ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.07.06 Справа № 9/158/06
Суддя Нечипуренко О.М.
Позивач: | Товариство з обмеженою відповідальністю паливна компанія “Серіол-Плюс”, 69008, м. Запоріжжя, вул.. Діагональна, 1 69057, м. Запоріжжя, вул.. 40 років Радянської України, 88 |
Відповідач: | Комунальне підприємство “Експлуатаційне лінейне управління автошляхів”, 69035, м. Запоріжжя, вул.. Волгоградська, 23 |
Представники: | Суддя Нечипуренко О.М. |
Від позивача: | Зве рев Д.В, доручення №3 від 17.07.2006 р. |
Від відповідача: | Колодій А.О., доручення № 399 від 23.05.2006 р. |
Сутність спору:
До господарського суду Запорізької області звернулось ТОВ паливна компанія “Серіол-Плюс” з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства “Експлуатаційне лінейне управління автошляхів” 170 743,16 грн. основного боргу, 72 286,77 грн. пені, 11 672,05 грн. –3% річних, 37065,68 грн. збитків від інфляційних процесів на підставі договорів купівлі-продажу нафтопродуктів № 1 від 01.01.2004, № 1/Э від 04.01.2005, а також 77 000 грн. –витрат на сплату юридичних послуг, 3 688,00 грн. витрат по держмиту і 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.05.2006 порушено провадження по справі № 9/158/06, розгляд якої призначено на 14.06.2006. В судовому засіданні 14.06.2006 оголошувалась перерва до 26.06.2006.
У зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача слухання справи відкладалось на 05.07.2006, про що сторони повідомлені відповідною ухвалою суду.
В судовому засіданні 05.07.2006 розгляд спору закінчено, оголошено перерву до 18.07.2006 для підготовки повного тексту рішення суду.
Сторони заявили клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.
Під час розгляду спору позивач двічі уточнював суму позовних вимог.
Так, в заяві вих. № 6306/06 від 08.06.2006 позивач зменшив суму позовних вимог на 15 000 грн., просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у загальній сумі 353 767,66 грн.
Заявою від 03.07.2006 вих. № 807/06 позивач звернувся до господарського суду і просив стягнути з відповідача 155 743,16 грн. основного боргу за договорами купівлі-продажу нафтопродуктів, 37 065,68 грн. збитків від інфляції, 11 672,05 грн. –3% річних, 32 244,84 грн. пені, 10500, 00 грн. витрат на оплату адвокатських послуг та судові витрати.
В судовому засіданні 05.07.2005 позивач подав суду заяву про зменшення позовних вимог (вих. № 4007/06 від 05.07.2005), в якій зменшив суму позову в частині стягнення основного боргу до 75 743,16 грн.; в іншій частині позовні вимоги залишені позивачем без змін.
Уточнення позовних вимог відповідає приписам ст.. 22 ГПК України і приймається судом до розгляду.
Розглядаються уточнені позовні вимоги про стягнення 75 743,16 грн. основного боргу за договорами купівлі-продажу нафтопродуктів, 37 065,68 грн. збитків від інфляції, 11 672,05 грн. –3% річних, 32 244,84 грн. пені, 10500, 00 грн. витрат на оплату адвокатських послуг та судових витрат.
Відповідач ухвали суду не виконав, відзив та інші витребувані судом документи не представив.
В судове засідання 05.07.2005 відповідач не прибув, направивши суду клопотання про відкладення судового розгляду справи на іншу дату у зв’язку із неможливістю явки представників КП “ЕЛУАШ”. Суд, враховуючи повторну неявку представника відповідача в судові засідання, залишив клопотання без задоволення.
Спір розглянуто в порядку ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи та надані оригінали документів,
суд встановив:
Між ТОВ Паливна компанія “Серіол-Плюс” (Продавцем) та КП “ЕЛУАШ” (Покупцем) були укладені договори № 1 від 01.01.2004 р. та № 1/Э від 01.01.2005 р., за умовами яких позивач зобов’язався поставити і передати у власність відповідача за накладними дизельне паливо, бензин А-76, бензин А-92, бензин А-95, моторні і технічні мастила, бітум дорожній БНД –60/90, а останній зобов’язався прийняти і оплатити товар на умовах договорів.
В п. 3.1 договорів сторони узгодили, що розрахунки за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок Продавця на підставі виставлених рахунків, упродовж 10 днів з моменту поставки.
За порушення строків оплати, згідно п.6.1 договорів, Покупець зобов’язаний сплатити Продавцю пеню в розмірі 1% за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Як свідчать матеріали справи, упродовж дії договорів відповідач неналежним чином виконував зобов’язання по оплаті поставлених нафтопродуктів, у зв’язку із чим станом на 12.04.2006 р. заборгованість відповідача перед позивачем складала 170 743,16 грн., що відображене також у акті звірки взаєморозрахунків сторін від 12.04.2006.
При здійсненні оплат за поставлені нафтопродукти відповідач в платіжних документах не вказував номер і дату договору, а в багатьох випадках не посилався на номер рахунку, тому позивач зараховував ці оплати на власний розсуд, без розмежування за договорами, покриваючи найбільш давню по утворенню заборгованість.
У зв’язку із частковим погашенням відповідачем суми заборгованості під час розгляду справи в суді, на сьогоднішній день заборгованість відповідача перед позивачем за договорами купівлі-продажу нафтопродуктів № 1 від 01.01.2004, № 1/Э від 04.01.2005 становить 75 743,16 грн.
У відповідності із ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічний припис містить і стаття 526 ЦК України.
Відповідач своєчасно і у повному обсязі, відповідно до умов договорів, не розраховувався з позивачем за поставлені нафтопродукти, що стало причиною виникнення заборгованості та порушення прав позивача.
Факт невиконання відповідачем зобов’язання по договорам щодо оплати поставленої продукції в сумі 75 743,16 грн. позивачем доведений у судовому засіданні, підтверджений матеріалами справи, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, також три відсотки річних з простроченої суми.
Позивачем за неналежне виконання відповідачем грошового зобов’язання заявлено до стягнення 37 065,68 грн. збитків від інфляції. Вказану суму нараховано за весь час прострочення - за період з 19.01.2004 року по 25.05.2006 року, суду представлено обґрунтований розрахунок пред’явленої до стягнення суми.
Перевіривши правильність розрахунку в судовому засіданні, з огляду на викладене вище, суд вважає заявлені в цій частині позовні вимоги обґрунтованими, доведеними, заснованими на законі і задовольняє їх у повному обсязі.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних від основного боргу, які складають 11 672,05 грн. і нараховані за період з 19.01.2004 року по 25.05.2006 року.
Суд визнав розрахунок суми 3% річних обґрунтованим, правильним і здійсненим відповідно до приписів діючого законодавства. При таких обставинах, позовні вимоги в цій частині судом задоволені у повному обсязі.
Також, позивачем за прострочення зобов’язання відповідачу нарахована пеня в сумі 32 244,84 грн. Суд вважає, що заявлені позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:
У відповідності із ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити при порушенні ним правил здійснення господарської діяльності, невиконанні або неналежному виконанні господарського зобов’язання.
Згідно із п.6 ст. 232 цього ж кодексу, нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
Позивач звернувся до господарського суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті за поставлену нафтопродукцію, яка виникла упродовж дії договорів, з січня 2004 року по травень 2005 року. При цьому пеню в сумі 32 244,84 грн. нараховано за період з 26.11.2005 року по 25.05.2006 року, тобто за 6 місяців, що передують зверненню з позовом до господарського суду
З огляду на приписи діючого законодавства, суд вважає, що у даному випадку пеня за прострочення виконання зобов’язання нарахована позивачем невірно, оскільки п. 6 ст. 232 ГК України чітко встановлений період нарахування штрафних санкцій.
При таких обставинах, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Витрати на оплату послуг адвоката в сумі 10 500 грн. позивачем документально підтверджені (довідка ВАТ Банку “БІГ Енергія” про рух коштів на рахунку адвоката Дерев’янко І.О. № 1273 від 03.07.06 р.) і відповідно до положень ст..ст.. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства “Експлуатаційне лінейне управління автошляхів” (69035, м. Запоріжжя, вул.. Волгоградська, 23, ЄДРПОУ 03345018, р/р № 26003048630001 в АКБ “Індустріалбанк”, МФО 313849) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю паливної компанії “Серіол-Плюс” (69008, м. Запоріжжя, вул.. Діагональна, 1; 69057, м. Запоріжжя, вул.. 40 років Радянської України, 88; ЄДРПОУ 30699933, р/р № 26006011776980 у ФКБ “Фінанси та кредит”, МФО 313731) 75 743 грн. 16 коп. основного боргу, 37 065 грн. 68 коп. збитків від інфляції, 11 672 грн. 05 коп. –3 % річних, 10 500 грн. 00 коп. витрат на адвокатські послуги, 1 349 грн. 80 коп. –витрат на сплату державного мита, 43 грн. 19 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
3. В іншій частині позову - відмовити.
Суддя О.М. Нечипуренко