У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
09.04.09 Справа №11/135
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Федоров І.О. судді Федоров І.О. , Кагітіна Л.П. , Яценко О.М.
при секретарі: Акімовій Т.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Кузовова Н.М. (довіреність без номеру від 12.02.2009 р.);
від відповідача: не з’явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Склад-сервіс», м. Миколаїв,
на ухвалу господарського суду Херсонської області від 26.01.2009 р. у справі № 11/135
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Склад-сервіс», м. Миколаїв,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонський науково-дослідний інститут судових експертиз», м. Херсон,
про визнання звіту про незалежну оцінку майна необ’єктивним та складеним з порушенням норм чинного законодавства України,
ВСТАНОВИВ:
Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду від 08.04.2009 р. № 666 справу № 11/135 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий – Федоров І.О. (доповідач), судді: Кагітіна Л.П., Яценко О.М.
Колегія суддів прийняла справу до провадження.
За клопотанням представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася, за його згодою в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Ухвалою господарського суду Херсонської області від 26.01.2009 р. у справі № 11/135 (суддя Чернявський В.В.) відмовлено в прийнятті позовної заяви на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України.
Ухвалу мотивовано тим, що позовні вимоги про визнання звіту про незалежну оцінку майна необ’єктивним та складеним з порушенням норм чинного законодавства України по суті є вимогами про визнання звіту недійсним, однак сам по собі оспорюваний звіт не має статусу акта, спори про недійсність яких підвідомчі господарським судам України. Крім того, суд вказав, що виходячи зі змісту довіреності на представника Шевченка А.С., яким підписано позовну заяву, у представника відсутнє право подавати позови, а додані до позовної заяви квитанції про сплату державного мита та витрат на ІТЗ не містять відомостей про сплату цих витрат ТОВ «Склад-сервіс».
Позивач (ТОВ «Склад-сервіс») з ухвалою суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу на розгляд господарського суду Херсонської області.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що висновок суду про відсутність у Шевченка А.С. повноважень на підписання позовної заяви від імені ТОВ «Склад-сервіс» не відповідає змісту довіреності та нормам законодавства. Також зауважує, що статтею 62 ГПК України не передбачено випадків відмови в прийнятті позовної заяви з підстав відсутності в платіжних документах відомостей про сплату державного мита та витрат на ІТЗ конкретною особою за визначеною позовною заявою. Крім того, вважає, що відмовивши у прийнятті позовної заяви суд фактично прийняв рішення по суті самого спору.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги.
Відповідач свого представника в судове засідання не направив, подав телеграму про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв’язку з неможливістю забезпечити явку в судове засідання іншого представника.
Колегія суддів залишила клопотання відповідача без задоволення, оскільки відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду апеляційної скарги та не був позбавлений можливості направити в судове засідання іншого представника.
Колегія суддів дійшла висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті і розгляд скарги можливий без присутності представника відповідача.
Відповідно до ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до змісту ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.
Відповідно до абз. 1 п. 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Як вбачається з позовної заяви, позивачем оскаржується звіт про незалежну оцінку майна, складений 01.09.2008 р. ТОВ «Херсонський науково-дослідний інститут судових експертиз».
Правові засади здійснення оцінки майна визначено Законом України від 12.07.2001 р. № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
У ч. 1 ст. 3 даного Закону визначено, що оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Згідно з ч. 6 ст. 3 даного Закону процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 вищезазначеного Закону звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Як вбачається з наведеного, звіт про оцінку майна є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача з визначених питань та не є актом державного чи іншого органу.
Крім того, звіт про оцінку майна не має обов’язкового характеру для певного суб’єкта чи кола суб’єктів. Оцінка вартості майна не є сталою (незмінною) величиною та може змінюватись (переоцінюватись) в ході прилюдних торгів залежно від попиту на таке майно та з інших причин.
Враховуючи зазначене, звіт про оцінку майна не може бути предметом розгляду в господарському суді.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку про непідвідомчість даного спору господарським судам і обґрунтовано відмовив у прийнятті позовної заяви.
Колегія суддів зазначає, що інші недоліки позовної заяви (незазначення в платіжних документах позивача у якості платника та відсутність у представника позивача права на подання позовної заяви) не є підставою для відмови в прийнятті позовної заяви на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України.
Перевіряючи зазначені висновки суду першої інстанції, колегією суддів встановлено, що позивачем подано належні докази сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки зазначені докази подані в оригіналах та підтверджують сплату витрат в належному розмірі та за належними реквізитами. Позовну заяву подано уповноваженим представником позивача, оскільки в довіреності від 27.11.2008 р. без номеру вказано про надання Шевченку А.С. повноважень звертатися від імені довірителя до державних та недержавних організацій, підприємств, установ, подавати заяви, вести справи в усіх судових, третейських, нотаріальних, фінансових, адміністративних та державних установах, укладення та підписання документів. Разом із цим, це не спростовує висновку суду першої інстанції про непідвідомчість даного спору господарським судам
Враховуючи викладене, оскаржувана ухвала господарського суду підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга – без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Склад-сервіс», м. Миколаїв, залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Херсонської області від 26.01.2009 р. у справі № 11/135 залишити без змін.
Головуючий суддя Федоров І.О.
судді Федоров І.О.
Кагітіна Л.П. Яценко О.М.