11а-156/08                                            

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24   червня   колегія   суддів   судової   палати   у   кримінальних   справах

Апеляційного суду м. Києва у складі:

Головуючого - судді Бєлан Н.О.

суддів   - Кравченка С.І.,    Єфімової О.І.

при секретарі - Бондаренко М.С.

за участю прокурора - Тертичного О.А.

засудженого - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну  справу

за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Солом'янського районного

суду м. Києва від 12.11.2007 року.

встановила:

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець Полтавської області, Карлівського району, смт. Ланна, громадянин України, без постійного місця проживання, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України,

засуджений за ст. 185 ч.1 КК України на 1 рік позбавлення волі, за ст. 263 ч.1 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання 2 роки позбавлення волі.

Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджений за те, що 10.01.2005 року, близько 05 год. 00 хв., знаходячись на 10 колії вагонного депо (ВЧ-Г) залізничної ст. Київ-пас, розташованого по вул.  Уманська, 8 м. Києва, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає зі сторонніх осіб, використовуючи заздалегідь заготовлену ножівку по металу, відпиляв частину високовольтного рукава з неробочої сторони вагону № 03216975, яку таємно викрав, чим завдав вагонному депо Київ-пасажирський матеріальної шкоди на суму 1062 грн.

З викраденим майном ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зник і в подальшому викраденим високовольтним рукавом розпорядився на власний розсуд.

Крім того, ОСОБА_1 без відповідного дозволу, незаконно придбав у 1999 році, у невстановленої слідством особи, в м. Дніпропетровську ручну наступальну осколкову гранату РГД-5, яку поклав в поліетиленовий пакет і в такому вигляді незаконно зберігав, закопавши її у землю біля домоволодіння, що знаходиться у м. Дніпропетровськ по вул.  Новоукраїнська.

ОСОБА_1 з метою перевезення та зберігання бойових припасів без відповідного дозволу на початку березня 2006 року відкопав вищевказану гранату і у вигляді ручного вантажу, незаконно зберігаючи, перевіз потягом з м. Дніпропетровська до м. Києва, а в подальшому і по Київській області.

28.08.2006 року, біля 13 год. 30 хв. ОСОБА_1, знаходячись на приміській площі вокзалу ст. Київ-пас, біля кафе «Постій паровоз», був затриманий працівниками міліції і доставлений до чергової частини ЛВ на ст. Київ-пасажирський, де у нього з нижньої білизни було виявлено гранату, яка згідно висновку експерта № 2-47 від 21.09.2006 року є складовими частинами бойового припасу, який відноситься до осколкової наступальної гранати РГД-5.

В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить справу направити на додаткове розслідування, при цьому посилається на незаконність вироку, а саме, що не були допитані свідки, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, не була проведена психіатрична експертиза. Вказує, що інкриміновані йому злочини він не вчиняв, що досудовим слідством та судом не перевірено його алібі, про те, що 10 січня 2005 троку він взагалі не був в м. Києві, а в цей час проживав в с. Ланна Полтавської області Карлівського району, що можуть підтвердити свідки - сусіди ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в місто Київ він приїхав лише у вересні 2005 року. Вказує, що явку з повинною про викрадення ним 10 січня 2005 року частини високовольтного рукава з вагону він написав під психічним та фізичним тиском працівників міліції. Також вказує, що гранату йому дали ці ж працівники міліції, потім завели його в кафе, після чого затримали і при понятих вилучили у нього гранату. Вказує, що він був комісований з лав Радянської Армії з діагнозом «психопатична істерія шизоідального характеру». Також зазначає, що з 1981 року він є круглим сиротою.

Заслухавши доповідь судді, провівши судове слідство в частині визначення психічного стану засудженого та допиту свідків, вислухавши пояснення прокурора, який вважав вирок законним та обгрунтованим, а апеляцію засудженого такою, що задоволенню не підлягає, засудженого, який підтримав апеляцію, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, обговоривши доводи апеляції та перевіривши матеріалів кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні крадіжки та у незаконному придбанні, носінні, зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу, за обставин, встановлених судом, відповідають зібраним у справі доказам і є обґрунтованими.

Доводи засудженого в апеляції про те, що злочинів він не вчиняв, що в ході досудового слідства, визнавши свою вину у вчиненні злочинів, обмовив себе внаслідок застосування до нього працівниками міліції недозволених методів слідства, не грунтуються на матеріалах справи.

Так, сам засуджений ОСОБА_1, в ході досудового слідства, будучи неодноразово допитаним в якості підозрюваного, обвинуваченого давав конкретні, послідовні показання про те, що в 1999 році придбав гранату і обріз у незнайомого чоловіка, гранату заховав, закопавши біля будинку, що належав його батьку, в м. Дніпропетровську, з обрізом в послідуючому був затриманий та засуджений до двох років позбавлення волі. Приблизно на початку березня 2006 року він в м. Дніпропетровську відкопав гранату, згодом носив її при собі і десь з того ж часу возив гранату із собою по м. Києву і Київській області, 28 серпня 2006 року він прийшов на вокзал станції Київ-пасажирський, був напідпитку, хотів випити ще, зайшов в кафе, граната була схована у нижній білизні, у кафе його затримали працівники міліції, доставили до чергової частини, де в присутності понятих провели його особистий огляд, в ході якого виявили та вилучили у нього гранату ( а. с. 30-31, 41-42). В зазначених процесуальних документах своїм підписом ОСОБА_1 стверджував правильність своїх показань. Як свідчать матеріали справи, перед цим він був ознайомлений зі змістом ст. 43-1, 43, 142 КПК України, ст. 63 Конституції України ( а. с. 27-29).

Крім того, в ході досудового слідства ОСОБА_1 визнавав свою вину і у вчиненні крадіжки частини високовольтного рукава з вагону. Так, в явці з повинною ОСОБА_1 конкретно та детально вказав обставини вчинення крадіжки ( а. с. 107, 111).

Із протоколу відтворення обстановки та обставин події слідує, що ОСОБА_1 в присутності понятих та експерта вказав місце, де стояв вагон та розповів про те, яким чином він вчинив крадіжку частини високовольтного рукава з вагону ( а. с. 129-133).

При проведенні очної ставки між ОСОБА_1 та в. о. начальника СД ЛВ на станції Київ-пасажирський ОСОБА_10, який проводив слідчу дію відтворення обстановки та обставин події, ОСОБА_1 в присутності захисника ОСОБА_5 підтвердив, що при проводенні відтворення він добровільно розповідав обставини вчинення крадіжки ( а. с. 164).

При проведенні очної ставки між ОСОБА_1 та свідком ОСОБА_6 в присутності захисника ОСОБА_5 ОСОБА_1 підтвердив, що гранату та запас до неї вилучили у нього 28 серпня 2006 року ( а. с. 166).

Крім того, свідок ОСОБА_6 підтвердив суду, що 29 серпня 2006 року приблизно о 13.30 годині на приміській площі залізничного вокзалу ст. Київ-пас„ біля кафе він спільно з оперуповноваженими ОСОБА_7 та ОСОБА_8 затримали ОСОБА_1, у якого при поверхневому огляді було виявлено предмет схожий на гранату РГД та запал до неї.

Із показань свідка ОСОБА_9, даними ним в ході досудового слідства та перевіреними судом, вбачається, що 28 серпня 2008 року о 13.30 год. він як понятий був присутній при тому, як працівники міліції в черговій частині ЛВ на станції Київ-пас. у ОСОБА_1 вилучили предмет схожий на гранату, при цьому ОСОБА_1 пояснив, що вказану гранату він привіз з Дніпропетровської області для самозахисту ( а. с. 158).

Твердження ОСОБА_1 про те, що в ході досудового слідства він визнав себе винним у вчиненні крадіжки та у зберіганні, носінні та придбанні гранати внаслідок застосування до нього органами слідства недозволених методів, ретельно перевірені судом першої інстанції і свого підтвердження не знайшли та обґрунтовано визнані такими, що направлені на уникнення ОСОБА_1   відповідальності за вчинені злочини.

Так, в спростування зазначених тверджень засудженого судом першої інстанції були допитані працівники міліції ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які підтвердили суду, що показання ОСОБА_1 давав без будь-якого примусу, конкретно та детально розповідав обставини вчинення злочинів.

Свідок ОСОБА_10 також стверджувала в судовому засіданні, що ОСОБА_1 не скаржився їй на дії працівників міліції, показання давав добровільно.

Крім того, за скаргою ОСОБА_1 щодо можливих неправомірних дій працівників міліції ЛВ на ст. Київ-Пасажирський проводилось службове розслідування і свого підтвердження не знайшло та постановою Київської транспортної прокуратури в порушенні кримінальної справи щодо неправомірних дій співробітників ЛВ на ст. Київ-пасажирський по матеріалам перевірки відмовлено за відсутністю в діях осіб ознак складу злочину ( а. с. 469-470).

Не заслуговують на увагу й доводи ОСОБА_1 про те, що в день вчинення крадіжки 10 січня 2005 року він не перебував в м. Києві, а знаходився в с. Ланна Полтавської області.

Зазначені доводи засудженого спростовуються показаннями свідка ОСОБА_4, допитаною за ухвалою Апеляційного суду міста Києва в порядку ст. 315-1 КПК України, із показань якої слідує, що вона мешкає в селі Ланни, недалеко від її помешкання проживав ОСОБА_1, який з 1 січня 2005 року до кінця весни 2005 року в селі Ланни не з»являвся, де він в той час перебував, їй невідомо (а. с. 478).

За     висновком                  стаціонарної    комплексної     судової    психолого-

психіатричної-наркологічної експертизи від 22 травня 2008 року ОСОБА_1 в період часу, до якого відносяться інкриміновані йому діяння ( 10 січня 2005 р. та 28 серпня 2006 р.) не перебував в якому-небудь тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності, його дії носили послідовний цілеспрямований характер, були обумовлені реальною ситуацією. ОСОБА_1 правильно розуміє суть пред»явленого йому обвинувачення, своє правове становище, можливі перспективи. В період часу, до якого відносяться інкриміновані ОСОБА_1 діяння, він за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. В даний час ОСОБА_1 може усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом в даний час ОСОБА_1 не потребує застосування щодо нього примусових заходів медичного характеру.

Крім того, ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні у «Львівській обласній клінічній психіатричній лікарні» з 1976 року і по даний час не перебував ( а. с. 506), за допомогою до психіатра в Київському СІЗО не звертався та на обліку у психіатра не стояв ( а.с 507).

Зазначене спростовує доводи    ОСОБА_1 в апеляції і в цій частині.

Таким чином, суд першої інстанції правильно проаналізувавши зібрані у справі докази в їх сукупності та давши їм належну оцінку, обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні крадіжки частини високовольтного рукава з вагону та у незаконному придбанні, носінні, зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ст. 185 ч.1, 263 ч. 1 КК України.

Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

З урахуванням наведеного, апеляція засудженого ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

 Вирок Солом»янського районного суду м. Києва від   12 листопада 2007 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляцію засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.