Справа № 22-4320                                                             

Головуючий у 1 -ій інстанції - Нежура В. А.

Доповідач - Карпенко С.О.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

28 травня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - судді  Карпенко С.О.

суддів Наумчука М.І., Кадєтової О.В.,

при секретарі  Ярошенку С.В.

з участю позивача та її представника - ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2,

представника ТОВ Фірма «Квартет Лтд» - Синиці М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у м.Києві справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 20 лютого 2008 року

в справі за позовом ОСОБА_3

до ОСОБА_2,

треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Квартет Лтд»,

Відділ ГІРФО Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві,

про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю,

встановила:

 Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 20.02.08 року ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_2 шляхом зняття його з реєстраційного обліку у квартирі АДРЕСА_1.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким позов задовольнити. Посилається на те, що суд неповно з'ясував обставини справи, так як не з'ясував місце проживання відповідача на час вирішення спору і не намагався отримати інформацію з його місця навчання про забезпечення студентів житлом і реєстрацією. Судом не доведено обставини, що мають значення для справи, і неправильно застосовані норми матеріального права.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 та її представник - ОСОБА_1 - апеляційну скаргу підтримали з підстав, наведених у ній, і просили скаргу задовольнити.

Відповідач апеляційну скаргу не визнав і просив її відхилити, вважаючи рішення суду законним.

Представник третьої особи просила вирішити спір на розсуд суду.

ВГІРФО Голосіївського РУ ГУ МВС України в м.Києві, будучи належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, участь представника у судовому засіданні не забезпечив, тому суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відділу.

Колегія суддів, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Встановлено, що позивач є власником однокімнатної квартири  АДРЕСА_1.

Відповідач, рідний брат позивача, в серпні 2005 року вселився у вказану квартиру зі згоди позивача, зареєструвався за вказаною адресою, і набув право користування жилою площею у вказаній квартирі у встановленому законом порядку.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з поважності причин непроживання відповідача у спірному жилому приміщенні.

Такий висновок суду правильний, враховуючи наступне.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_3 посилалась на те, що відповідач з липня 2007 року у належній їй квартирі не проживає, обов'язки по утриманню житлового приміщення та оплати комунальних послуг виконувати припинив.

Відповідно до змісту ст.ст.163, 71 ЖК України у разі тимчасової відсутності наймача за ним зберігається займане жиле приміщення в межах шести місяців.

У безспірному порядку в суді першої інстанції встановлено, що з вересня 2007 року відповідач не проживає у спірній квартирі у зв'язку із напруженими стосунками з позивачем, яка замінила замки у вхідних дверях і не пускає його до квартири.

Відповідач, який навчається на стаціонарному відділенні вищого навчального закладу, не має іншого житла або постійного місця проживання в м.Києві; між сторонами склалися стосунки, які унеможливлюють їх спільне проживання в однокімнатній квартирі.

Оскільки відповідач набув право користування жилим приміщенням у спірній квартирі у встановленому Житловим кодексом України порядку, виселений чи позбавлений права користування жилим приміщенням він може також лише в порядку, визначеному цим Кодексом.

Оскільки поважність причин не проживання відповідача у спірному жилому приміщенні позивачем не доведена, суд підставно відмовив у задоволенні позову.

Крім того, вимога про зобов'язання зняти відповідача з реєстраційного обліку звернена до ВГІРФО Голосіївського РУ ГУ МВС України у м.Києві, який притягнутий до участі у справі третьою особою і тому, враховуючий процесуальний статус третьої особи, рішенням суду на ВГІРФО Голосіївського РУ ГУ МВС України будь-якого обов'язку покладено бути не може.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, постановленим з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки якого доводами апеляційної скарги не спростовані.

Посилання апелянта на те, що суд не з'ясував місце проживання відповідача на час вирішення спору і забезпеченість його житлом за місцем навчання, безпідставне, так як встановлення цих обставини знаходиться поза предметом позову. Твердження ОСОБА_3 про те, що судом не доведено обставини, які мають значення для справи, з правової точки зору помилкове, так як обов'язок з доведення обставин, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, чинним цивільним процесуальним законодавством покладено саме на сторін, а суд тільки дає правову оцінку цим доказам.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 20 лютого 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили до Верховного Суду України шляхом подання до цього суду касаційної скарги.