УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" січня 2011 р. справа № 2-а-1346/2009
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Мірошниченка М.В.
суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області
на постанову: Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 03.12.2009р. у справі № 2-а-1346/2009
за позовом: ОСОБА_1 та ОСОБА_2
до: Управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області
про: визнання дій відповідача неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИЛА:
Позивачами заявлено позов, в якому просять:: визнати дії відповідача під час здійснення управлінських функцій у обмеженні права на отримання в повному 30 % розмірі мінімальної пенсії за віком неправомірними; стягнути за рахунок Держави на користь кожного з позивачів по 7115,79 грн., з яких 2982,30 грн. недоплачена державна допомога, 4133,49 грн. компенсація за порушення строку виплати.
Як вбачається з підстав заявленого позову позивачі просять суд зобов’язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006-2008 роки.
Розглянувши справу по суті, постановою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 03.12.2009р. у справі № 2-а-1346/2009 адміністративний позов задоволено частково. Визнано дії відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачам підвищення до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком неправомірними. Зобов’язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачам з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. з урахуванням підвищення в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та різниці, яка була виплачена у цей період, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В іншій частині у позові відмовлено.
Постанова суду, враховуючи норми чинного законодавства, мотивована тим, що позивачі відносяться до соціальної категорії –«дитина війни», мають право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України ст. 111 та п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007».
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення щодо обмежень соціальних виплат Законом України «Про державний бюджет України на 2008».
Після прийняття зазначених рішень відповідач повинен був здійснити перерахунок пенсії позивачам у 2007-2008 роках, у розмірах, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 31.12.2008р.
Відповідач, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу.
Посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування судом першої інстанції норм чинного матеріального права, відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Особи, які беруть участь у розгляді даної адміністративної справи, просили суд розглянути дану справу у їх відсутність, тому дана адміністративна справа розглянута Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом в порядку письмового провадження.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивачі відносяться до соціальної категорії –«дитина війни», відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 року, перебувають на обліку в Управлінні Пенсійного фонду, та мають право на пільги, встановлені законодавством України.
Право позивачів на оскарження рішень, дій та бездіяльності відповідача безпосередньо до суду, тобто без попереднього звернення позивачів з заявами чи скаргами до відповідача, передбачено ст. 10 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та ст. ст.4,6, п.1 ч.1 ст.17 КАС України.
Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Відповідно до п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України», Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створенні в установленому порядку територіальні управління
Надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка згідно ст. 87 Бюджетного кодексу України відноситься до видатків Державного бюджету, а Пенсійний фонд України згідно ст. 21 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів для здійснення програми соціальної підтримки дітям війни та відповідно до ч. 4 ст. 22 Бюджетного кодексу України розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів, а також розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх до Мінфіну України чи місцевому фінансовому органу, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (до яких відноситься і відповідач) та інше.
Таким чином, вищенаведені норми свідчать про те, що обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена ст.6 Закону України Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивачу (який має статус дитини війни) –покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.
Оскільки функції з призначення, виплати пенсій, надбавок, підвищень та доплат діючим законодавством покладено на органи Пенсійного фонду України, тому відповідач у справі заперечуючи проти адміністративного позову, відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України, повинен був доказати правомірність своєї бездіяльності щодо своєчасного не нарахування та не сплаті позивачу надбавки до пенсії, яка передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але таких доказів відповідачем під час розгляду справи не було надано.
Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, встановлює Закон України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб що втратили працездатність.
Відповідно до ст. 2 ч.1 Закону України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Доводи апеляційної скарги про неможливість застосування до спірних правовідносин розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки це суперечить вимогам статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.
Частиною 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено застосування мінімального розміру пенсії за віком виключно для визначення розміру пенсій призначених згідно з цим Законом (ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Відсутність підстав для застосування мінімального розміру пенсії за віком, який встановлено ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до правовідносин, що виникають при визначенні розміру пенсій на підставі інших Законів ніж вищезазначений, дає підстави стверджувати про наявність прогалин у законодавчому визначенні розміру виплат передбачений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»громадянам, які мають статус дитини війни. При цьому прогалина полягає у відсутності законодавчого визначення мінімальної пенсії за віком, від розміру якої на 30% мають підвищуватись виплати громадянам, які мають статус дитини війни.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Нормами чинного процесуального законодавства, зокрема п. 4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішення адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, а п. 7 ст. 9 КАС України передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
Вищенаведені обставини, норми чинного процесуального законодавства свідчать про те, що застосування судом першої інстанції у якості розрахункової величини для обчислення мінімальної пенсії за віком розміру прожиткового мінімуму, який обчислено відповідно до норм ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є правильним, оскільки у даному випадку судом першої інстанції застосовано аналогію закону, а статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до п.12 ст.71 цього Закону з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом зупинена на 2007 рік дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Пунктом 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік»статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»викладено у наступній редакції - дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Таким чином, нормами Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік» дійсно зупинялася дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але норми Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік»звужуючи обсяг права дітей війни, водночас залишали незмінним зміст права дітей війни на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Так, рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), певні норми законодавства України, у тому числі, п. 12 ст. 71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
А рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 р. № 28/2008 (№ 10-рп/2008) положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»та пункту 3 розділу III «Прикінцеві положення»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»- визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, оскільки з прийняттям Конституційним судом України рішення № 6-рп від 09.07.2007 р. та рішення від 22.05.2008 р. № 28/2008 (№ 10-рп/2008) положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»та «Про Державний бюджет України на 2008 рік», які призупиняли дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані неконституційними, то під час вирішення спору необхідно застосовувати положення Закону з урахуванням його дії в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка стала діяти пізніше, тобто ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В силу ч. 3 статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19 грудня 2006 року N 489-V для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абз. 5 ч. 1 цієї статті, збільшений на 1 відсоток –410,06 грн. та 415,11 грн., відповідно.
Відповідно до ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року N 107-VI прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на 2008 рік затверджений у наступних розмірах: з 01 січня –470,00 грн., з 01 квітня – 481,00 грн., з 01 липня –482,00 грн., з 01 жовтня –498,00 грн.
Розміри державних соціальних гарантій на 2007-2008 роки, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 150 Конституції України - рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, у тому числі є обов’язковим до врахування усіма судами України при вирішенні спорів, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги позивачів частково у даній адміністративній справі прийшов до правильного висновку про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачам з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. з урахуванням підвищення в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та різниці, яка була виплачена у цей період, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно були застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196,198(п.1),200,205,206 КАС України, колегія суддів, - УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області залишити без задоволення.
Постанову Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 03.12.2009р. у справі № 2-а-1346/2009 залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та підлягає оскарженню протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції у відповідності до ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: М.В. Мірошниченко
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк