УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" грудня 2010 р. справа № 2а-45/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Руденко М.А.
суддів: Проценко О.А. Мірошниченка М.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі Запорізької області на постанову Куйбишевського районного суду Запорізької області від 03 лютого 2010 року у справі № 2а-45/10 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі Запорізької області про стягнення недоплаченої соціальної допомоги як «Дитині війни», -
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2010 року позивач звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі Запорізької області, в якому просила: відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів; зобов’язати відповідача нарахувати та сплатити недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року.
Постановою Куйбишевського районного суду Запорізької області від 03 лютого 2010 року адміністративний позов задоволено, а саме зобов’язано відповідача нарахувати і виплатити на користь позивача недоплачену соціальну допомогу як дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 11 січня 2009 по 31 грудня 2009 року, з урахуванням сплачених сум.
Не погодившись з постановою суду Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі Запорізької області звернулося з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати постанову суду першої інстанції та винести рішення яким позивачу в позові відмовити повністю.
Апелянт вважає, що вищезазначена постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на відсутність виділених коштів, можливості та підстав для здійснення зазначеного виду доплати.
Заперечень на апеляційну скаргу не надійшло.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Судом встановлено, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№2195 від 18 листопада 2004 року (далі –Закон №2195) має статус «дитини війни», а тому згідно зі ст.6 цього Закону має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст.6 Закону №2195 (чинна з 01.01.2006 року) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відносно вимог по виплатам за 2008 рік.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України №107-VІ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст ст.6 Закону України №2195 викладено в наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Відповідно до частини 4 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Підстави для підвищення пенсії за період з січня по 22 травня 2008 року –були відсутні, оскільки позивачу пенсія виплачувалася у збільшеному розмірі у січні –березні 2008 року на 47,00 грн., щомісячно (10% від 470 грн. - прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність), а в квітні на 48,10 грн., тому позовні вимоги за цей період - не підлягають задоволенню.
Проте, Рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік107-VI від 28 грудня 2007 року щодо викладення положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№2195 в новій редакції.
Таким чином, відновлено дію ст.6 Закону України №2195.
Статтею 58 ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня –482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.
Таким чином, відповідач повинен був провести підвищення пенсії у збільшеному розмірі відповідно до вимог ст. 6 Закону починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно.
Колегія суддів вважає, що відповідач починаючи з 22 травня 2008 року неправомірно застосовує п.8 Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року, якою встановлено, що «дітям війни»(крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії виплачується підвищення у розмірах: з 22 травня - 48,10 грн., з 01 липня - 48,20 грн., з 01 жовтня - 49,80 грн., бо ці положення протирічать Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та рішенню Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року.
Колегія суддів не враховує посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії позивачу, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконаний своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України та ст.6 Закону України №2195.
Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України»і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України №2195 покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.
Що стосується вимоги позивача про відновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при розгляді справи в межах позовних вимог вірно застосував річний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, оскільки доказів щодо поважності пропуску строку позивачем наданні не були. Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (опубліковане в офіційних виданнях України 27.07.2007 року), та Рішення Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року (опубліковане в офіційних виданнях України 06.06.2008 року) є загальнодоступними, позивач мав змогу з ним ознайомитись та міг дізнатись, що його право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком за 2007 та 2008 роки порушено саме з моменту оприлюднення зазначених рішень Конституційного Суду України. Також позивач отримував пенсію щомісячно та мав можливість контролювати її розмір.
Позивач звернувся за позовом до суду 11 січня 2010 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції суду на позовній заяві (а.с. 2).
Виходячи з цього строк звернення позивачем до суду з вимогою перерахунку та виплати йому щомісячної допомоги, як «дитині війни»за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року, пропущений без поважної причини та в цій частині позовних вимог задоволенню не підлягає.
Підлягають задоволенню вимоги щодо підвищення пенсії за 2009 рік, оскільки вищенаведені положення закону мають законну силу та не були призупинені.
Відповідно до вимог ст. 54 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік»№ 835-VI від 26.12.2008 встановлено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Тобто цей розмір складає 498 грн.
Щодо відмови в задоволені позовних вимог, позивач своїм правом оскаржити постанову суду першої інстанції не скористався, що позбавляє суд процесуальної можливості переглянути постанову в частині відмови в задоволені позовних вимог.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, дослідив докази, дав їм належну оцінку та прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206 КАС України колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі Запорізької області на постанову Куйбишевського районного суду Запорізької області від 03 лютого року по справі №2а-45/10 –залишити без задоволення.
Постанову Куйбишевського районного суду Запорізької області від 03 лютого 2010 року по справі №2а-45/10 – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку ст.212 КАС України.
Головуючий: М.А. Руденко
Суддя: О.А. Проценко
Суддя: М.В. Мірошниченко