УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"31" січня 2011 р. | Справа № 2а-1364/10/1170 |
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Католікяна М.О.,
суддів Коршуна А.О. Панченко О.М. ,
при секретарі Федоровій Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 липня 2010 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» про стягнення коштів,
у с т а н о в и л а:
26 квітня 2010 року позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до ОКВП «Дніпро-Кіровоград» про стягнення коштів. Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідно до закону відповідач мав створити певну кількість робочих місць для інвалідів та працевлаштувати їх. За 2009 рік відповідач не виконав цю вимогу відносно 2 інвалідів, за що мав сплатити до бюджету 24 441,05 грн. (адміністративно-господарські санкції та пеня). Дотепер відповідач не виконав обов’язки, покладені на нього законом, що явилося причиною звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача вказаної суми (а.с.а.с. 3 –5).
26 липня 2010 року судом було ухвалено постанову, якою суд відмовив у позові. Постанова суду вмотивована тим, що відповідач на виконання вимог закону створив необхідну кількість робочих місць та подав відповідну інформацію до центру зайнятості, що виключає будь-яку відповідальність останнього (а.с.а.с. 138, 139).
12 серпня 2010 року позивач, не погодившись з ухваленою постановою, звернувся до суду з апеляційною скаргою. У скарзі позивач послався на те, що законом на роботодавця покладено обов’язок із забезпечення працевлаштування інвалідів, що передбачає не тільки подання до центру зайнятості відповідної інформації, а й інші активні дії, пов’язані з таким працевлаштуванням. Позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції і задовольнити поданий позов (а.с.а.с. 144 –146).
У судовому засіданні представники відповідача заперечували проти апеляційної скарги.
Представник позивача у судове засідання не з’явився, був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про поштове відправлення; до початку судового засідання не надав документи, які підтверджують поважність причин неявки, та не заявив клопотання про відкладення розгляду справи. У справі є достатньо доказів для її вирішення, що у сукупності із вказаною вище обставиною дає судові підстави для застосування положень частини 4 статті 196 КАС України.
Вислухавши пояснення представників відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду у межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів доходить висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції було встановлено та знайшло своє підтвердження у суді апеляційної інстанції, що за 2009 календарний рік штат відповідача включав 20 робочих місць, передбачених для працевлаштування інвалідів.
За підсумками роботи відповідача у 2009 році позивачем було нараховано адміністративно-господарські санкції в сумі 24 360,64 грн. та пеню в сумі 80,41 грн., які позивач пов’язує з незаповненням 2 вакантних робочих місць.
Приведені вище спірні правовідносини врегульовано Законом України від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Законом України від 01.03.1991 р. № 803-ХІІ «Про зайнятість населення».
В силу частин 1 –3, 5 статті 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, –у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною 1 цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів, а також самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Відповідно до частин 1, 2 статті 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 % річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Згідно з частиною 4 статті 20 Закону № 803-ХІІ підприємства, установи і організації незалежно від форми власності щомісяця подають центрам зайнятості населення адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.
Судом першої інстанції встановлено, що у 2009 році відповідач належним чином виконував покладені на нього обов’язки щодо подання до центру зайнятості звітів про наявність вільних робочих місць, передбачених для працевлаштування інвалідів.
У відповідності з частинами 1, 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З аналізу диспозицій приведених норм вбачається, що законодавець передбачив для роботодавця обов’язок із забезпечення вакантних місць для працевлаштування інвалідів, а не обов’язок з пошуку для подальшого їх працевлаштування.
Таким чином, оскільки відповідачем у 2009 році було дотримано вимоги закону щодо забезпечення необхідної кількості робочих місць, передбачених для працевлаштування інвалідів, та організацію їх заповнення (у межах наданих прав та покладених обов’язків), у його діях відсутні ознаки правопорушення.
При цьому колегія суддів вважає, що нарахування адміністративно-господарських санкцій за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв’язку зі скоєнням правопорушення. Такі санкції не можуть застосовуватись у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому суб’єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом № 875-ХІІ заходів для працевлаштування останніх, тобто коли у його діях відсутній склад правопорушення
З’ясувавши у достатньо повному обсязі права та обов’язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи сторін і давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив постанову, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані, підтверджені наявними у матеріалах справи письмовими доказами та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 липня 2010 року, ухвалену в адміністративній справі за позовом Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» про стягнення коштів, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України у порядку та строки, визначені статтею 212 КАС України.
Повний текст ухвали виготовлено 22 лютого 2011 року.
Головуючий суддя М.О. Католікян
Суддя А.О. Коршун
Суддя О.М. Панченко