за наведеним правочином відсутні.

22.06.2015р. Комунальним підприємством «Компанія «Вода Донбасу» було надано клопотання №780 від 19.06.2015р. про зменшення розміру пені.

Згідно із ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами ч.4 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При цьому, правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що зменшення розміру неустойки це право суду, а не його обов'язок, при якому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість. Аналогічну позицію наведено у постановах від 18.02.2014р. та від 29.04.2014р. Вищого господарського суду України по справах №904/5957/13 та №16/3012/13.

Зі змісту п.3.17.4 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України та п.7.2 постанови №9 від 17.10.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» вбачається, що під час розгляду заяв про зменшення неустойки чи відстрочення платежу судом, насамперед, повинно бути встановлено, що саме є підставою для задоволення наведеного клопотання, винятковість випадку, ступінь вини боржника, незначність прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Аналогічну позицію наведено у постановах від 26.06.2014р., від 30.07.2014р. та від 06.08.2014р. Вищого господарського суду України по справах №906/1904/13, №903/81/14 та №920/2148/13.

Обґрунтовуючи подану заяву відповідач посилається на наявність обставин непереборної сили, які призвели до різкого падіння рівня надходження грошових коштів від контрагентів, скорочення надходження грошових коштів, необхідність систематичних фінансових витрат на забезпечення безперебійного виробництва та відновлення пошкоджених виробничих об'єктів водопостачання, утворення заборгованості по виплаті працівникам заробітної плати, заборгованості по оплаті обов'язкових платежів.

На підтвердження своєї заяви відповідачем представлено до матеріалів справи висновок №2005/12.12-03 від 03.07.2014р. Донецької торгово-промислової палати та сертифікат (висновок) №1735 (вих. №5270/05-4 від 25.11.2014р.) Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили, довідку без номеру та дати про заборгованість населення за послуги водопостачання та водовідведення станом на 01.03.2015р., звіт про фінансові результати підприємства за 2014 рік, довідку б/н від 03.04.2015р. Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» про заборгованість по заробітній платі; рахунки на воду та електроенергію.

Проте, за висновками суду представлені відповідачем в обґрунтування свого клопотання докази не свідчать про наявність об'єктивних обставин, що виключали б можливість споживача належним чином виконати свої зобов'язання за договором.

Суд зазначає, що заборгованість є наслідком неплатежів боржника за поставлену електричну енергію, оплата якої не може пов'язуватись зі взаємовідносинами останнього з іншими учасниками господарських відносин з огляду на те, що відповідач є самостійним суб'єктом господарювання і відповідно до п.4.2.1 спірного договору прийняв на себе тягар відповідальності за порушення договірних зобов'язань перед постачальником.

До того ж, суд зазначає, що політична, економічна ситуація у країні, в рівній мірі впливає на фінансове становище обох контрагентів за договором, внаслідок чого суд не вбачає можливості в наданні переваги певній стороні за договором №10031000 від 22.06.2006р.

Згідно зі ст.96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до ст.167 Цивільного кодексу України та ст.218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Одночасно, за висновками суду, розмір неустойки, що підлягає стягненню з відповідача є співрозмірними з порушенням, оскільки фактично невиконання зобов'язань триває майже рік.

Крім того, як було зазначено судом вище, висновок №2005/12.12-03 від 03.07.2014р. Донецької торгово-промислової палати та сертифікат (висновок) №1735 (вих. №5270/05-4 від 25.11.2014р.) Торгово-промислової палати України не є належними доказами настання форс-мажорних обставин за договором №10031000 від 22.06.2006р.

Таким чином, враховуючи у сукупності викладені вище фактичні обставини справи, виходячи з принципів добросовісності та справедливості, суд дійшов висновку, що заява відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій не підлягає задоволенню.

При цьому, судом також враховано, що внаслідок перерахунку суми пені, здійсненого судом, сума неустойки зменшилась на 787186,43 грн.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Керуючись приписами вказаної норми, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у розмірі 180408,80 грн (період з 11.05.2014р. по 27.04.2015р.).

Перевіривши розрахунок 3% річних, господарським судом встановлено, що їх сума за визначений період дійсно становить 180408,80 грн.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, з'ясувавши обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків пені, 3% річних, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, зваживши доводи відповідача у цій частині, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а саме на суму 724193,49 грн. Разом з тим, вимоги позивача про стягнення 3% річних є правомірними та такими, що підлягають задоволенню на визначену позивачем суму - 180408,80 грн.

Відносно клопотання №780 від 19.06.2015р. відповідача про розстрочення виконання рішення суду на 3 роки, суд зазначає про наступне:

Відповідно до п.6 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право розстрочити його виконання.

Підставою для вчинення вказаних дій є наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Пунктом 7.2 постанови №9 від 17.10.2012р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» встановлено, що вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Одночасно, судом також повинні прийматися до уваги можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом.

Обґрунтовуючи подану заяву відповідач посилається на наявність обставин непереборної сили, які призвели до різкого падіння рівня надходження грошових коштів від контрагентів, скорочення надходження грошових коштів, необхідність систематичних фінансових витрат на забезпечення безперебійного виробництва та відновлення пошкоджених виробничих обєктів водопостачання, утворення заборгованості по виплаті працівникам заробітної плати, заборгованості по оплаті обовязкових платежів.

На підтвердження своєї заяви відповідачем представлено до матеріалів справи висновок №2005/12.12-03 від 03.07.2014р. Донецької торгово-промислової палати та сертифікат (висновок) №1735 (вих. №5270/05-4 від 25.11.2014р.) Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили, довідку без номеру та дати про заборгованімть населення за послуги водопостачання та водовідведення станом на 01.03.2015р., звіт про фінансові результати підприємства за 2014 рік, довідку б/н від 03.04.2015р. Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» про заборгованість по заробітній платі; рахунки на воду та електроенергію.

За висновками суду, негайне виконання судового рішення по справі №905/76/15 дійсно є ускладненим.

Одночасно, з огляду на матеріальні інтереси позивача, строк розстрочення рішення суду на 3 роки є надто великим.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, суд вважає можливим надання розстрочки виконання рішення господарського суду Донецької області від 14.07.2015р. по справі №905/76/15 на 1 рік, внаслідок чого клопотання №780 від 19.06.2015р. Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», підлягає частковому задоволенню.

Клопотання позивача без номеру та дати, що надійшло на адресу суду 08.07.2015р., про продовження строку розгляду справи на 15 днів залишається судом без задоволення з урахуванням того, що наявні у матеріалах справи документи є достатніми для прийняття повного та обґрунтованого рішення, а підстави для продовження строку розгляду справи та відкладення судового засідання на іншу дату відсутні.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 79, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК високовольтні мережі», м.Краматорськ до Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м.Маріуполь про стягнення суми заборгованості за спожиту активну електроенергію в розмірі - 12291790,01 грн, суми пені за прострочення сплати активної електроенергії у розмірі 1511379,92 грн, суми 3% річних за прострочення сплати активної електроенергії у розмірі 180480,80 грн.

Стягнути з Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» (87547, Донецька область, м.Маріуполь, вулиця К.Лібкнехта, буд.177А, код ЄДРПОУ 00191678) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК високовольтні мережі» (84302, Донецька область, м.Краматорськ, вулиця Островського, буд.8, код ЄДРПОУ 31018149) суму заборгованості за спожиту активну електроенергію в розмірі - 12291790,01 грн, суму пені за прострочення сплати активної електроенергії у розмірі 724193,49 грн, суму 3% річних за прострочення сплати активної електроенергії у розмірі 180480,80 грн, а також судовий збір в сумі 68966,44 грн.

Розстрочити виконання рішення господарського суду Донецької області від 14.07.2015р. по справі №905/76/15 строком на 1 рік наступним чином:

- серпень 2015 року - 1105452,56 грн,

- вересень 2015 року - 1105452,56 грн,

- жовтень 2015 року - 1105452,56 грн,

- листопад 2015 року - 1105452,56 грн,

- грудень 2015 року - 1105452,56 грн,

- січень 2016 року - 1105452,56 грн,

- лютий 2016 року - 1105452,56 грн,

- березень 2016 року - 1105452,56 грн,

- квітень 2016 року - 1105452,56 грн,

- травень 2016 року - 1105452,56 грн,

- червень 2016 року - 1105452,57 грн,

- липень 2016 року - 1105452,57 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

У судовому засіданні 14.07.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення буде складено 20.07.2015р.

Суддя Ю.О.Паляниця