Справа № 344/413/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1555/2015

Категорія 50

Головуючий у 1 інстанції Бойчук О.В.

Суддя-доповідач Бойчук І.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Бойчука І.В.,

суддів Горейко М.Д., Ясеновенко Л.В.,

секретарів Капущак С.В., Драганчук У.М.,

з участю сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 23 квітня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

Заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 23 квітня 2015 року задовольнити частково позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, 64148 гривень 00 копійок пені за прострочення по 09.04.2015 року сплати аліментів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 641 грн. 48 коп. судового збору.

Апелянт незгідний з заочним рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій зазначає що судом порушенні норми матеріального права, сума стягнення пені обрахована позивачем та судом з порушеннями законодавства та існуючої судової практики.

При постановлені рішення про стягнення пені за несплату аліментів суд не може відсилатись тільки на запропонований розрахунок позивача, як основу обчислення суми стягнення. Саме на суд покладається визначити строк виконаного зобов'язання для обчислення пені, розмір несплачених аліментів та самостійно обчислити пеню за кожен місяць окремо, а далі їх сумувати, як остаточне стягнення. В оскаржуваному рішенні суду взагалі про це не йдеться, а звідси не зрозуміло яку та яким чином обраховано суму пені суд вважає підставним до стягнення. Апелянт зазначає, що він позбавлений можливості при викладеній позиції суду аргументувати свої доводи. Позиція суду, що він не подав заперечення на цей розрахунок і свої доводи спростовується обставинами справи, адже копія цього розрахунку йому та його представнику взагалі не надходила.

Від сплати аліментів на утримання дитини він не ухиляється, водночас зауважую , що не працевлаштований і його дохід не є постійним. Крім того, восени 2013 року він та позивач продали квартиру і 17000 доларів США позивач отримала від апелянта в порядку сплати аліментів на дитину, ним також було на підставі біржової угоди весною 2013 року продано машину на її ім'я.

На даний час, позивач не визнає обставини виконання ним аліментних зобов'язань вищенаведеним порядком і користається тією ситуацією, що вони юридично це неправильно оформили. Водночас при наведеному розрахунку пені позивач порушує законодавство, тому навіть при зайнятій нею позиції суд міг стягнути пеню тільки з врахуванням судової практики стягнення таких платежів. Стягнення пені за період з 6.03.2013 року по 23.04.2015 року складає 5453 грн.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким відмовити позивачу в задоволенні її позову в частині не визнаних ним вимог.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Судом встановлено, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 24 січня 2014 року, яке набрало чинності з 04 лютого 2014 року, з відповідача стягнуто на користь позивача аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі розміром 700,00 грн. щомісячно, починаючи стягнення з 06 березня 2013 року до досягнення дитиною повноліття (а.с. 11).

На виконання вказаного рішення суду було видано виконавчий лист № 334/3420/2013 та 01 квітня 2014 року відділом ДВС Яремчанського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження і проводились виконавчі дії. Внаслідок несплати нарахованих аліментів, згідно розрахунку державного виконавця від 02.12.2014 року заборгованість по аліментах станом на 02.12.2014 року в сумі складає 15400,00 грн. (а.с. 8).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем не надано доказів, які б стверджували про неможливість добровільного виконання ним судового рішення та оплати заборгованості, що виникла внаслідок несплати ним аліментів. ОСОБА_3, як платник аліментів, не довів, що несплата аліментів була наслідком тяжкої хвороби, іншої незалежної від нього обставини чи непереборної сили, а тому у одержувача аліментів не виникло права на одержання неустойки.

Вина відповідача у невиконанні рішення суду доводиться його обізнаністю про встановлений судовим рішенням обов'язок сплачувати аліменти, а також обов'язок сплатити суму аліментів, що утворилася з дня подання позивачем позову про стягнення аліментів станом на день набрання рішенням законної сили, відсутністю доказів про наявність будь-яких об'єктивних причин добровільної несплати аліментів, а також наявністю заборгованості зі сплати аліментів за судовим рішенням.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 196 Сімейного Кодексу України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказав, що наведений позивачем розрахунок пені в розмірі 64180,00 грн. станом на 09.04.2015 року нічим не спростований, оскільки відповідачем не здійснено та не подано суду іншого розрахунку, який би підтвердив невідповідність розрахунку позивача практиці Верховного Суду України, а тому до уваги береться розмір несплачених аліментів по кожному платежу та строк виконання зобов'язання по цій сплаті.

Однак, правильно встановивши характер спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд першої інстанції, в порушення вимог ст..ст.212-214 ЦПК України, не дав оцінку правильності проведеного розрахунку пені та строку, за який вона підлягає стягненню.

Зокрема, відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За таких обставин, оскільки рішення суду про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліментів вступило в законну сину з 04 лютого 2014 року і не виконувалося без поважних причин з вини відповідача, тому час прострочки виконання грошового зобов'язання настав саме з часу набрання судовим рішенням законної сили і рахується до строку, вказаного позивачкою, а саме до 09 квітня 2014 року і становить 430 днів.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскільки аліменти судом визначено у твердій грошовій суму по 700 грн. щомісячно, тому розмір пені за один день становить 7 грн., а за 430 днів становить 3010 грн. Саме такий розмір пені підлягає стягненню на користь позивачки з відповідача.

Доводи апеляційної скарги про відсутність вини відповідача у простроченні виконання грошового зобов'язання, є надуманими, не спростованими будь-якими доказами, а тому судом не приймаються.

Згідно частини 1 статті 18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено рішення без додержання вимог матеріального і процесуального права, тому воно не може залишатися в силі. З відповідача слід стягнути на користь позивача неустойку в розмірі 3010 грн., постановивши у даній справі нове рішення та визначити розмір судового збору відповідно до вимог чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 307,309,313,314,316,317 ЦПК України колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 23 квітня 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення. Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, 3010 грн. пені за прострочення сплати аліментів.

У задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 243 грн.60 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: І.В. Бойчук

М.Д.Горейко

Л.В. Ясеновенко