АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 22-ц-950-Ф/08                                                                                

Головуючий суду першої інстанції                                                                   Левченко В.П.

Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції                                                    Мудрова В.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ У.КРАЇНИ

10 червня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії в складі:

головуючого,  судді                               Притуленко О.В.,

суддів                                                      Соболюка М. М. ,

Мудрової В. О.

при секретарі                                          Петриченко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відібрання дітей,  за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Керченського міського суду АР Крим від 13 грудня 2007 року,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2  про відібрання неповнолітніх дітей ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1 народження та ОСОБА_4,  ІНФОРМАЦІЯ_2 народження.

Вимоги позову мотивувала тим,  що згідно рішення виконкому Керченської міської ради № 984 від 24 вересня 2007 року,  вона є опікуном цих дітей,  але відповідач незаконно тримає їх у себе.

Заочним рішенням Керченського міського суду АР Крим від 13 грудня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволений - відібрано у ОСОБА_2  малолітніх дітей ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1 народження та ОСОБА_4,  ІНФОРМАЦІЯ_2 народження.

На вказане судове рішення ОСОБА_2  подала апеляційну скаргу,  в якій просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції за тих підстав,  що судом були порушені права дітей та вимоги статті 258 Сімейного кодексу України,  яка регламентує права баби щодо захисту внуків. Крім того,  суд розглянув справу у її відсутності,  чим порушив її права на захист внуків.

Заслухавши суддю-доповідача,  дослідивши матеріали справи,  доводи апеляційної скарги,  вислухавши пояснення позивача,  його представника та відповідача,  колегія суддів дійшла висновку,  що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами ч. 1  ст.  303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог,  заявлених у суді першої інстанції.

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1,  суд першої інстанції дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається,  що рішенням виконкому Керченської міської ради

№ 984 від 24 вересня 2007 року ОСОБА_1 була призначена опікуном малолітніх дітей

ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_1 народження та ОСОБА_4,  ІНФОРМАЦІЯ_2 народження (а.с.  7).         

2

На підставі вказаного рішення,  посилаючись на те,  що ОСОБА_2 ,  яка є бабкою малолітніх дітей,  перешкоджає вихованню дітей,  ОСОБА_1 ставить питання про відібрання дітей у відповідача,  обґрунтовуючи вимоги ч. 2  ст.  249 СК України.

Задовольняючи позов на підставі ч. 2  ст.  249 СК України,  суд першої інстанції не звернув увагу на те,  що вказана норма закону регулює питання не про відібрання дитини,  а про повернення дитини від будь-якої особи,  яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду.

Поза увагою суду першої інстанції залишилося те,  що ОСОБА_2  є бабкою вказаних малолітніх дітей,  які як до смерті так і після смерті їхньої матері проживають разом з неї і вона виконує обов'язки щодо утримання та виховання неповнолітніх ОСОБА_3  та ОСОБА_4.  За таких обставин та враховуючи положення  ст.  257 СК України,  вона є суб'єктом сімейних відносин,  має право спілкуватися зі своїми внуками,  брати участь у їх вихованні.

Відповідно до  ст.  62 наведеного Кодексу опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи,  яка потребує опіки чи піклування,  або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

Призначаючи ОСОБА_1 опікуном малолітніх ОСОБА_3  та ОСОБА_4,  орган опіки та піклування не вирішив питання щодо встановлення опіки за місцем проживання позивачки.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про те,  що відповідачка тримає у себе дітей не на підставі закону суперечить обставинам справи.

Невідповідність висновків суду обставинам справи є підставою для скасування рішення суду першої інстанції відповідно до положень ч. 2  ст.  309 ЦПК України з ухваленням нового рішення - про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 з вищевикладених підстав.

На підставі наведеного,  керуючись статтею 303,  пунктом 2 частини 1 статті 307,  пунктом 1 та 4 статті 309,  статтями 313,  314 та 316 Цивільного процесуального кодексу України,  колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Керченського міського суду АР Крим від 13 грудня 2007 року скасувати.

Ухвалите у справі нове рішення,  яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відібрання дітей.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення,  однак

може бути оскаржено до суду касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом

двох місяців з дня набрання законної сили.