УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" січня 2011 р. справа № 2а-603/09
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Мірошниченка М.В.
суддів: Добродняк І.Ю ОСОБА_1
розглянувши у порядку письмового провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Розівському районі
Запорізької області
на постанову Розівського районного суду Запорізької області
від 20.10.2009р.
у справі № 2-а-603/2009
за позовом ОСОБА_3
до відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Розівському районі
Запорізької області
про визнання відмови протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся з позовом до відповідача про: визнання незаконною бездіяльності відповідача, що призвела до порушення права позивача на 30% підвищення пенсії позивача з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по теперішній час, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; зобов’язання відповідача провести перерахунок пенсії позивача з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. до чинного часу, з урахуванням підвищення її на 30% від мінімальної пенсії за віком як дитині війни, зобов’язавши сплатити суму за строк з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. до чинного часу з урахуванням індексу інфляції щомісячних сум боргу за весь час прострочення; зобов’язання відповідача виплачувати позивачу пенсію у подальшому, з дати винесення рішення суду, з урахуванням підвищення на 30% від мінімальної пенсії за віком як дитині війни; зобов’язання відповідача визначити конкретну суму заборгованості, яка утворилась внаслідок недоплати позивачу щомісячної надбавки до пенсії 30% згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та проіндексувати щомісячні суми боргу за весь час прострочення, з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по теперішній час.
Постановою суду першої інстанції від 20.10.2009р. позовні вимоги задоволено частково: визнано неправомірною бездіяльність відповідача щодо невиконання законодавчо визначеного обов’язку здійснити за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 30 вересня 2009 року перерахунок та виплату надбавки до пенсії позивачу у розмірі 30 відсотків, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; зобов’язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу 30 відсотків надбавки до пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 30 вересня 2009 року виходячи з урахуванням раніше проведених підвищень до пенсії «Дітям війни»за відповідні періоди. В задоволенні адміністративного позову і іншій частині –відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що Позивач відноситься до соціальної категорії –«дитина війни», має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни.
З набранням чинності 01.01.2006 року Закону № 2195 –IV «Про соціальний захист дітей війни»дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено на 2006 рік, а після внесення до останніх змін було передбачено поетапне запровадження такого підвищення.
Зупинення дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року N 2195-IV на 2007 рік, передбачене пунктом 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 р. N 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007).
Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008).
Позивачу поновлено строк для звернення до суду.
Отже, з 09.07.2007р. та 22.05.2008р., відповідно, відновлено право Позивача на нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідач, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу / а.с. 25-26/.
Посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування судом першої інстанції норм чинного матеріального права, та ухвалення рішення у даній справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи позивач у заяві просив суд розглянути адміністративну справу за його відсутністю / а.с. 13/, відповідач також в апеляційній скарзі просить суд розглянути справи за відсутністю його представника /а.с. 25-26/.
За таких обставин, колегія суддів, вважає, що у даному випадку наявні усі передбачені п. 10 ст.3, ст. 197 КАС України підстави для апеляційного розгляду даної адміністративної справи у порядку письмового провадження.
Розпорядженням голови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2011р. розгляд справи передано колегії суддів у складі: ОСОБА_4 (головуючий суддя), ОСОБА_5 (суддя), ОСОБА_1 (суддя).
За результатами судового розгляду справи у порядку письмового провадження 25.01.2011р. колегією суддів було прийнято ухвалу суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені оскарженої постанови, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Стосовно фактичних обставин справи спір між сторонами відсутній.
Позивач відноситься до соціальної категорії –«дитина війни», відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 року, перебуває на обліку в ОСОБА_2 Пенсійного фонду, та має право на пільги, встановлені законодавством України.
Правильним та обґрунтованим колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог позивача в частині зобов’язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу недоотримане підвищення до пенсії за 2006р., оскільки, п. 17 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006р.» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»була зупинена на 2006р. Законом України «Про державний бюджет України на 2006р.» від 19.01.2006р. № 3367-VІ п.17 ст.77 виключено. Статтю 110 вказаного Закону викладено у новій редакції, якою встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням Комітетом Верховною Ради України з питань бюджету. Проте, у 2006р., в порядку визначеному Законом України «Про державний бюджет України на 2006р.», Кабінетом Міністрів України не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому підвищення пенсії не провадилось. Вказані вище положення неконституційними не визнавались.
Щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії «Дітям війни»за 2007р., 2008р. слід зазначити наступне.
Зупинення дії статті 6 на 2007 рік, передбачене пунктом 12 статті 71 Закону України від 19.12.2006 р. N 489-V, з урахуванням статті 111 цього Закону, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007.
Положення пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.
Згідно до статті 152 Конституції України, статті 73 Закону України «Про Конституційний Суд України»від 16 жовтня 1996 року422/96-ВР, у разі якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, з урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що з 09.07.2007р. та 22.05.2008р., відповідно, відновлено право Позивача на нарахування підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції що позивачем пропущено строк звернення до суду з поважних причин.
Слід зазначити, що нормами Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» не передбачено обмежень щодо застосування положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В силу ч. 3 статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19 грудня 2006 року N 489-V для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абз. 5 ч. 1 цієї статті, збільшений на 1 відсоток - 410.06 грн. та 415.11 грн., відповідно.
Відповідно до ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року N 107-VI прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на 2008 рік затверджений у наступних розмірах: з 01 січня –470,00 грн., з 01 квітня – 481,00 грн., з 01 липня –482,00 грн., з 01 жовтня –498,00 грн.
Статтею 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009рік»установлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься основних соціальних та демографічних груп населення, у розмірах, що діяли у грудні 2008р.
Щодо поширення установленого в Законі України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»терміну "мінімальний розмір пенсії за віком" на правовідносини для підвищення пенсії згідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року N 2195-IV слід зазначити наступне.
У ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»закладено однозначну вимогу щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абзаці першому частини першої цієї статті, - виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом (1058-1V).
Непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абзаці першому частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону (1058-1V), на чому наполягає заявник апеляційної скарги, дає підстави стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплат дітям війни, передбаченої у статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Ця прогалина полягає у відсутності механізму вирахування мінімальної пенсії за віком, на 30 відсотків якої мають підвищуватися виплати дітям війни.
Водночас, згідно з п. 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
В силу п. 7 ст. 9 цього Кодексу у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
Отже, застосування судом першої інстанції в якості розрахункової величини для мінімальної пенсії у розмірі прожиткового мінімуму, обчисленого відповідно до ч. 1 ст. 28 базового пенсійного Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», є правильним та доводами скарги не спростовується.
Крім того, відповідно до Преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Відповідно до п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України», Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створенні в установленому порядку територіальні управління.
Надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка згідно ст. 87 Бюджетного кодексу України відноситься до видатків Державного бюджету, а Пенсійний фонд України згідно ст. 21 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів для здійснення програми соціальної підтримки дітям війни та відповідно до ч. 4 ст. 22 Бюджетного кодексу України розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів, а також розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх до Мінфіну України чи місцевому фінансовому органу, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (до яких відноситься і відповідач) та інше.
Таким чином, вищенаведені норми свідчать про те, що обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача (який має статус дитини війни), яка передбачена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»–покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.
В межах апеляційної скарги підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні
Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 200, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Розівському районі Запорізької області залишити без задоволення.
Постанову Розівського районного суду Запорізької області від 20.10.2009р. у справі № 2-а-603/2009 залишити без змін, доповнивши резолютивну частину положенням наступного змісту «здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії, відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру, встановленого статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(1058-IV), з урахуванням різниці, яка була виплачена у ці періоди".
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та підлягає оскарженню протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції у відповідності до ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: М.В. Мірошниченко
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Н.А. Бишевська