Справа № 2-а-1605/2009

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

    23 квітня 2009 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі: головуючого - судді  Урупа І.В.

при секретарі -  Головіній І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Мелітополі адміністративний позов   ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області про поновлення строку на звернення до суду  та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги,

В С Т А Н О В И В

     Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним рішення Управління пенсійного Фонду України в м. Мелітополі про відмову у призначені їй підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов'язати  Управління Пенсійного фонду України у м. Мелітополі Запорізької області нарахувати та виплатити їй  недоплачену щомісячну соціальну допомогу  з 01.01.2006 до 01.02.2009 року в розмірі 3991,50 гр., обчислюючи її з урахуванням підвищення в розмірі  30% мінімальної пенсії за віком,   визначеної відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та поновити строк на звернення до суду за захистом порушених прав за період з 01.01.2006 р. до 01.12.2007 р.  посилаючись на те, що вона відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” відноситься до категорії дітей війни і їй з 01.01.2006 р. щомісячно повинна виплачуватись соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05.10.2000 р. встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком включається до числа державних соціальних гарантій і не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом. З урахуванням вимог цього закону та відповідно до діючого законодавства розмір мінімальної пенсії за віком складав в період з 01 січня по 01 квітня 2006 р. 350 грн., з 01 квітня по 01 жовтня 2006 р. 359 грн., з 01 жовтня по 31 грудня 2006 р. 366 грн., з 01 січня по 01 квітня 2007 р. 380 грн., з 01 квітня по 01 жовтня 2007 р. 406 грн., з 01 жовтня по 31 грудня 2007 р.  411 грн., з 01 січня 2008 р. по 1 квітня 2008 р. 470 гр., з 1 квітня по 1 липня 2008 р. 481 гр., з 1 липня по 1 жовтня 2008 р. 482 гр., з 1 жовтня 2008 р. - 498 гр. Але позивачці соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в 2006-2007 роках взагалі не виплачувалась. Законами України “Про державний бюджет на 2006 рік” та “Про державний бюджет на 2007 рік” було зупинено дію Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в частині виплати цій категорії осіб щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Сума заборгованості за 2006 рік становить 1290 гр.60 коп., за 2007 рік - 1442 гр.70 коп.  В 2008 р. позивачці частково виплачувалась соціальна допомога в розмірі 10% мінімальної пенсії за віком, а саме: :  в січні-березні щомісячно по 47 грн.,  замість 141 гр., в квітні-червні щомісячно по 48,1 грн. замість 144,3 гр., липні-вересні щомісячно по 48,2 грн. замість 144 гр. та в жовтні-грудні 2008 р. щомісячно по 49 грн.80 коп., замість 149,40 гр., а всього за 2008 р.  їй виплачено 579,3 грн. Таким чином, позивачці недоплачена соціальна допомога за 2008 р. в розмірі 1158,6 грн. За січень 2009 р. позивачці виплачено 49 гр.80 коп. замість 149 гр.40, заборгованість складає 99 гр. 60  коп. Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-пр/2007 від 09.07.2007 р. вирішив визнати такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік”, якими зупинено дію ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.  Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.  З урахуванням цього позивачка просить  нарахувати та виплатити  недоплачену соціальну допомогу за період з 01.01.2006 р. по 01.02.2009 р.  в розмірі  3 991 грн. 50 коп.    Крім того, позивачка просить поновити їй строк на звернення до суду з позовом, посилаючись на те, що вона не могла звернутись раніше до суду з позовом в зв'язку з тим, що про належні їй, як дитині війни, виплати її ніхто не повідомляв. Більше того, її законні права були обмежені шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів вищої сили. І тільки після висвітлення зазначених подій у пресі у зв'язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним Судом України позивачка дізналась про порушення її законних прав та інтересів.

В судове засідання позивачка не з'явилася, просить слухати справу у її відсутність, на позові наполягає.

  Представник відповідача в судове засідання не з'явився,  від нього надійшла заява, в якій просить слухати справу у його відсутність,  позов не визнав, посилаючись на те, що    фінансування виплат  соціальної допомоги дітям війни проводиться з державного бюджету, а не з бюджету Пенсійного Фонду України. На 2006-2007 роки не був визначений механізм розрахунку та виплати вищевказаної соціальної допомоги, не визначено який орган, з яких джерел повинна призначатись 30% доплата до пенсії. В 2008 р. питання нарахування та виплати соціальної допомоги дітям війни законодавчо врегульовано і їм щомісячно проводиться доплата до пенсії. Крім того, відповідач вважає, що позивачка без поважних причин пропустила строк для звернення до суду з адміністративним позовом.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов слід задовольнити частково.

            ОСОБА_1 відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” відноситься до вказаної категорії осіб, що підтверджується посвідченням  №ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ст.6 цього Закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

В 2006-2007 роках вищевказана соціальна допомога позивачці взагалі не виплачувалась, а в 2008 році їй виплачується соціальна допомога, як дитині війни, у розмірі 10 % мінімальної пенсії за віком.

Представник відповідача  обґрунтовано посилався на те, що  позивачкою  безпідставно пропущений річний строк на звернення до суду за захистом свого порушеного права.

    Згідно п.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк з моменту, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

 Позивачка не надала  суду доказів того, що вона пропустила строк позовної давності з поважних причин.   Не можна визнати поважною ту причину, що позивачка не звернулася до суду за захистом своїх прав, тому, що її не повідомили про належні їй, як дитині війни, виплати, та вона не знала про порушення її  права. Позивачка  мала можливість своєчасно  дізнатися про це із засобів масової інформації,  рішення Конституційного Суду України оприлюднюються. Крім того, вона мала можливість звернутися за консультацією до юристів.   Відповідно до п.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

    Оскільки   ОСОБА_1    звернулася до суду 23.03.2009 року  суд вважає, що  позовні вимоги слід розглядати по суті лише в межах річного строку, а в поновленні пропущеного строку з 01.01.2006 року по 23.03.2008 року  слід відмовити.   

Законом України “Про державний бюджет на 2008 рік” ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладена в такій редакції: “Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.”

Взагалі правоОСОБА_1 на отримання соціальної допомоги відповідачем не оспорюється. Посилання відповідача на те, що Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік» встановлено інші розміри надбавки до пенсії дітям війни і вони зараз виплачуються  безпідставні.   

  Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.  

Відповідно до ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

 Статтею 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відсутність коштів на виплату грошової допомоги не позбавляє осіб, яким вона повинна виплачуватись, права на таку допомогу. Законом „Про соціальний захист дітей війни” не передбачено обмеження таких виплат наявністю певних коштів чи фінансування.

 Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. визнано неконституційними положення Закону України  “Про державний бюджет на 2008 р.” щодо зміни розміру соціальної допомоги, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зазначеним рішеннями встановлено, що воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними. Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.

Положення Законів України на відповідний рік, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто з  22.05.2008 року.

Рішення Конституційного суду України є обов'язковим до виконання на території України.

Ніяких змін щодо нарахування соціальної допомоги після прийняття  Конституційним судом рішення № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не  вносилось.

Таким чином, суд  вважає, що позов підлягає задоволенню в частині нарахування позивачці суми соціальної допомоги за період з 22.05.2008 р. по 31.01.2009 року.   

    Вимоги щодо нарахування соціальної допомоги за період з 01.01.2006 р. по 23.03.2008 року не підлягають задоволенню у зв'язку з пропуском строку звернення до суду без поважних причин. А в позові про нарахування соціальної допомоги за період  з 23.03.2008 року по 22.05.2008 року    слід відмовити  з тих підстав,  що  Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік» було змінено розмір соціальної допомоги і в цей період відповідно до діючого законодавства  слід керуватися саме нормами цього Закону.

Відповідно до п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 4-зп від 03.10.1997 року конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загально звичайним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше.

Враховуючи ці положення при вирішені спорів необхідно застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше. В даному випадку Закон України «Про державний бюджет на 2008 рік» було прийнято пізніше.

При визначені розміру щомісячної державної соціальної допомоги на період дії рішення Конституційного Суду України слід керуватися саме Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 р. та при нарахуванні суми соціальної допомоги виходити з розмірів мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України  «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Позивачка в позовній заяві просить визнати протиправним рішення управління пенсійного фонду України в м. Мелітополі про відмову у призначені їй підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  Але відповідач такого рішення не приймав і по суті позивачка оскаржує бездіяльність відповідача в частині невиплати їй пенсії у розмірах передбачених діючим законодавством.

     Позивачка також  просить виплатити їй  конкретну суму соціальної допомоги в розмірі 3991 гр. 50 коп.

Але, згідно з п.2.2 п.п.6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах відповідач відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства.

  Нарахування позивачці соціальної державної допомоги є компетенцією управління Пенсійного фонду України і суд не може виконувати функції цього органу в частині нарахування конкретної суми соціальної допомоги.   

  Таким чином, судом встановлено, що Управлінням Пенсійного Фонду України в м. Мелітополі  Запорізької області у період   з 22.05.2008 р. по 31.01.2009 р. позивачці відмовлено в нарахуванні та виплаті передбаченої ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни» щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що також не спростовується і  відповідачем.

 Зазначені  дії  відповідача є протиправними та суперечать чинному законодавству, а тому права позивачки підлягають захисту.   

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.11, 71, 99, 161,162 КАС України, Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, суд

П О С Т А Н О В И В   

В поновленні   ОСОБА_1 строку на звернення до суду з адміністративним позовом відмовити.

Визнати незаконною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області в частині невиплати  ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги  у розмірах, передбачених ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в м. Мелітополі Запорізької області донарахувати та виплатити    ОСОБА_1 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з 22.05.2008 р. по 31.01.2009 р. з урахуванням підвищення у розмірі 30% мінімальної пенсій за віком  відповідно до вимог ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року.

 В іншій частині позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в Дніпропетровський апеляційний суд через Мелітопольський міськрайонний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня   складення  постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і подання після цього  протягом 20 днів   апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції, або в десятиденний строк без попереднього подання заяви, про апеляційне оскарження.

В разі неподання заяви про апеляційне оскарження  постанова  суду  набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не подана після цього в 20 денний строк,  постанова  суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги  постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: