АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 33/774/399/15 Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 124 КУпАП Головуючий у другій інстанції: ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 липня 2015 року суддя Апеляційного суду Дніпропетровської області Піскун О.П., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську, за участю ОСОБА_3 та його захисника-адвоката ОСОБА_4, розглянула апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_4 на постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2015 року в справі про адміністративне правопорушення, якою

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на працюючого, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом строком на 1 рік, -

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2015 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом строком на 1 рік.

Судом першої інстанції було встановлено, що 08 квітня 2015 року близько 22 години 30 хвилин в м. Дніпропетровську на пр. Гагаріна в районі вул. Феодосійської, водій ОСОБА_3 керуючи автомобілем НОМЕР_1 перед початком зміни напрямку руху праворуч не переконався, що це буде безпечним, в наслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_6 Своїми діями ОСОБА_3 порушив п. 10.1 Правил дорожнього руху України, в наслідок чого став учасником дорожньо-транспортної пригоди.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою, адвокат ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій просить постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2015 року скасувати та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі відносно ОСОБА_3 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вважає, що постанова суду першої інстанції є незаконною. При цьому апелянт вказує, що підтверджуючих письмових доказів вини ОСОБА_3 у матеріалах справи відсутні. На думку апелянта суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги висновок експерта з якого видно , що в даній ДТП винен водій «Мазди 6» ОСОБА_6, а не ОСОБА_3 під керуванням автомобіля «Хюндай» , який було надано суду першої інстанції. Крім того судом не було належним чином досліджено схему місця ДТП. Також апелянт вважає, що пояснення ОСОБА_6 стосовно того, що автомобіль «Хюндай» під керуванням ОСОБА_3 змінив напрямок руху з лівої смуги руху на праву не відповідає зібраним матеріалам адміністративної справи.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_3 та його захисник-адвокат ОСОБА_4 підтримали в повному обсязі подану апеляційну скаргу, підтвердили викладені в ній доводи і просили задовольнити апеляційну скаргу.

В судове засідання ОСОБА_3 не з’явився, про поважні причини своєї неявки суду не повідомив, а оскільки останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, апеляційний суд у відповідності до ч. 6 ст. 294 КУпАП, вважає можливим розглянути справу без участі особи відносно якої закрито провадження по справі.

Суд апеляційної інстанції, вислухавши учасників провадження, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та заявленого клопотання про поновлення пропущеного строку, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, а також причини пропуску строку на оскарження постанови, дійшов висновку, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, при цьому апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_4 стосовно того, що постанова суду першої інстанції є незаконною не заслуговують на увагу.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини водія ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним і обґрунтованим.

Даний висновок суду підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, в їх сукупності, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення, складеним уповноваженою особою з дотриманням вимог, передбачених ст. ст. 254 – 256 КУпАП(а.с.1) З вказаного протоколу вбачається, що 08 квітня 2015 року близько 22 години 30 хвилин в м. Дніпропетровську на пр. Гагаріна в районі вул. Феодосійської, водій ОСОБА_3 керуючи автомобілем НОМЕР_1 перед початком зміни напрямку руху праворуч не переконався, що це буде безпечним, в наслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_6

З письмових пояснень ОСОБА_6 також видно, що він 08.04.2015 року о 22.30 год. рухався по пр. Гагаріна в сторону вул. Чернишевського в правому ряду дорожнього руху. В лівій полосі дорожнього руху попереду нього було два автомобілі, перед перехрестям перший автомобіль почав здійснювати маневр повороту на ліво та зупинився щоб пропустити автомобіль, який їхав на зустріч, позаду автомобіля, який зупинився рухався автомобіль «Хюндай Елантра», який різко розпочав змінювати маневр в праву полосу дорожнього руху, щоб об’їхати автомобіль який знаходився попереду нього. В цей час він здійснив екстрене гальмування, але зіткнення уникнути не вдалося.(а.с.7)

Схемою місця ДТП та фото таблицями до схеми також підтверджується механізм зіткнення автомобілів та дорожньо-транспортна пригода в цілому. (а.с.3)

Судом першої інстанції були вивчені всі письмові докази і їм надана належна оцінка.

Крім того судом першої інстанції було правильно не взято до уваги висновок експерта № 12/15 від 05.06.2015 року тому, що експерт не був попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України за винесення завідомо неправдивого висновку та як було встановлено судом апеляційної інстанції обставини події для висновку експерта були надані згідно заяви адвоката ОСОБА_4

При цьому, апеляційний суд відзначає, що в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_4 не наведено переконливих доводів, підтверджених відповідними доказами, які б давали суду апеляційної інстанції підстави ставити під сумнів обставини даної дорожньо-транспортної пригоди, що були встановлені районним судом.

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги пояснення правопорушника ОСОБА_3, оскільки вони спростовуються матеріалами адміністративної справи та на думку суду є такими зі сторони ОСОБА_3, щоб уникнути від адміністративної відповідальності..

Таким чином, даючи оцінку вищевказаним доказам, апеляційний суд приходить до висновку про правильність встановлення судом першої інстанції фактичних обставин дорожньо-транспортної пригоди, зафіксованих в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному відносно ОСОБА_3 уповноваженою особою Державтоінспекції МВС.

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови місцевого суду – без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.294Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2015 року, якою ОСОБА_3. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом строком на 1 рік – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно, остаточна і оскарженню не підлягає. 

Суддя Апеляційного суду

Дніпропетровської області ОСОБА_2