ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2015 р. справа№ 914/1712/15

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Факро Львів», м. Львів

до відповідача: публічного акціонерного товариства «Львівелектромаш», м. Львів

про спонукання до вчинення дій

суддя Юркевич М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Огоновський О.Р. - представник

від відповідача: Смердіна Т.М.- юрисконсульт

Назарко А.Р. - представник

На розгляд до господарського суду Львівської області поступила позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Факро Львів» до публічного акціонерного товариства «Львівелектромаш» про спонукання до вчинення певних дій, зокрема - розглянути та підписати акт встановлення та показу меж суміжних земельних ділянок за адресою: вул. Городоцькій, 355-а та вул. Городоцькій, 355-б у м. Львові відповідно до плану землекористування до договору оренди земельної ділянки від 15.11.2002р. та абрису обстеження межі земельної ділянки.

Ухвалою господарського суду від 27.05.2015р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 16.06.2015р.

16.06.2015р. розгляд справи було відкладено на 14.07.2015р. з підстав викладених у відповідній ухвалі суду.

В судовому засіданні 14.07.2015р. представник позивача роз'яснив суть позовних вимог, просив суд їх задоволити, однак вимоги ухвали суду від 16.06.2015р. не виконав.

Представники відповідача проти позовних вимог заперечили з підстав викладених у відзиві та додаткових поясненнях до нього. Крім того, представником була подана суду заява про застосування до вимог позивача строків позовної давності.

Ухвалою суду від 14.07.2015р. розгляд справи було відкладено на 28.07.2015р.

В останньому судовому засіданні 28.07.2015р. представник позивача підтримав раніше заявлені позовні вимоги, а також на виконання вимог ухвали суду надав витребувані документи, зокрема статут ТОВ «Факро Львів».

Представники відповідача свої заперечення проти позову підтримали, просили суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, судом з'ясовано:

15.11.2002р. між Львівською міською радою та Дочірнім підприємством «Факро Львів» товариства з обмеженою відповідальністю «Факро» (правонаступник ТОВ «Факро Львів») (позивачем) було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 21 629 м.кв., що знаходиться по вул. Городоцькій. 355 в м. Львові.

Договір було укладено терміном на 15 років до 26.09.2017р.

За твердженням позивача, орендована земельна ділянка межує з іншими земельними ділянками сусідніх землекористувачів/землевласників, зокрема з Львівською державною залізницею, ТОВ «Агродерев» та ПАТ «Львівелектромаш» (відповідачем).

Як вбачається з матеріалів справи, 18.03.2015р. позивач звернувся до Узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради із проханням вжити можливих заходів щодо погодження межі орендованої ним земельної ділянки із земельною ділянкою ПАТ «Львівелектромаш» (відповідача) по вул. Городоцькій, 355-а та вул. Городоцькій, 355-б у м. Львові.

Так, на своєму засіданні 17.04.2015р. узгоджувальна комісія порекомендувала позивачу вирішити земельний спір з відповідачем в судовому порядку, оскільки, як зазначено в протоколі засідання №149, органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян.

В подальшому, листом від 21.05.2015р., з метою підтвердження меж орендованої земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера, останній звернувся до відповідача з вимогою погодити акти встановлення і показу меж земельної ділянки по вул. Городоцькій, 355 б в м. Львові. Однак, як стверджує позивач, відповідачем акти погодження меж підписано не було.

З огляду на вищенаведені обставини, позивач звернувся до господарського суду з вимогою про зобов'язання відповідача вчинити певні дії: розглянути та підписати акт встановлення та показу меж суміжних земельних ділянок за адресою: вул. Городоцькій, 355-а та вул. Городоцькій, 355-б у м. Львові відповідно до плану землекористування до договору оренди земельної ділянки від 15.11.2002р. та абрису обстеження межі земельної ділянки.

У своєму відзиві на позов відповідач проти позовних вимог заперечив повністю. Зокрема, останній зазначив, що позивачем не дотримано процедури, яка прописана в законодавстві щодо погодження меж суміжних земельних ділянок. Крім того, за твердженням відповідача, земельним законодавством не передбачено обов'язку щодо подання згоди у примусовому порядку на погодження меж земельної ділянки та відсутній механізм державного примусу до вчинення таких дій, як зобов'язати погодити та підписати акти. Разом з тим, відповідач заперечував, що позивач є належним користувачем спірної земельної ділянки по вул. Городоцькій, 355.

Розглянувши доводи позовних вимог, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, господарський суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позовних вимог. При цьому, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч.1 ст. 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка по вул. Городоцькій, 355 знаходиться в користуванні ТОВ «Факро Львів» до 26.09.2017р., за умовами договору оренди від 15.11.2002р.

Судом також встановлено, що згідно плану землекористування, який є додатком до вищенаведеного договору оренди, земельна ділянка, яка знаходиться в користуванні позивача, межує з іншими земельними ділянками інших землекористувачів. Зокрема, остання є суміжною із земельними ділянками Львівської державної залізниці, ТОВ «Агродерев» та ПАТ «Львівелектромаш» (відповідачем по даній справі). (а.с.21).

Згідно з ч.3 ст.103 ЗК України, яка визначає зміст добросусідства, власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них.

За змістом ч. 1 ст. 106 ЗК України, власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Як вбачається з матеріалів розглядуваної справи, з метою підтвердження меж орендованої земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера, позивач звернувся до відповідача (як землекористувача суміжної земельної ділянки) з вимогою погодити акти встановлення і показу меж земельної ділянки по вул. Городоцькій, 355 б в м. Львові.

ПАТ «Львівелектромаш» вказані акти не погодив. Однак, в ході розгляду даної справи останній зазначив, що відмова підписати акти мотивована тим, що позивач не дотримався процедури такого погодження, встановленої земельним законодавство. Крім того, відповідач покликається ще й на той факт, що законодавством не передбачено обов'язку щодо надання згоди у примусовому порядку на погодження меж земельної ділянки.

Стосовно наведеного вище, господарський суд погоджується з позицією зазначеною відповідачем, а також звертає увагу позивача на наступне.

Встановлення меж земельних ділянок в натурі і їх закріплення межовими знаками включає комплекс робіт визначених положеннями «Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) і їх закріплення межовими знаками», затвердженою наказом Держкомзему від 18.05.2010р. №376. Зокрема, згідно п. 3.12 інструкції, закріплення межовими знаками меж земельної ділянки здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки та власників (користувачів) суміжних земельних ділянок. Повідомлення користувачів суміжник земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріпленням межовими знаками меж земельної ділянки здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку робіт.

Такого повідомлення відповідача позивачем здійснено не було, як і проведення зазначеного комплексу робіт відповідно до інструкції. Доказів, які свідчили б протилежне суду також не надано.

Більше того, господарський суд звертає увагу позивача і на спосіб захисту, який останній просить застосувати суд до відповідача.

Зокрема, з резолютивної частини позовної заяви вбачається, що позивач просить суд спонукати ПАТ «Львівелектромаш» вчинити певні дії - розглянути та підписати акт встановлення та показу меж суміжних земельних ділянок за адресою: вул. Городоцькій, 355-а та вул. Городоцькій, 355-б у м. Львові відповідно до плану землекористування до договору оренди земельної ділянки від 15.11.2002р. та абрису обстеження межі земельної ділянки.

Відтак, спосіб захисту, обраний позивачем, лежить в площині добровільного волевиявлення відповідача, оскільки немає механізму державного примусу до вчинення таких дій, як-от зобов'язати погодити будь-що та підписати.

Так, правова позиція господарського суду також кореспондується із правовими обгрунтуваннями Вищого господарського суду України, викладеними у постановах від 08.04.2009р. у справі №2-5/5203-2008 та у постанові №23/307 від 18.09.2008р. Зокрема, суд касаційної інстанції зазначив, що вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для задоволення позову, судам першочергово необхідно виходити з того, чи передбачено нормами земельного законодавства, обов'язок суміжного землекористувача (відповідача) щодо надання згоди з погодження меж суміжних земельних ділянок у примусовому порядку. У свою чергу, погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача з боку відповідача у формі відмови має бути прийнято і враховано відповідними органами при підготовці земельної документації щодо спірної земельної ділянки.

В той же час, суд касаційної інстанції зазначив, що непогодження межі земельної ділянки є формою реалізації прав відповідача, а за умов недотримання позивачем процедури встановлення меж в натурі (на місцевості), відмова відповідача у наданні згоди на погодження межі земельної ділянки суміжному землекористувачу (ТОВ «Факро Львів») - не може розцінюватися як порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Разом з тим, відповідач у своєму відзиві заперечував про те, що позивач по справі є належним землекористувачем земельної ділянки по вул. Городоцькій, 355. Зокрема, останній звертав увагу суду на те, що договір оренди вказаної земельної ділянки було укладено ДП «Факро Львів», а не позивачем по даній справі.

Стосовно зазначеного, суд вважає такі твердження відповідача передчасними, оскільки згідно Статуту позивача, а також долученого до матеріалів справи витягу є ЄДР, товариство з обмеженою відповідальністю «Факро Львів» (позивач по даній справі) є утворене у зв'язку з реорганізацією дочірнього підприємства «Факро Львів» та є повним правонаступником ДП «Факро Львів щодо усіх активів, пасивів, зобов'язань та вимог.

Що до заяви відповідача від 14.07.2015р. про застос ування до вимог позивача строків позовної давності, то така не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

В силу приписів ч.3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. А з урахуванням вимог ст. 261 ЦКУ позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, господарський суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише, якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє у позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення.

Так як, в ході розгляду даної справи судом не було встановлено порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача, то відповідно вказана вище заява про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі вищенаведеного, враховуючи що позивачем не було представлено суду належних та переконливих доказів порушення з боку відповідача його прав та охоронюваних законом інтересів, а також беручи до уваги те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту свого права, господарський суд дійшов висновку відмовити ТОВ «Факро Львів» в задоволенні позовних вимог повністю.

Витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 43 ,33,34,44,49,82,82-1,84,85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Факро Львів» відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 28.07.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 29.07.2015р.

Суддя Юркевич М. В.