УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" лютого 2011 р. справа № 2а-5631/09/0870
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Мірошниченка М.В.
суддів: Юхименка О.В. Руденко М.А.
при секретарі судового засідання: Красоті А.О.
за участю представників :
позивача: не з’явився
відповідача: ОСОБА_1 (керівник)
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту
інвалідів, м. Запоріжжя
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду
від 08.12.2009р.
у справі № 2а-5631/09/0870
за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту
інвалідів, м. Запоріжжя
до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ЛІПС ЛТД»,
м. Запоріжжя
про стягнення 4756 грн. 45 коп. адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, -
ВСТАНОВИЛА:
Запорізьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів заявлено позов до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ЛІПС ЛТД»про стягнення з відповідача на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць працевлаштування інвалідів у 2008 році у розмірі 4756 грн. 45 коп. (у тому числі адміністративно-господарських санкцій в сумі 4518,85грн. та пені в сумі 324,70грн.).
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08.12.2009р. у справі № 2а-5631/09/0870 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постанова суду першої інстанції ґрунтується на приписах ст.ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»та мотивована тим, що відповідно до довідки Шевченківського районного центру зайнятості від 20.11.2009р. № 999 ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ЛІПС ЛТД»інформувало центр зайнятості щомісячно, починаючи з січня 2008р. по грудень 2008р. про наявність вакансії для працевлаштування інвалідів. Суд дійшов до висновку про те, що відповідачем добросовісно виконані всі вимоги чинного законодавства щодо організації працевлаштування інвалідів на підприємстві, а адміністративно-господарські санкції та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій нараховані позивачем безпідставно.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Запорізьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів подана апеляційна скарга, в якій вказані наступні обставини. Позивач, із посиланням на норми ст. ст. 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, зазначає, що відповідачем не був виконаний норматив робочих місць з працевлаштування інвалідів. Зазначає, що факт інформування відповідачем відповідних Центрів зайнятості належить до сфери правовідносин відповідача з цими Центрами зайнятості, що регулюються Законом України «Про зайнятість населення», проте який не регулює спірні правовідносини, оскільки, предметом спору є стягнення адміністративно-господарських санкцій. Центр зайнятості не є структурним підрозділом Фонду соціального захисту інвалідів та його територіальних відділень (і навпаки); позивач не відповідає за належне (неналежне) виконання службою зайнятості своїх обов’язків. Вважає висновок суду щодо виконань усіх належних заходів відповідачем, щодо виконання нормативу з працевлаштування інвалідів помилковим.
Просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08.12.2009р. у справі № 2а-5631/09/0870 та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.
ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ЛІПС ЛТД»вважає висновки постанови суду першої інстанції цілком правомірними та такими, що повністю відповідають нормам матеріального та процесуального права. Вважає, що ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ЛІПС ЛТД»не має підстав сплачувати адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році у розмірі 4756,45 грн. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.
В судове засідання 03.02.2011р. представник позивача не з'явився. Про час, дату і місце судового розгляду справи позивач повідомлений належним чином. На підставі ст. 196 КАС України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача, оскільки його неявка не є перешкодою для цього.
Судове засідання фіксувалось за допомогою технічного комплексу «Камертон».
За результатами судового розгляду справи в судовому засіданні 03.02.2011р. колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду апеляційної інстанції.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та обставини справи, перевіривши їх доказами колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.
Як випливає з матеріалів справи, згідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008р. (форма № 10 –ПІ (річна), наданого відповідачем до Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2008р. склала 13 осіб; з них –середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність –1 особа. Фонд оплати праці штатних працівників за 2008р. складає 117,50 тис грн. Середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 9038,46 грн.
За розрахунком позивача, середньооблікова чисельність інвалідів, що повинні працювати на робочих місцях підприємства, створених відповідно нормативу у 2008р. –складає 1 особу. У 2008р. середньооблікова чисельність інвалідів, що працювали на підприємстві, склала - 0 осіб. За невиконання встановленого нормативу робочих місць позивачем до відповідача було застосовано штрафну санкцію, передбачену ст.ст. 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” у розмірі 4518,85 грн. Сума санкцій визначена позивачем в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві у 2008 році. Окрім того, на вказану суму позивачем нарахована пеня у розмірі 324,70 грн. за період з 16.04.2009р. по 02.10.2009р. Зазначені суми відповідач не сплатив. У зв’язку з цим, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Колегія суддів зазначає, що у відповідності з ч.1 ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Згідно з частинами 1 і 2 ст.20 цього Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
В силу ст.238 Господарського кодексу України до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, та за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, за статтею 218 цього Кодексу, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відтак, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.
Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.
Так, згідно до статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч.3 ст.181 цього Закону, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Аналіз норм чинного законодавства України щодо соціальної захищеності інвалідів свідчить про те, що на підприємства покладено обов’язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов’язок їх працевлаштування.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач з січня по липень, у вересні та листопаді 2008р. подавав до центру зайнятості звіти про наявність вільних робочих місць за формою 3-ПН, в яких були заявлена вакантна посада «палітурник» для працівника, якому встановлена інвалідність. Безробітні інваліди за вакантною посадою «палітурник»направлені до ТОВ «ЛІПС ЛТД»не були, у зв’язку з відсутністю безробітних (інвалідів) на обліку, які можуть виконувати обов’язки за посадою «палітурник»відповідно до реабілітації карти інваліда. Зазначене підтверджується листами Шевченківського центру зайняті /а.с. 13, 21/.
З матеріалів справи не вбачається того, що відповідач відмовляв у працевлаштуванні інвалідів.
Таким чином, слід вважати, що відповідач здійснював всі залежні від нього дії для забезпечення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Отже, якщо роботодавець вживав необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, то застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій у зв’язку з меншою, ніж установлено нормативом, середньообліковою чисельністю працюючих інвалідів, є безпідставним.
За змістом ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Всупереч вимогам наведеної норми, позивачем не були доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. В той же час відповідачем доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення проти позову.
Фактичні обставини справи досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни постанови Запорізького окружного адміністративного суду відсутні.
Керуючись ст. ст. 195, 198 п.1, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Запоріжжя залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08.12.2009р. у справі № 2а-5631/09/0870 залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання до адміністративного суду касаційної інстанції.
Повний текст ухвали виготовлено – 09.03.2011р.
Головуючий: М.В. Мірошниченко
Суддя: М.А. Руденко
Суддя: О.В. Юхименко