УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2008 року

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Декайла П.В.

Суддів - Римар Т.М., Татарчука В.Г.

з участю прокурора - Маслюка О.П.

підсудного - ОСОБА_1.

захисника - ОСОБА_2.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1. у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 156, ч. 2 ст.156, ч. 2 ст. 153, ч. 1 ст. 301, ч. 3 ст. 301 КК України за апеляцією старшого помічника прокурора Монастириського району, який брав участь в розгляді справи судом 1-ї інстанції, на постанову Монастириського районного суду від 1 лютого 2008 року, -

встановила:

Даною постановою кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_1. у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 156, ч. 2 ст.156, ч. 2 ст. 153, ч. 1 ст. 301, ч. 3 ст. 301 КК України направлена прокурору Монастириського району для проведення додаткового розслідування.

Направлення кримінальної справи на додаткове розслідування суд мотивував тим, що досудове слідство по справі проведене поверхнево, з порушеннями вимог кримінально-процесуального законодавства, які, на думку суду 1-ї інстанції, відповідно до ст. 370 КПК України є істотними і перешкоджають прийняттю законного рішення по справі.

В апеляції старший помічник прокурора Монастириського району, який

Справа № 11-126       Головуючий у 1-й інстанції - Іванчук В.М.

Категорія - ч. 1 ст. 156, ч. 2 ст.156, ч. 2 ст.  Доповідач - Римар Т.М.

153, ч. ст. 301, ч. 3 ст. 301 КК України

брав участь в розгляді справи судом 1-ї інстанції, просить скасувати постанову суду та направити справу на новий судовий розгляд, а також змінити підсудньому ОСОБА_1. запобіжний захід з підписки про невиїзд з місця постійного проживання на взяття під варту, посилаючись на те, що дана постанова є незаконною, оскільки викладені в ній підстави направлення справи на додаткове розслідування не передбачені кримінально-процесуальним законодавством.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію, ОСОБА_1, його захисника - адвоката ОСОБА_2., які вважають, що постанова суду про направлення справи на додаткове розслідування є обгрунтованою, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що дана апеляція підлягає частковому задоволенню: постанова суду про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування - скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд; щодо апеляційної вимоги прокурора про зміну запобіжного заходу підсудному ОСОБА_1. з підписки про невиїзд на взяття під варту, то дана вимога задоволенню не підлягає, оскільки з матеріалів справи вбачається, що останній обраний щодо нього запобіжний захід не порушував.

Щодо рішення суду про направлення кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_1. за ч.ч. 1, 2 ст. 156, ч. 2 ст. 153, ч.ч. 1, 3 ст. 301 КК України на додаткове розслідування, то воно є необгрунтованим та незаконним.

Відповідно до вимог ст.ст. 246, 281 КПК України кримінальна справа може бути направлена на додаткове розслідування тоді, коли під час порушення кримінальної справи, провадження дізнання або досудового слідства були допущені такі порушення КПК України, без усунення яких справа не може бути розглянута в суді, або з мотивів неповноти чи неправильності досудового слідства.

Як вбачається з постанови, про направлення кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_1. за ч.ч. 1, 2 ст. 156, ч. 2 ст. 153, ч.ч. 1, 3 ст. 301 КК України на додаткове розслідування, суд 1-ї інстанції в даній постанові не навів жодних істотних порушень кримінально-процесуального закону та жодних обставин, які відповідно до ст.ст. 246, 281 КПК України є підставами для направлення кримінальної справи на додаткове розслідування.

Викладений в постанові висновок суду, про те, що органами досудового слідства розслідування вищевказаної кримінальної справи проведено поверхнево, є необгрунтованим. Так, вказавши на неповноту досудового слідства, суд не зазначив в чому полягає ця неповнота. В той же час, з матеріалів справи вбачається, що по справі зібрано достатньо доказів для її судового розгляду.

Слід погодитись із наведеними в апеляції доводами про необґрунтованість направлення кримінальної справи на додаткове

розслідування з мотивів порушення органами досудового слідства норм кримінально-процесуального закону.

Так, в своїй постанові суд, як на підстави направлення справи на додаткове розслідування, зіслався на те, що:

- в протоколі роз'яснення підозрюваному ОСОБА_1. процесуальних прав в порушення ст. 85 КПК України відсутній підпис слідчого, в той же час, з даного протоколу вбачається, що підпис ОСОБА_1. про те, що йому роз'яснені процесуальні права підозрюваного є. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 допитувався після цього в якості підозрюваного ( т.

3, а.с. 154-157), де йому також роз'яснювались його процесуальні права як підозрюваного і даний протокол підписаний як ОСОБА_1., так і слідчим, тобто, є належно оформленим відповідно до вимог закону. Згідно протоколу від 22 лютого 2007 року ОСОБА_1. були роз'яснені його

процесуальні права як обвинуваченого (т. 3, а.с. 158 ) і він був допитаний в якості обвинуваченого (т. 3, а.с. 163-164) і ці протоколи належно оформлені відповідно до вимог ст. 85 КК України.

- в протоколі допиту потерпілого ОСОБА_3., зазначено, що ознайомлений з вимогами ст.ст. 383, 384 КК України не потерпілий ОСОБА_3., а потерпілий ОСОБА_4., який по даній кримінальній справі потерпілим не являється (т.3, а.с. 80 );

Вищевказане посилання суду на нібито неналежне ознайомлення потерпілого ОСОБА_3. "з вимогами ст.ст. 383, 384 КК України" є безпідставним, оскільки спростовується власноручним підписом ОСОБА_3. у вищезазначеному протоколі про ознайомлення його з вимогами ст.ст. 383, 384 КК України і попередження про кримінальну відповідальність за цими статтями. Таким чином, надрукування в одному з абзаців вказаного протоколу допиту потерпілого замість прізвища ОСОБА_3. прізвище ОСОБА_4. є помилковим, тобто опечаткою.

- в обвинувальному висновку під час визначення обставин, які обтяжують відповідальність обвинуваченого, слідчим помилково зазначено замість прізвища ОСОБА_1. прізвище ОСОБА_5. (т. 3, а.с. 211).

Наведені порушення кримінально-процесуального закону згідно з ст. 370 КПК України не є істотними і не можуть бути підставою для направлення справи на додаткове розслідування.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 11 лютого 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування" допущені при вчиненні окремих слідчих чи процесуальних дій порушення закону, що призвели до ущемлення прав чи інтересів учасників процесу, поновити які неможливо, не можуть бути підставою для повернення справи на додаткове розслідування. За наявності відповідних підстав такі порушення мають тягти за собою визнання доказів недопустимими.

Не є також підставою для направлення справи на додаткове розслідування посилання суду на те, що зміст постанови про притягнення в

якості обвинуваченого ОСОБА_1. не відповідає вимогам ст. 132 КПК України, а обвинувальний висновок не відповідає вимогам ст. 223 КПК України, оскільки допущена зайва натуралізація дій підсудного.

Відповідно роз'яснень, викладених в п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 27 березня 1992 року "Про судову практику у справах про зґвалтування та інші статеві злочини" недопустима натуралізація опису злочину в обвинувальному висновку є підставою для повернення справи судом відповідно до вимог ст. 230 КПК України прокурору для складання цього документа відповідно до вимог закону, а не підставою для направлення кримінальної справи на додаткове розслідування.

Направляючи справу на додаткове розслідування, суд зіслався на необхідність органам досудового слідства передопитати потерпілого ОСОБА_6. з застосуванням відеозйомки з метою зафіксувати покази останнього. В той же час кримінально-процесуальним законодавством даний засіб фіксації показів потерпілого визначений як додатковий і обов'язковим він не є. Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, в ході досудового слідства потерпілий ОСОБА_6. допитувався неодноразово, про що свідчать протоколи його допитів ( т. 1, а.с. 185-188, т. 2, а.с. 213-214, т. 3, а.с. 88-91).

Крім того, згідно вимог ст. 257 КПК України суд 1-ї інстанції при розгляді справи повинен безпосередньо дослідити докази в справі: допитати підсудного, потерпілих, свідків, оголосити протоколи та інші документи.

Таким чином, суд був зобов'язаний допитати потерпілого ОСОБА_6. в судовому засіданні, а не направляти справу на додаткове розслідування з підстав необхідності передопитати останнього, оскільки, відповідно до ст. 281 КПК України, повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Щодо твердження захисників ОСОБА_1, викладених в постанові суду про направлення справи на додаткове розслідування про те, що волевиявлення потерпілого ОСОБА_6. не було вільним, а заява, яка стала приводом для порушення кримінальної справи була написана ним під примусом працівників міліції, то воно повинно бути перевірене в ході судового розгляду справи і також не є підставою для направлення справи на додаткове розслідування.

Щодо викладених в постанові суду посилань захисників ОСОБА_1, як на підставу направлення справи на додаткове розслідування, про відібрання у ОСОБА_6. заяви та пояснень без участі законних представників, то вони є безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що заява та пояснення у ОСОБА_6 про вчинення щодо нього злочинних дій ОСОБА_1. відбирались в нього в присутності директора Коропецької школи-інтерната ОСОБА_7., учнем якої був ОСОБА_6. А отже, згідно Закону України "Про опіку та піклування", ОСОБА_7. на той час був

законним представником неповнолітнього ОСОБА_6.

З приводу наведених в постанові суду тверджень захисників підсудного щодо наявних в постанові про притягнення ОСОБА_1. в якості обвинуваченого неточностей при кваліфікації його дій, то відповідно до ст. 277 КПК України прокурор наділений повноваженнями щодо зміни обвинувачення під час судового розгляду справи та викладення його по-новому, в звязку з чим направляти справу на додаткове розслідування по вказаних підставах немає необхідності, оскільки вказані порушення можливо було усунути в ході судового розгляду справи.

З врахуванням наведеного, висновок суду про неможливість розгляду справи по суті без повернення справи на додаткове розслідування є необгрунтованим.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 365, 366 колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію старшого помічника прокурора Монастириського району задовольнити частково.

Постанову Монастириського районного суду від 1 лютого 2008 року про напрпвлення кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_1. за ч. 1 ст. 156, ч. 2 ст.156, ч. 2 ст. 153, ч. 1 ст. 301, ч. 3 ст. 301 КК України -скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в Монастириський районний суд.

Міру запобіжного заходу підсудному ОСОБА_1. у вигляді підписки про невиїзд залишити без зміни.