Головуючий у 1 інстанції - Т.Я.Багрій категорія - ч.2 ст.365 КК
Доповідач - Коструба Г.І. справа №11-110
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2008 року
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області у складі:
головуючого - Декайла П.В.
суддів - Коструби Г.І., Гавриш Г.П.
з участю прокурора Маслюка О.П.
засудженого ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні у м.Тернополі кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1 та потерпілого ОСОБА_2. на вирок Тернопільського міськрайсуду від 21 січня 2007 року, яким
ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженець с Жолоби Кременецького району Тернопільської області, мешканець с. Ріпинці Бучацького району Тернопільської області, українець, громадянин України, освіта середня-спеціальна, оперуповноважений карного розшуку Бучацького РВ УМВС України в Тернопільській області, одружений, раніше не судимий
засуджений за ч.2 ст.365 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах внутрішніх справ строком на 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України засуджений ОСОБА_3. звільнений від відбування основного покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк 1 рік 6 місяців.
Згідно п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України ОСОБА_3. зобов'язаний не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, навчання або роботи; періодично з'являтись для реєстрації в органи виконавчої системи.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, уродженець і мешканецьАДРЕСА_1, українець, громадянин України, освіта середня, інспектор дозвільної системи Бучацького РВ УМВС України в Тернопільській області, одружений, має на утриманні малолітню дитину, раніше не судимий
засуджений за ч.2 ст.365 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах внутрішніх справ строком на 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України засуджений ОСОБА_4. звільнений від відбування основного покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк 1 рік 6 місяців.
Згідно п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України ОСОБА_4. зобов'язаний не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, навчання або роботи; періодично з'являтись для реєстрації в органи виконавчої системи.
ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_3народження, уродженець і мешканець с. Порохова Бучацького району Тернопільської області, українець, громадянин України, освіта середня, помічник дільничного інспектора Бучацького РВ УМВС України в Тернопільській області, неодружений, раніше не судимий
засуджений за ч.2 ст.365 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах внутрішніх справ строком на 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України засуджений ОСОБА_1. звільнений від відбування основного покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк 1 рік 6 місяців.
Згідно п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України ОСОБА_1. зобов'язаний не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, навчання або роботи; періодично з'являтись для реєстрації в органи виконавчої системи.
Згідно вироку суду ОСОБА_3., працюючи на посаді оперуповноваженого карного розшуку Бучацького РВ УМВС України в Тернопільській області разом з ОСОБА_4., який працює інспектором дозвільної системи Бучацького РВ УМВС України в Тернопільській області та помічником дільничного інспектора Бучацького РВ УМВС України в Тернопільській області ОСОБА_1. 21 грудня 2004 року приблизно в 15 год. 00 хв., за вказівкою оперативного чергового Бучацького РВ УМВС України в Тернопільській області, до якого із усною заявою про неправомірні дії потерпілого ОСОБА_2. звернувся ОСОБА_5, виїхали в с Трибухівці Бучацького району Тернопільської області в складі групи інших працівників
міліції. Прибувши у вказаний населений пункт, вони зайшли в кафе «Зорепад» по вул. Грушевського, 2, в якому знаходився потерпілий ОСОБА_6. разом із ОСОБА_7. та ОСОБА_8ОСОБА_3. запропонував ОСОБА_6. вийти із кафе на вулицю, що він виконав. На вулиці ОСОБА_3. запропонував йому сісти в приватний автомобіль марки «Мазда» сріблястого кольору, який належить ОСОБА_9., щоб проїхати в райвідділ міліції, від чого ОСОБА_6. категорично відмовився. Після цього, ОСОБА_3 та ОСОБА_4., не пояснюючи суті затримання, взяли ОСОБА_2 за лікті рук та насильно тягли до автомобіля. Вирвавшись, ОСОБА_6. намагався втекти, але ОСОБА_3. та ОСОБА_4. наздогнали його, кинули на землю та почали наносити удари руками та ногами потерпілому у різні частини тіла. Також до них підбіг ОСОБА_1. і теж почав умисно наносити удари руками та ногами потерпілому у різні частини тіла та з допомогою ОСОБА_3і ОСОБА_4. одягнув йому на праву руку кільце кайданки. Впіймавши ОСОБА_2., привели його до автомобіля та почали насильно заштовхувати у нього, при цьому наносили удари руками та ногами потерпілому у різні частини тіла. Не помістивши потерпілого до автомобіля та зважаючи на те, що зібралось багато очевидців та родичів потерпілого, ОСОБА_3., ОСОБА_4. та ОСОБА_1. сіли в автомобіль і поїхали з місця пригоди. Внаслідок дій ОСОБА_3., ОСОБА_4 та ОСОБА_1 потерпілий ОСОБА_6. отримав тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин лівої кисті з наявністю синця та рани, синців на обличчі, тулубі, руках та ногах, крововиливу під кон'юктивальну оболонку правого ока, які відносяться до легких.
В апеляціях:
· засуджений ОСОБА_1. просить вирок щодо нього скасувати, а справу провадженням закрити, оскільки злочину він не вчиняв; обвинувачення щодо нього базується на суперечливих показаннях свідків - родичів потерпілого, які покладені в основу обвинувального вироку. Судом не прийнято до уваги висновок службового розслідування УМВС України в Тернопільській області, де був встановлений факт непричетності його до вчинення злочину, і те, що тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_2., той отримав під час конфлікту, що мав місце 20 грудня 2004 року, а не під час його затримання працівниками міліції 21 грудня 2004 року;
· потерпілий ОСОБА_6. також просить не притягувати ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, оскільки він йому тілесних ушкоджень не наносив.
Засуджені ОСОБА_3. та ОСОБА_4. вирок суду не оскаржують.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора про залишення вироку без змін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами засудженого, колегія суддів вважає, що апеляції до задоволення не підлягають з наступних мотивів.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винності засудженого ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, обґрунтовані сукупністю належним чином досліджених доказів.
Так, ОСОБА_1., призначений 22 червня 2004 року на посаду помічника дільничого Бучацького РВ УМВС України в області, будучи
працівником правоохоронного органу - службовою особою, що здійснює функції представника органів влади, разом з іншими працівниками міліції у складі слідчо-оперативної групи 21 грудня 2004 року прибув до кафе „Зорепад, що в с. Трибухівці Бучацького району, де в той час знаходився потерпілий ОСОБА_6.
Не пояснюючи суті затримання, ОСОБА_3. та ОСОБА_4. запропонували ОСОБА_6. сісти в приватний автомобіль „Мазда", та проїхати в райвідділ. Оскільки останній вказану вказівку виконувати відмовився, мотивуючи її безпідставністю, ОСОБА_3., ОСОБА_4. та ОСОБА_1. почали насильно заштовхувати потерпілого ОСОБА_2. в автомобіль. При цьому, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та те, що вони явно виходять за межі повноважень, наданих ст.13 Закону України „По міліцію" стосовно застосування заходів фізичного впливу, наносили потерпілому удари руками та ногами в різні частини тіла. Окрім того, з метою принизити особисту гідність потерпілого ОСОБА_1., разом з ОСОБА_4. та ОСОБА_3., в порушення вимог ст. 14 вищевказаного Закону, застосували до ОСОБА_2 спеціальний засіб, а саме - наділи йому на руку наручники. Таким чином працівники міліції заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом права та інтересам потерпілого.
Допитаний в судовому засіданні в якості потерпілого ОСОБА_6. пояснив, що 21 грудня 2004 року біля 15 год. з приміщення кафе „Зорепад" в с.Трибухівці Бучацького району, куди він зайшов разом із знайомими, без пояснення будь-яких причин був силою виштовханий працівниками міліції, які намагались його доставити в райвідділ, супроводжуючи свої вимоги спричиненням йому тілесних ушкоджень, оскільки він чинив їм опір.
Особливу активність в цьому проявляв раніше знайомий йому ОСОБА_3., а ОСОБА_1. надів на нього наручники.
Працівників міліції було декілька осіб, при цьому ОСОБА_3. був в формі, а решта в цивільному.
Всі вони нецензурно висловлювались.
Про те, що ОСОБА_1. його не бив, в судовому засіданні він не стверджував, як про це зазначає в апеляції, в той же час в процесі попереднього слідства неодноразово пояснював, що ОСОБА_1. був одним з тих, хто застосовував до нього силу.
Про обставини застосування до потерпілого насильства ствердили і допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_10., ОСОБА_11., ОСОБА_12., ОСОБА_13. та інші, які є не тільки родичами потерпілого, а і його знайомими, працівниками бару, а також школярами, які в момент затримання біля цього бару проходили. Всі вони пояснювали, що останній був побитий працівниками міліції.
Твердження засудженого ОСОБА_1, про те, що в основу вироку покладені суперечливі пояснення свідків із зазначеного приводу не відповідає дійсності, оскільки із змісту їх пояснень, зафіксованих в протоколі судового засідання, не вбачається суттєвих протиріч в їхніх показаннях що стосується суті справи, а конкретних фактів в підтвердження своїх аргументів засуджений у скарзі не навів.
Самі працівники міліції, які перебували разом із засудженим на місці події, не заперечували щодо можливості отримання ОСОБА_6. тілесних ушкоджень при його затриманні, а свідок ОСОБА_14. - старший за посадою з присутніх, пояснив, що допускає застосування до потерпілого заходів впливу, але не може пояснити, хто саме з них і яким чином наніс йому тілесні ушкодження.
З висновків судово-медичної експертизи №64 від 31.01.05 року та №64 від 26.04.2005 р. вбачається, що у ОСОБА_2. виявлено тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин лівої кісті з наявністю синців на руках та ногах, крововиливу під кон'юктивальну оболонку правого ока, які відносяться до легких тілесних ушкоджень (т.2 а.с. 209-2104 228-233)
ОСОБА_1 як особу, що наносила побої ОСОБА_6., при пред'явленні для впізнання впізнали ОСОБА_6., ОСОБА_15., ОСОБА_16., ОСОБА_11., ОСОБА_17
Винність засудженого ОСОБА_1 доведена також поясненнями всіх трьох засуджених з приводу причини явки до бару „Зорепад", куди вони були скеровані за інформацією чергового РВ УМВС України внаслідок вчиненої потерпілим напередодні бійки з метою вияснення обставин події, але, як це зазначено в матеріалах службової перевірки (т.1 а.с. 131), незважаючи на надані працівникам міліції повноваження щодо присікання порушень законності під час виконання ними службових обов'язків, їх непрофесійні дії та низькі моральні якості стали основними причинами порушення проти них кримінальної справи за ч.3 ст. 365 КК України.
Тому, на думку колегії, суд першої інстанції вірно критично оцінив показання засуджених про те, що вони не вчиняли злочину, та визнав їх такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за скоєне.
Що стосується призначеного ОСОБА_1. покарання за вчинені злочини, то воно є справедливим, відповідає вимогам ст.65 КК України.
Суд врахував як ступінь тяжкості вчиненого злочину, так і особу винного, характер і ступінь участі його у вчиненні злочину, пом'якшуючі покарання обставини, а тому призначив ОСОБА_1. покарання відповідно до закону.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляції засудженого ОСОБА_1, потерпілого ОСОБА_2. залишити без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайсуду від 21 січня 2008 року відносно ОСОБА_1- без змін.