Справа №1-369/08

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2008 р. Святошинський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Сержанюка А.С., з участю секретарів Жук О.М. , Сидоренко Т.М. , Семенець О.О., Широкопояс О.В., прокурорів Свєчнікової-Гамілякової В.Г., Опанасюка І.О., Сукача О.О., потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, законних представників потерпілих - ОСОБА_7, ОСОБА_8, захисників ОСОБА_9, ОСОБА_10, розглянувши в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого в АДРЕСА_1, тимчасово проживаючого в АДРЕСА_2, раніше засудженого

14.07.2003 року Шевченківським районним судом м. Києва по ст. ст. 185 ч.3, 186 ч.

2, 190 ч. 2, 259 ч. 2 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений з місць

позбавлення волі 13.07.2007 року по відбуттю строку покарання, за ст. ст. 187 ч. 2, 190 ч. 2 КК України ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_3, раніше засудженого

11.11.2004 року Солом'янським районним судом м. Києва по ст. 186 ч. 2 КК

України до 4 років позбавлення волі, звільнився з місць позбавлення волі 22.03.2007 року

умовно-достроково на 1 рік 3 місяці 1 день, за ст. ст. 187 ч. 2, 190 ч. 2 КК України

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_11 06.12.2007 року, приблизно в 12 годин 30 хвилин, знаходячись із ОСОБА_12 біля будинку №7, по вул. Туполева в м. Києві, побачили раніше їм невідомих неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_13, після чого вирішили, шляхом шахрайства, заволодіти їх майном, чим вступили між собою в попередню злочинну змову.

Переслідуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, діючи погоджено між собою, підійшли до неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_13 і сказали їм, що вони схожі на хлопців, які нібито зґвалтували їхню родичку і потребували прослідувати по місцю її проживання для впізнання.

Будучи введеними в оману, ОСОБА_6 та ОСОБА_13 повірили підсудним і прослідували за останніми.

Приблизно о 13 годині, коли ОСОБА_6 та ОСОБА_13 зайшли в під'їзд №1 по вул. Туполева, 7 в м. Києві, то ОСОБА_12 між третім та четвертим поверхами став вимагати від останніх показати вміст кишень, мотивуючи це тим, що у вищевказаної родички був викрадений золотий ланцюжок.

Не підозрюючи про дійсні наміри ОСОБА_11 та ОСОБА_12 неповнолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_13, будучи введеними в оману, показали вміст кишень

свого одягу.

Потім ОСОБА_11 повідомив, щоб вони його зачекали, а він піде подивитися, чи дома його родичка. ОСОБА_11 пішов, а через декілька хвилин повернувся, повідомивши про її відсутність та необхідність зачекати.

Приблизно о 14 годині, не дочекавшись уявної родички, яка б могла уточнити, чи саме ці неповнолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_13 її зґвалтували, ОСОБА_12 сказав, що він разом з ОСОБА_11 підуть до школи, в якій навчається їхня родичка і

приведуть її.

При цьому, ОСОБА_12, побачивши у неповнолітнього ОСОБА_6 мобільний телефон, вирішив ним заволодіти, сказавши останньому дати йому свій мобільний телефон „Моторолла К-1", щоб потерпілі не втекли з вищевказаного під'їзду, пообіцявши при цьому, що одразу після їхнього повернення віддасть його.

Не підозрюючи про дійсні наміри ОСОБА_11 та ОСОБА_12,

неповнолітній ОСОБА_6, будучи введеним в оману, віддав ОСОБА_12

свій мобільний телефон „Моторолла К-1". _

Після цього, заволодівши шляхом обману неповнолітнього ОСОБА_6 чужим майном, яке належить матері останнього - ОСОБА_8, а саме: мобільним телефоном „Моторолла К-1", вартістю 1 000 грн., в якому знаходилась картка-пам'яті, об'ємом 1 Гб, -120 грн. та сім-картка оператора мобільного зв'язку „ЮМС", ціна якої входила у загальну вартість вказаного мобільного телефону, на рахунку якої кошти були відсутні, а всього на загальну суму 1 120 грн., ОСОБА_11 та ОСОБА_12 з місця скоєння злочину втекли, розпорядились ним на свій розсуд - реалізували, а отримані кошти розділили між собою.

Таким чином, ОСОБА_11 за попередньою змовою з ОСОБА_12 групою осіб, повторно шляхом обману заволоділи майном, що знаходилось у неповнолітнього ОСОБА_6, тобто своїми умисними діями скоїли злочин, передбачений ст. 190 ч. 2 КК України.

Крім цього, ОСОБА_11 25.12.2007 року, приблизно о 21 годині, знаходячись біля будинку №13 по вул. Туполева в м. Києві, за попередньою змовою з ОСОБА_12, з погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я, скоїли розбійний напад на неповнолітніх ОСОБА_14 та ОСОБА_5 з метою заволодіння майном останніх та заволоділи ним, при наступних обставинах. .

Так, ОСОБА_11 разом з ОСОБА_12 25.12.2007 року, приблизно о 21 годині, проходячи біля будинку №13 по вул. Туполева в м. Києві, побачили раніше їм незнайомих неповнолітніх ОСОБА_14 та ОСОБА_5, майном яких вирішили заволодіти, чим вступили між собою в попередню злочинну змову.

Після цього, реалізуючи свій злочинний умисел та діючи погоджено між собою, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 підійшли до неповнолітніх ОСОБА_14 та ОСОБА_5 і сказали їм, що вони схожі на хлопців, які пограбували їхню родичку і потребували прослідувати по місцю її проживання для впізнання.

Коли ОСОБА_14 та ОСОБА_5 погодились, то ОСОБА_11 і ОСОБА_12 завели їх в перший під'їзд будинку №13 по вул. Туполева в м. Києві, де на площадці сходів між третім та четвертим поверхами ОСОБА_12 потребував від вищевказаних хлопців показати вміст кишень.

При цьому, ОСОБА_11 почав обшукувати кишені неповнолітнього ОСОБА_5 з метою виявлення речей, які представляють матеріальну цінність, а ОСОБА_12 -кишені неповнолітнього ОСОБА_14

ОСОБА_12, в подальшому, потребував від неповнолітнього ОСОБА_14 віддати йому свій мобільний телефон „Нокіа N70" з метою подивитись вхідні та вихідні дзвінки, які були здійснені з нього.

Коли неповнолітній ОСОБА_14 витяг із своєї кишені вищевказаний мобільний телефон і утримував його в руці, то в цей час ОСОБА_15 вирвав його із руки ОСОБА_14 та став роздивлятись, а ОСОБА_11, діючи погоджено з ОСОБА_12, спустився по сходах вниз та став спостерігати за навколишньою обстановкою, щоб у разі виникнення небезпеки бути затриманими на місці скоєння злочину, попередити про це ОСОБА_12

Коли ОСОБА_11 спустився вниз, то неповнолітній ОСОБА_14 зрозумівши, що їх хочуть пограбувати, потребував від ОСОБА_12, щоб останній повернув назад

його мобільний телефон.

Тоді ОСОБА_12, з метою обернення на свою користь та особистого збагачення, продовжуючи утримувати в руці мобільний телефон неповнолітнього ОСОБА_14, витяг із-за пояса своїх штанів ніж, і погрожуючи його застосуванням, тобто застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров'я, наказав неповнолітнім ОСОБА_16 та ОСОБА_5 не чинити опір та підніматись на

четвертий поверх.

Приймаючи погрози ОСОБА_12 як реальну загрозу для свого життя та здоров'я, ОСОБА_14 та ОСОБА_5 не стали йому чинити опір та почали підніматись на четвертий поверх.

Тим часом, ОСОБА_12, заволодівши чужим майном, яке знаходилось у неповнолітнього ОСОБА_14, яке належить батьку останнього - ОСОБА_17, а саме мобільним телефоном „Нокіа N70", вартістю 1 800 грн., в якому знаходилась картка-пам'яті, об'ємом 1Мб - 120 грн. та сім-картка оператора мобільного зв'язку „Лайф" - 25 грн., на рахунку якої були гроші в сумі 6 грн., а всього майном на загальну суму 1 951 грн., побіг по східцях донизу і разом з ОСОБА_11 з місця скоєння злочину втекли, в подальшому - мобільний телефон продали, а отримані кошти поділили між собою.

Крім цього, ОСОБА_11 з ОСОБА_12, раніше вчинивши розбій, 26.12.2007 року, приблизно о 16 годин 40 хвилин, знаходячись по пров. Червонозаводському, 2/13 в м. Києві, за попередньою змовою, з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я, скоїли розбійний напад на неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з метою заволодіння майном останніх і заволоділи ним при наступних обставинах.

26.12.2007 року, приблизно о 16 годині 40 хвилин, ОСОБА_11 разом з ОСОБА_12 проходили біля будинку №2/13 по пров. Червонозаводському в м. Києві, де побачили раніше їм невідомих неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3, майном яких вирішили заволодіти, вступивши між собою в попередню злочинну змову.

Після цього, реалізуючи свій злочинний умисел та діючи погоджено між собою, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 підійшли до неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і сказали їм, що вони нібито схожі на хлопців, які налякали та пограбували їхню родичку та потребували прослідувати з ними за місцем її проживання для впізнання.

Коли ОСОБА_2 та ОСОБА_3 погодились, то ОСОБА_11 та ОСОБА_12 завели неповнолітніх в другий під'їзд будинку №2/13 по пров. Червонрзаводському в м. Києві, де на площадці сходів між шостим та сьомим поверхами ОСОБА_12 потребував від неповнолітнього ОСОБА_3 показати вміст речей, які знаходяться в його рюкзаку та кишенях одежі.

ОСОБА_3, злякавшись, витяг із своєї кишені гаманець та став утримувати його в руці, а ОСОБА_12, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, дістав із кишені свого одягу ніж та, погрожуючи його застосуванням, наказав неповнолітнім ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити опір їхнім діям.

Потім ОСОБА_12 сказав ОСОБА_11 перевірити вміст кишень неповнолітнього ОСОБА_2 С Тоді ОСОБА_11, в свою чергу, потребував від неповнолітнього ОСОБА_18 показати, що знаходиться у нього в кишенях.

Сприймаючи погрози ОСОБА_12, в руках якого перебував ніж, як реальну загрозу для свого життя чи здоров'я, неповнолітній ОСОБА_18 не став чинити опір діям ОСОБА_11 і витяг із своєї кишені гаманець, однак ОСОБА_11, подивившись його вміст,

повернув назад.

Після цього, ОСОБА_11 спустився по східцях вниз та став спостерігати за навколишньою обстановкою, щоб у разі виникнення небезпеки бути затриманими на місці скоєння злочину, попередити про це ОСОБА_12, який в цей час, утримуючи в руці вищевказаний ніж, з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я, потребував від неповнолітнього ОСОБА_3 віддати йому свій гаманець, а від неповнолітнього ОСОБА_19 - витягти речі, які знаходяться у нього в кишенях та

віддати йому.

Сприймаючи погрози ОСОБА_12 як реальну загрозу для свого життя та здоров'я, неповнолітній ОСОБА_3 віддав вищевказаний гаманець, а неповнолітній ОСОБА_19 дістав зі своєї кишені мобільний телефон „Соні Еріксон К 750і" та гаманець, які також віддав ОСОБА_12

Після цього, ОСОБА_12, продовжуючи свої злочинні дії, зірвав з шиї неповнолітнього ОСОБА_2 ланцюжок з хрестиком, вироблений із срібла, вартістю 420

грн.

Заволодівши майном ОСОБА_3, яке належить його матері - ОСОБА_21, а саме: гаманцем, який не представляє матеріальної цінності, в якому знаходились гроші в сумі 5 грн., а також майном, що знаходилось у неповнолітнього ОСОБА_2 і яке належить матері останнього - ОСОБА_22, а саме: мобільним телефоном „Соні Еріксон К 750і", вартістю 1070 грн., в якому знаходилась картка-пам'яті, об'ємом 1 Гб - 149 грн., сім-картка оператора мобільного зв'язку „Діджус" - 25 грн., на рахунку якої були гроші в сумі 10 грн., ланцюжком з хрестиком із срібла - 420 грн., гаманцем - 45 грн., в якому знаходились: сім-картка оператора мобільного зв'язку „Лайф" - 10 грн., на рахунку якої грошей не було; сім-картка оператора мобільного зв'язку „Київстар" - 50 грн., на рахунку якої були гроші в сумі 4 грн.; студентський квиток на прізвище ОСОБА_2 С, картка банкомату „Приват-банк", які не представляють матеріальної цінності, а в"сього майна на загальну суму 1 368 грн., ОСОБА_11 і ОСОБА_12. з місця скоєння злочину втекли і, в подальшому, розпорядились викраденим на свій розсуд.

Крім цього, ОСОБА_11 з ОСОБА_12, раніше вчинивши розбій, 08.01.2008 року, приблизно в 03 години 30 хвилин, знаходячись біля будинку №13 по вул. Туполева в м. Києві, за попередньою змовою групою осіб, з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров'я, скоїли розбійний напад на ОСОБА_1, з метою заволодіння чужим майном і заволоділи ним, при наступних обставинах.

Так, ОСОБА_11 з ОСОБА_12 08.01.2008 року, приблизно в 03 години 30 хвилин, проходили біля будинку №13 по вул. Туполева в м. Києві, де побачили раніше їм незнайомого ОСОБА_1, майном якого вирішили заволодіти, чим вступили між собою в попередню злочинну змову.

Реалізуючи свій злочинний умисел та діючи погоджено між собою, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 підійшли до ОСОБА_1 і сказали йому, що він схожий на хлопця, який нібито пограбував їхню родичку і наказали пройти з ними по місцю її проживання для впізнання.

Після цього, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 завели ОСОБА_1 до першого під'їзду будинку №13 по вул. Туполева в м. Києві, де на площадці сходів між першим та другим поверхами ОСОБА_12 став вимагати від потерпілого показати вміст кишень.

ОСОБА_1, діставши з кишені свій мобільний телефон «Нокіа N73» та гаманець, став утримувати їх в руці, не віддаючи їх ОСОБА_12, який став оглядати вміст рюкзака потерпілого.

Виявивши там фотоапарат «Соні» DSC-W50, останній передав його ОСОБА_11 і після того як ОСОБА_1 на вимогу ОСОБА_12 не віддав йому свій гаманець, то він, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, дістав з кишені ніж і, утримуючи його в правій руці, почав розмахувати ним перед потерпілим, погрожуючи останньому його застосуванням.

Сприймаючи погрози ОСОБА_12 як реальну загрозу для свого життя та здоров'я, ОСОБА_1 не став чинити опір, а зазначений підсудний забрав у потерпілого мобільний телефон та гаманець.

Заволодівши майном ОСОБА_1, а саме: мобільним телефоном «Нокіа N73», вартістю 1 900 грн., в якому знаходилась картка-пам'яті об'ємом на 2 Гб - 250 грн. та сім-картка оператора мобільного зв'язку «Джинс» - 25 грн., на рахунку якої були гроші в сумі 10 грн.; фотоапаратом «Соні» DSC-W50 - 900 грн. та шкіряним гаманцем - 300 грн., в якому знаходились - проїздний квиток на метро - 14 грн., гроші в сумі 2 214 грн., а також студентський квиток від 01.09.2006 року на прізвище ОСОБА_1, дисконтна картка «Велика Кишеня», дві дисконтні картки «Глобус-карт», дисконтна картка «Афіша-карт», дисконтна картка «Спорт-Плюс», які не представляють матеріальної цінності для потерпілого, а всього на загальну суму 5 863 грн., ОСОБА_11 і ОСОБА_12 з місця скоєння злочину втекли, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_11 і ОСОБА_12, раніше вчинивши розбій, за попередньою змовою групою осіб, з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я, здійснили розбійний напад на ОСОБА_1, ОСОБА_23, ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з метою заволодіння чужим майном, яке знаходилось у останніх, і заволоділи ним, тобто своїми умисними діями скоїли злочин, передбачений ст. 187 ч. 2 КК України.

В судовому засіданні ОСОБА_11 свою вину визнав повністю, а ОСОБА_12 -частково, вказавши, що при розбійних нападах не використовував ножа.

При цьому, підсудні відмовились давати пояснення в ході судового слідства.

Згідно ж їх пояснень на досудовому слідстві, які проголошенні судом в силу зазначеної причини, ОСОБА_11 повністю підтвердив інкриміновані йому дії групою осіб, а ОСОБА_12 - оспорював лише застосування ножа при розбійних нападах і вказав, що не пам'ятає подій, що сталися 25 та 26 грудня 2007 р.

Винність підсудних підтверджується, окрім повного, по суті, визнання ними своєї вини, сукупністю досліджених по справі доказів.

Так, потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердив встановлені судом обставини скоєного підсудними 08.01.2008 року розбійного нападу на нього з погрозою застосування насильства, небезпечного для його життя і здоров'я та заволодіння його майном, зазначеним в обвинувальному висновку.

Пояснив, що йому заподіяна матеріальна шкода в розмірі 5 869 грн., яка відшкодована частково, підсудних він пробачив і просить не позбавляти їх волі.

ОСОБА_2, допитаний в тій же якості, підтвердив факт скоєння підсудними 27.12.2007 р. розбійного нападу на нього та ОСОБА_3 з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров'я, заволодіння їх майном, що зазначено ним в ході досудового слідства. ОСОБА_12 погрожував ножем і він боявся за своє життя та здоров'я.

У нього було викрадено майна на 1 368 грн. Просить позбавити підсудних волі.

Потерпілий ОСОБА_3 дав суду аналогічні пояснення.

ОСОБА_23, допитаний в тій же якості, вказав на скоєння підсудними 25.12.2007 р. розбійного нападу при обставинах, зазначеним в обвинувальному висновку,

викрадення мобільного телефону, загальною вартістю 1 952 грн. Боявся за своє життя та здоров'я, т. я. ОСОБА_12 погрожував ножем. Просить покарати підсудних суворо.

Потерпілий ОСОБА_24 дав суду аналогічні пояснення.

ОСОБА_6, допитаний в тій же якості, суду пояснив, що 06.12.2007 р. підсудні скоїли шахрайство і забрали індивідуальне майно, зазначене в обвинувальному висновку. Просить задовольнити заявлений цивільний позов.

Свідок ОСОБА_13, пояснення якого проголошені судом в силу поважності причин неявки до суду, підтвердив пояснення потерпілого ОСОБА_6 в частині пред'явленого підсудним обвинувачення.

Окрім цього, місце, час скоєння діянь, підтверджуються протоколами усної заяви про злочин ( а.с. 6, 119, 120, 186, 187 т. 1, а.с. 6 т. 2 ), пред'явлення особи для впізнання ( а.с. 88, 151, 230, 231 т. 1 ), пред'явлення фотознімків для впізнання ( а.с. 93 т. 1, а.с. 75, 76 т. 2 ), явкою з повинною ОСОБА_11 ( а.с. 23-25, 126-127, 188-189 т. 1, а.с. 20-22 т. 2 ), згідно яких підсудні, за попередньою змовою групою осіб, шляхом обману, повторно заволоділи майном, що знаходилось у ОСОБА_6 і, раніше вчинивши розбій, за попередньою змовою групою осіб, з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я, здійснили розбійний напад на ОСОБА_1, ОСОБА_14, ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з метою заволодіння чужим майном і заволоділи ним.

Пояснення підсудних, за винятком тверджень ОСОБА_12 про те, що при розбійних нападах не використовував ножа, не пам'ятає подій, що сталися 25 та 26 грудня 2007 p., потерпілих, свідка та названі докази по справі не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності, оскільки вони не суперечливі між собою і повністю підтверджуються як доказами по справі так і показами самих підсудних, даними в ході досудового слідства, які суд відносить, в зазначеній частині, до числа.. таких, що відповідають дійсності.

Що ж до пояснень підсудного ОСОБА_12 про те, що при розбійних нападах не використовував ножа, не пам'ятає подій, що сталися 25 та 26 грудня 2007 р., то суд їх відносить до числа недостовірних, які повністю спростовуються вищезазначеними доказами по справі і розцінює як бажання уникнути відповідальності або, на крайній випадок, пом'якшити свою участь за скоєне.

Суд, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку про винність підсудних в скоєнні встановлених судом кримінально-караних діянь та правильності кваліфікації їх дій за ст. ст. 187 ч. 2, 190 ч. 2 КК України, оскільки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 за попередньою змовою групою осіб, шляхом обману, повторно заволоділи чужим майном і, раніше вчинивши розбій, за попередньою змовою групою осіб, з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я, здійснили розбійний напад на потерпілих з метою заволодіння чужим майном і заволоділи ним.

Однак, з пред'явленого підсудним, на думку суду, необхідно виключити їх обвинувачення в заподіянні потерпілому та законним представникем -потерпілих матеріальної шкоди в зазначеному розмірі, як надлишкової, яка не утворює складу злочину і не є кваліфікуючою ознакою ст. ст. 187 ч. 2, 190 ч. 2 КК України

При обранні міри покарання ОСОБА_11 та ОСОБА_12, судом враховується характер та ступінь тяжкості, суспільної небезпеки скоєного, особистість та характеристики підсудних, думку потерпілих щодо міри покарання, склад їх сімей, стан здоров'я як самих, так і членів сімей

Обставинами, що пом'якшують покарання, судом визнаються каяття та активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування матеріальної шкоди, з'явлення із зізнанням ОСОБА_11, а обтяжуючою - рецидив злочинів для останнього - по ст. 259 ч. 2 КК України.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що для досягнення мети покарання, виправлення підсудних, необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі - ОСОБА_11 за ст. 187 ч. 2 КК України - 7 років 6 місяців з конфіскацією всього індивідуального майна засудженого, за ст. 190 ч. 2 КК України - три роки, ОСОБА_12 - за ст. 187 ч. 2 КК України - 8 років з конфіскацією всього індивідуального майна засудженого, за ст. 190 ч. 2 КК України - три роки.

На підставі ст. 70 ч. 1 КК України, остаточну міру покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити у вигляді позбавлення волі ОСОБА_11 на 7 років 6 місяців з конфіскацією всього індивідуального майна засудженого, а ОСОБА_12 - на 8 років з конфіскацією всього індивідуального майна засудженого.

До призначеного за новим вироком, на підставі ст. 71 ч. 1 КК України, суд вважає за необхідне частково приєднати ОСОБА_12 невідбуту частини покарання за вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 11.11.2004 року строком в 2 місяці.

Саме таке покарання, на думку суду, є необхідним й достатнім для виправлення підсудних та попередження нових злочинів.

Цивільні позови потерпілих, на думку суду, необхідно задовольнити в солідарному порядку повністю, з врахуванням часткового відшкодування шкоди потерпілим ОСОБА_1, ОСОБА_8, а речові докази - зберігати в матеріалах справи

Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_11 та ОСОБА_12, обох, визнати винними за ст. ст. 187 ч. 2, 190 ч. 2 КК України і призначити їм покарання у вигляді позбавлення волі:

ОСОБА_11 за ст. 187 ч. 2 КК України - 7 ( сім ) років 6 ( шість ) місяців з конфіскацією всього індивідуального майна засудженого, за ст. 190 ч. 2 КК України - три роки.

ОСОБА_12 за ст. 187 ч. 2 КК України - 8 ( вісім ) років з конфіскацією всього індивідуального майна засудженого, за ст. 190 ч. 2 КК України - три роки.

На підставі ст, 70 ч. 1 КК України, остаточну міру покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити у вигляді позбавлення волі ОСОБА_11 на 7 ( сім ) років 6 ( шість ) місяців з конфіскацією всього індивідуального майна засудженого, а ОСОБА_12 - на 8 ( вісім ) років з конфіскацією всього індивідуального майна засудженого.

Остаточну міру покарання ОСОБА_12, на підставі ст. 71 ч. 1 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 11.11.2004 року, строком в 2 місяці, призначити у вигляді позбавлення волі строком 8 ( вісім ) років 2 ( два ) місяці з конфіскацією всього індивідуального майна засудженого.

Строк покарання засудженому ОСОБА_11 рахувати з 18.01.2008 p., а ОСОБА_12 - з 22 лютого 2008 р. і в строк відбуття

покарання зарахувати період знаходження першого із них в Святошинському РУ ГУ МВС України з 15 по 17 січня 2008 p., а другого - в Подільському РУ ГУ МВС України в м. Києві - з 19 по 21 лютого 2008 p., включно.

Міру запобіжного заходу їм залишити попередню - тримання під вартою в Київському СІЗО №13 УДДВП по м. Києву та Київській області.

Речові докази по справі: копії гарантійних талонів на мобільні телефони, фотоапарат, згідно постанов Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 15 січня, 16 лютого, 25 лютого та 1 березня 2008 р. - зберігати в матеріалах справи.

Стягнути, в солідарному порядку, заподіяну матеріальну шкоду з ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, не працюючого, зареєстрованого в АДРЕСА_1, проживаючого в АДРЕСА_2,

ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця м. Києва, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_3, на користь потерпілих:

ОСОБА_1, прож. в АДРЕСА_4, - в

розмірі 2 969 грн.;

ОСОБА_17, прож. в АДРЕСА_5- 1 951 грн.;

ОСОБА_22, прож. по АДРЕСА_6 - 1 363 грн.;

ОСОБА_8, прож. в АДРЕСА_7 - 520 грн.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 діб.

/