УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 липня 2008 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
Головуючого - судді Бєлан Н.О.
Суддів - Шальнєвої Т.П., Балацької Г.О.
за участю прокурора Мішкової Г.О.
захисника ОСОБА_1
розглянула в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора Здрака С.В., який брав участь у її розгляді судом першої інстанції, на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 20 травня 2008 року.
Цією постановою кримінальна справа про обвинувачення
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження у вчиненні злочину, передбаченого ст.365 ч.3 КК України, направлена прокурору Деснянського району м. Києва для проведення додаткового розслідування.
Органами досудового слідства ОСОБА_2 пред'явлено обвинувачення у перевищенні службових повноважень, що спричинило тяжкі наслідки, тобто, у розмірі, який більше ніж у двісті п'ятдесят разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, і за висновком яких цей злочин він вчинив за таких обставин.
ОСОБА_2, виконуючи обов'язки голови правління ВАТ "Київенергобуд", 4 грудня 2002 року, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби та інтересам юридичної особи, бажаючи передати майно, належне вказаному товариству, але яке перебувало під арештом, накладеним на підставі ухвали Арбітражного суду м. Києва №23/447 від 10 січня 2001 року, без згоди арбітражного керуючого, здійснив його відчуження на загальну суму 188309, 54 грн. на користь товариства "Торас", чим завдав матеріальної шкоди кредитору AT "1-й експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт" у вигляді ненадходження заборгованості в сумі 72800 грн.
Справа № 11-а-1048 Категорія - 365 ч.3 КК України
Головуючий 1-ої інстанції - Броновицька О.В.
Доповідач - Бєлан Н.О.
2
Вказаною постановою кримінальна справа з попереднього її розгляду направлена на додаткове розслідування через істотні порушення органами досудового слідства кримінально-процесуального закону, внаслідок чого справа не може бути призначена до судового розгляду.
Зокрема, на переконання головуючої у справі, кримінальна справа щодо ОСОБА_2 за вказаним обвинуваченням слідчим об'єднана на порушення вимог ст.26 КПК України з кримінальною справою щодо нього ж за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ст.212 ч.3 КК України, яка закрита провадженням, і обвинувачення нікому не було пред'явлено, а тому, вважає, що проведені слідчі дії з часу її порушення до 26 квітня 2007 року, коли постановою слідчого справа закрита за відсутністю в діях ОСОБА_2 цього складу злочину, є незаконними і зібрані докази за цей час не можуть бути покладені в основу обвинувачення останнього у вчиненні ним злочину за ст.365 ч.3 КК України. Крім того, не дотримані правила підслідності, оскільки на порушення вимог ст.112 ч.1 КПК України розслідування у кримінальній справі проводилось слідчим податкової міліції.
Також при виконанні вимог, передбачених ст.ст.218-220 КПК України, слідчий безпідставно відмовив у заявленому захисником обвинуваченого клопотанні про витребування оригіналів документів, на підставі яких ОСОБА_2 притягнутий до кримінальної відповідальності, у тому числі й акту прийому-передачі, яким оформлювалось таким чином право власності на лізингове майно.
В апеляції прокурор порушує питання про скасування постанови як незаконної та повернення кримінальної справи на новий її попередній розгляд.
В запереченнях захисник наполягає, що постанова суду є законною і посилається на ті ж аргументи, що викладені у постанові суду.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка підтримала апеляцію, та захисника про законність ухваленого рішення, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, судова колегія не знаходить підстав для її задоволення.
Відповідно до ст.246 КПК України та роз'яснень, що містяться у постанові №2 від 11 лютого 2005 року Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», кримінальна справа у будь-якому разі не може бути призначена до судового розгляду, якщо вона була порушена некомпетентною особою або її розслідування провадила не уповноважена на те особа.
Проте такі обставини у даній кримінальній справі не встановлені. Як убачається з протоколу судового засідання, при попередньому розгляді вказаної кримінальної справи, захисником було заявлено клопотання про її повернення на додаткове розслідування в зв'язку з грубими порушеннями кримінально-процесуального закону під час проведення досудового слідства, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду, у тому числі й порушення вимог закону щодо підслідності.
За змістом постанови, вирішуючи питання про можливість призначення
3
вказаної кримінальної справи, головуюча фактично погодилась з міркуваннями захисника, наведеними ним у клопотанні про повернення справи на додаткове розслідування, через незаконне порушення 12 березня 2007 року кримінальної справи відносно ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст.212 ч.3 КК України, на думку якого, про що він зазначає і у запереченнях, виявилося у тому, що копія такої постанови не вручена, а тому той позбавлений був права її оскаржувати. Крім того, за твердженнями захисника, зібрані докази у справі внаслідок таких порушень не можуть бути допустимими.
Разом з тим такий висновок є помилковим, бо не ґрунтується на законі.
За матеріалами справи, питання про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 вирішувалося органами досудового слідства неодноразово і останній раз постановою прокурора Деснянського району м. Києва від 18 січня 2007 року була скасована постанова заступника прокурора від 19 грудня 2006 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст.365 ч.3 КК України (а.с.18-21).
Цією ж постановою заступнику прокурора Ігнатенку В.М. належало провести додаткову перевірку і за результатами якої постановою останнього від 12 березня 2007 року відносно ОСОБА_2 порушена кримінальна справа у вчиненні злочину, передбаченого ст.212 ч.3 КК України (а.с.14- 20 т.1).
У відповідності до вимог ст.112 ч.4 КПК України провадження досудового слідства доручено слідчому відділу податкової міліції і слідчим якого справа прийнята у провадження 15 березня 2007 року ( а.с.1-2, 4 т.1).
26 квітня 2007 року слідчим прийнято рішення про порушення відносно ОСОБА_2 кримінальної справи й за ст.365 ч.3 КК України, яка об'єднана з вказаною порушеною кримінальною справою раніше щодо останнього у одне провадження, що не суперечить вимогам ст.26 КПК України (а.с.5 т.1).
Проте, як вбачається зі справи, в подальшому, на аркуші шостому справи, міститься постанова слідчого, прийнята ним в цей же день, про закриття в частині кримінальної справи відносно ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст.212 ч.3 КК України, за відсутністю в його діях ознак цього складу злочину (а.с.6).
Отже, посилання на те, що кримінальна справа об'єднана зі справою, яка закрита провадженням, не ґрунтується на матеріалах справи, і у постанові не наведено переконливих аргументів, які б свідчили про зворотній порядок.
Що стосується тверджень про не вручення ОСОБА_2 копій постанов про порушення кримінальної справи, то вони не заслуговують на увагу, оскільки також не відповідають матеріалах справи.
Відповідно до постанови слідчого від 26 квітня 2007 року слідство у справі зупинялося через тяжку хворобу ОСОБА_2 і відновлено 21 вересня 2007 року (а.с.8, 11).
Копії постанов про порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 365 ч.3, 212 ч.3 КК України, були вручені останньому 24'вересня 2007 року і в цей же день він
4
ознайомився з постановою про закриття кримінальної справи в частині (а.с.1, 5, 6).
Згідно зі ст.236-7 КПК України особа, щодо якої порушена кримінальна справа, вправі оскаржити у судовому порядку постанову слідчих органів про порушення кримінальної справи. Як вбачається зі справи, ОСОБА_2 скористався цим правом і звернувся до суду зі скаргою такого характеру, оскаржуючи постанову слідчого про порушення щодо нього кримінальної справи у вчиненні злочину, передбаченого ст.365 ч.3 КК України, проте яка постановою судді цього ж суду від 9 квітня 2008 року залишена без задоволення ( а.с.7 т.2 ).
Не ґрунтується на законі й висновок судді про порушення правил підслідності.
Згідно до ч.7 ст.112 КПК України у випадку, коли під час розслідування кримінальної справи буде встановлено інші злочини, вчинені особою щодо якої ведеться слідство, і які не підслідні тому органу, який здійснює в справі досудове слідство, прокурор, який здійснює нагляд за досудовим слідством, своєю постановою визначає підслідність.
На виконання зазначених вимог закону, а також постанови суду від 24 жовтня 2007 року, якою справа з цих підстав була повернута на додаткове розслідування, постановою прокурора району провадження досудового слідства доручено слідчому відділу податкової міліції (а.с.300 т.1, а.с.2 т.2).
Непереконливими слід визнати посилання у постанові суду першої інстанції про не допустимість доказів у справі, оскільки відповідно до ст.67 КПК України оцінка доказів здійснюється судом їх перевіркою під час судового розгляду справи.
Що стосується вказівок суду про неправильне рішення слідчого у відмові клопотання захисника про витребування та приєднання відповідних оригіналів документів, зазначених у змісті постанови, то вони не заслуговують на увагу, оскільки не є підставою для повернення справи на додаткове розслідування зі стадії її попереднього розгляду.
Таким чином, судова колегія вважає можливим погодитися з доводами прокурора в апеляції про незаконність ухваленого судом рішення, а тому постанова суду підлягає скасуванню, а справа поверненню на її новий попередній розгляд.
Керуючись ст.ст.365, 366, 382 КПК України, судова колегія
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора Здрака С.В. задовольнити.
Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 20 травня 2008 року про повернення кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_2 у злочині, передбаченому ст.365 ч.3 КПК України, скасувати та направити справу у той же суд на новий її попередній розгляд.