УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 2а-3288/10
24 червня 2011 року колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Католікяна М.О.,
суддів Коршуна А.О. Панченко О.М. ,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 29 листопада 2010 року, постановлену у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська про визнання дій незаконними, зобов’язання вчинити дії,
у с т а н о в и л а:
22.11.2010 р. позивач звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, в якому просила визнати незаконним недонарахування їй відповідачем пенсії з підвищенням на 30 % мінімальної пенсії за віком, за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. на суму 4 073,20 грн., зобов’язати відповідача перерахувати та виплатити пенсію з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та 22.05.2008 р. на загальну суму 4 073,20 грн.; зобов’язати відповідача в подальшому нараховувати підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Просила поновити строк звернення з позовом до суду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона має статус дитини війни. Відповідач у 2007 році не нараховував та не виплачував їй підвищення до пенсії, а з травня 2008 року виплачував підвищення до пенсії у розмірі меншому, ніж передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 29.11.2010 р. позивачу відмовлено у поновленні пропущеного строку звернення з позовом до суду, позовні вимоги за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 22.05.2010 р. залишено без розгляду (а.с. 15).
Не погодившись з ухвалою суду, позивач звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить змінити ухвалу суду першої інстанції.
У скарзі позивач посилається на порушення судом норм процесуального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду у межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до ст. 100 КАС України в редакції, чинній з 30.07.2010 р., адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала. Частиною 1 ст. 102 КАС України встановлено, що пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, адміністративний позов, у якому заявлені вимоги про перерахунок та виплату підвищення до пенсії за періоди з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 22.05.2010 р. подано до суду лише 22.11.2010 р., тобто з порушенням строку, встановленого ст. 99 КАС України.
Позивач, звернувшись з клопотанням про поновлення пропущеного строку звернення з позовом до суду, не надав суду доказів поважності причин його пропуску, не обґрунтував неможливість звернутися до суду у визначені законом строки з відповідним позовом до відповідача, якщо вважав, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються його права та законні інтереси. Оскільки виплати підвищення до пенсії є щомісячними, тому позивач знав розмір цих виплат і в разі незгоди мав право звернутися до суду у визначений процесуальним законом строк.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність підстав для поновлення строку звернення з позовом до суду та обґрунтовано позовні вимоги за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 22.05.2010 р. залишив без розгляду.
Посилання позивача на ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є помилковим, оскільки встановлене ним правило застосовується у випадку, коли суми пенсії нараховані, але не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, а у спірних правовідносинах підвищення до пенсії не було нараховане пенсійним органом.
Таким чином колегія суддів вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з’ясовано обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1 ст. 199, ст. 200, ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 29 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України у порядку та строк, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий: М.О. Католікян
Суддя: А.О. Коршун
Суддя: О.М. Панченко