№2-518/2008

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

07 липня 2008 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Степаненка Ю.І.,

при секретарі Кузуб К.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в місті Кременчуці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 23 червня 2008 року звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що вони 28.04.2001 року зареєстрували шлюб. Від шлюбу дітей не мають. Шлюбно-сімейні відносини з чоловіком припинені. Причинами розпаду сім"ї стало те, що відповідач проявив себе з негативної сторони, у нетверезому стані наносив їй образи, принижував її людську гідність, створював конфлікти, наносив їй побої, у подальшому дії відповідача стали нестерпними і сім"я остаточно розпалася. Тому вона прийшла до переконання про необхідність розірвання шлюбу. Добровільно розірвати шлюб в органах РАЦС відповідач відмовляється.

Позивач свої позовні вимоги підтримала, в їх обгрунтування пояснила так, як викладено в описовій частині рішення.

Відповідач позов визнав, про що подав письмову заяву та просив розглядати справу без його участі.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст.174 цього ж Кодексу. Згідно з ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Матеріалами справи встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 28 квітня 2001 року. Від цього шлюбу дітей не мають. Шлюбно-сімейні відносини між сторонами припинені. Причинами розпаду сім'ї стало те, що між сторонами немає подружнього порозуміння. Сторони не бажають миритися та зберігати сім"ю. Шлюб розпався з вини відповідача, який неправильно поводив себе у сім'ї. Добровільно розірвати шлюб в органах РАЦС відповідач відмовився.

Згідно ч.2 ст.112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Таким чином, визнання відповідачем пред"явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

За таких обставин суд постановляє рішення про розірвання шлюбу між сторонами, а витрати по розірванню шлюбу покладає на обидві сторони.

Керуючись ч.2 ст.104, ч.3 ст.105, ст.112 СК України, ст.130, 174 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, дошлюбне прізвище ОСОБА_1, зареєстрований 28 квітня 2001 року Омельницькою сільською радою Кременчуцького району, Полтавської області, актовий запис №4.

При видачі свідоцтв про розірвання шлюбу в органах РАЦС стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 17 гривень державного мита в дохід держави.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через Кременчуцький районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.