Справа № 2-66/11

Справа №0417/ 2-28/2012

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

02 квітня 2012 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

в складі : головуючої судді Слюсар Л.П.

при секретарі Тимошевській В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа КЖЕП №26 про відшкодування матеріальної шкоди , –

ВСТАНОВИВ :

В березні 2008 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири АДРЕСА_1. В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка в позовній заяві посилалася на те, що вона є власницею однокімнатної квартири №7, яка розташована на другому поверсі п’ятиповерхового будинку у №33 по вул. Косіора в м. Дніпропетровську. Поверхом вище квартира №11 по вул. Косіора належить на праві власності відповідачці ОСОБА_2. В ніч з суботи 26.02.2005 року на неділю 27.02.2005 року її квартиру було залито водою. Згідно з актом комісії від 28.02.2005 року, посвідченого КЖЕП №26, залиття її квартири сталося з вини відповідачки. Причиною залиття стало те, що було зірвано шланг під мийкою. Внаслідок залиття їй була спричинена матеріальна шкода. Згідно з кошторисом матеріальна шкода 5656 грн. Просила суд: стягнути із відповідачки на її користь відшкодування матеріальної шкоди завданої залиттям в розмірі 5656 грн. та 40 грн.00 коп. за складання кошторису і судові витрати по справі.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2009 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 серпня 2009 року Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2009 року скасовано і справу направлено на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.

При новому розгляді справи позивачкою були уточнені позовні вимоги та визначені сторони по справі ( т.1 а.с.185-186).

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги та просила суд позов задовольнити. Вказала, що після першого залиття її квартиру ще двічі заливали відповідачі. Також звернула увагу на те, що оскільки відповідачі не погоджуються із сумою матеріальних збитків то саме вони повинні надати докази, які б спростовували її докази.

Відповідачі в судовому засіданні, яке відбувалося 20 жовтня 2011 року позовні вимоги не визнали. Просили суд в задоволені позову відмовити. Вказали на те, що позивачкою завищена сума матеріальної шкоди і їх вини в залитті квартири позивачки не має. Відповідачка ОСОБА_2 в наступні судові засідання не з’являлася. Про час і місце слухання справи їй було відомо, як вказав співвідповідач ОСОБА_3 - чоловік ОСОБА_2

Представник третьої особи КЖЕП №26 в судове засідання не з’явився. Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином. Про причину неявки суд не повідомили.

Свідок ОСОБА_4, брат позивачки, розповів про те, що наприкінці лютого 2005 року він приїхав на квартиру і побачив в коридорі калюжі води, в квартирі по стінам стікала вода. Була залита кухня, коридор і жила кімната. Він разом з позивачкою и піднялись в квартиру поверхом вище, де їм відкрили двері чоловік із жінкою та сказали, про те, що було зірвано шланг з гарячої води.

Суд, заслухавши позивачку, відповідачів, вивчивши матеріали справи, допитавши свідка ОСОБА_4, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено в судовому засіданні, згідно до договору купівлі-продажу від 30 березня 2002 року, посвідченого державним нотаріусом Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за №2-747, ОСОБА_6 купила квартиру №7, що знаходиться в м. Дніпропетровську, вул. Косіора №33. Право власності було зареєстровано в КП ДМБТІ (т.1 а.с.23, 23 зв. ). Відповідно до заповіту посвідчено 16 березня 2004 року державним нотаріусом Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_7, зареєстрованого в реєстрі за №5-803, ОСОБА_6 на випадок своєї смерті заповідала належну їй квартиру №8, що знаходиться у м. Дніпропетровську по вул. Будьонного, буд.61, належну їй квартиру №7, що знаходиться в м. Дніпропетровську, вул. Косіора, буд.33, належні їй облігації державної цільової безвідсоткової позики 1990 року на суму 25000 руб №0210459 ОСОБА_1 ( т.1 а.с.27). Згідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22 грудня 2005 року, посвідченого державним нотаріусом Другої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_8, зареєстрованої в реєстрі за №2-3479 спадкоємцем всього майна ОСОБА_6, яка померла 20 липня 2004 року є ОСОБА_1 (т.1. а.с.24, 27). Відповідно до Додаткового свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10.04.2009 року, посвідченого державним нотаріусом Другої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_9 за реєстровим номером 3-1233, спадкоємцем зазначеного в заповіті всього майна ОСОБА_6, яка померла 20 липня 2004 року є ОСОБА_1. Спадкове майно, на яке в указаній частці видано свідоцтво складається з: квартири №7, що знаходиться в м. Дніпропетровськ, вул. Косіора, буд.33 ( т.1 а.с.122). Відповідно до договору купівлі-продажу від 27.06.1995 року, посвідченого державним нотаріусом Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_10, зареєстрованого в реєстрі за №3-3849 ОСОБА_2 купила квартиру АДРЕСА_2. Право власності зареєстровано в КП ДМБТІ 26.07.1995 року ( т.1 а.с.36). ОСОБА_3 зареєстрував шлюб із ОСОБА_2, 07 червня 2003 року та проживає з дружиною в квартирі АДРЕСА_3 ( т.1 а.с.91).

В ніч з суботи 26.02.2005 року на неділю 27.02.2005 року відбулося залиття квартири АДРЕСА_4. Згідно з актом комісії від 28.02.2005 року, посвідченого КЖЕП №26, вбачається, що площа залиття квартири АДРЕСА_5, а саме: кухня, площа 1,8 кв.м., кімната по периметру площею 2,5 кв.м. Причиною залиття є: зірвано шланг гарячої води в квартирі №11, внаслідок тривалої відсутності гарячої води, після подачі “Дніпротепломережою” гарячої води. Шланг новий заводський. ( т.1 а.с.22).

Згідно попереднього кошторису ПП “Піраміда Плюс”ліцензія №051056 АВ розмір матеріальної шкоди в результаті залиття складає 5656 грн. (т.1 а.с.7,124) та оплачено ОСОБА_1 за складання кошторису 40 грн. ( а.с.8,9).

Суд не може прийняти до уваги твердження відповідачів про відсутність їх вини, та наявність вини працівників КЖЕП №26.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, враховуючи положення ст.ст. 58, 59 ЦПК України про належність та допустимість доказів.

Дійсно, як вбачається із акту залиття був замінений шланг гарячої води на новий, заводський, будь якого порушення з приводу неправильного встановлення шлангу в акті не вказано.

Відповідно до довідки Міського комунального підприємства “Дніпропетровські міські теплові мережі”від 14.07.2009 року за №249/6 в лютому 2005 року гаряча вода подавалася в такі дні : з 1 по 15 включно і з 26 по 28 лютого 2005 року ( а.с.130).

Згідно до листа Міського комунального підприємства “Дніпропетровські міські теплові мережі” від 28.05.2009 року №193/6 причиною розгерметизації системи гарячого водопостачання могла бути тільки невідповідність системи вимогам діючих “Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж”. На тепловому районі відсутнє насосне обладнання, яке могло підняти тиск вище 10 кгс/см.кв. Що стосується версії про гідравлічний удар, то вона також не має права на існування ( т.1 а.с.10).

В період тривалого розгляду справи відповідачами жодного разу не заявлялося клопотання, щодо проведення судової експертизи зірваного шлангу. Навпаки відповідачами заявлялося клопотання щодо призначення судової будівельно-технічної експертизи, щодо вартості матеріальної шкоди внаслідок першого залиття та останніх двох, хоча позивачкою і не заявлялись вимоги щодо відшкодування матеріальних збитків внаслідок інших двох залиттів. З грудня 2010 року по даний час проведення експертизи відповідачами не оплачено. Відповідно до листа Дніпропетровського науково-дослідного інституту Судових експертиз від 26 березня 2012 року на адресу платника, яким в ухвалі суду зазначено відповідача ОСОБА_3, направлено Акт попереднього розрахунку вартості висновку будівельно-технічної експертизи і в зв’язку з не оплатою вартості експертизи матеріали цивільної справи 23.12.2010 року повернено на адресу суду без виконання експертизи. На теперішній час експертне провадження закрито. Суд вбачає недобросовісне здійснення відповідачами своїми процесуальними правами та затягування розгляду справи.

Згідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою для цивільно-правої відповідальності згідно ст. 1166 ЦК України є наявність певних факторів, а саме вина, протиправність дій особи, яка завдала шкоду, шкідливі наслідки –вина та причинний зв’язок між протиправністю дій та наслідками. Перелічені підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом.

Виходячи із вищевикладеного, та беручи до уваги той факт, що саме з вини відповідачів відбулося залиття квартири позивачки, інших доказів суду відповідачами не надано, тому суд приходить до висновку про стягнення із відповідачів матеріальних збитків в розмірі 5656 грн. 00 коп.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивачка просила суд стягнути із відповідачки витрати за послуги складання кошторису в розмірі 40 грн.00 коп.

Відповідно до ст.79 ЦПК України до судових витрат, а саме до витрат, пов’язаних з розглядом судової справи, належать: витрати пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз, оплата за складання кошторису не відноситься до судових витрат по справі, а тому суд не вбачає підстав для їх відшкодування.

Відповідно до ст.88 ЦПК України із відповідачки на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати в сумі 86 грн. 57 коп.

Керуючись: ст.ст.22, 1166 ЦК України, ст. ст.3,7, 11,15, 30, 60, 88,212-215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 –задовольнити частково .

Стягнути солідарно з ОСОБА_11, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоди у розмірі 5656 грн., судові витрати по справі –86 грн. 57 коп., а всього 5742 грн. 57 коп. ( П’ять тисяч сімсот сорок дві гривні 57 коп.) .

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд, шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л.П. Слюсар