Справа № 11-358/08                                          Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко М.Є.

Категорія: ч.1 ст. 187 КК України                        Доповідач: Войтовський С.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області

у складі: головуючого - Царюка В.В. суддів -Дзюби Ф.С., Войтовського С.А. за участю прокурора -Омеляна В.М. захисника- ОСОБА_1. засудженого - ОСОБА_2.

17 червня 2008 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2. і захисника ОСОБА_1. на вирок Снігурівського районного суду Миколаївської області від 02 квітня 2008 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1народження, уродженець м. Снігурівка, українець, громадянин України, не судимий в силу ст.89 КК України,

- засуджений за ч.1 ст. 187 КК України до 4 років позбавлення волі.

Згідно вироку ОСОБА_2. визнаний винним і засуджений за скоєння злочину при слідуючих обставин.

31 січня 2008 року, приблизно о 21 годині, ОСОБА_2., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою заволодіння чужим майном, біля будинку АДРЕСА_1, з застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я, напав на ОСОБА_3. В ході нападу він наніс ОСОБА_3. приблизно 7-10 ударів ногою в область голови, заподіявши численні забої волосистої частини голови, струс головного мозку, синці і подряпини, спричинивши ушкодження, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою

2

короткочасний розлад здоров'я та відкрито заволодів майном потерпілої -сумкою із шкірозамінника, грошима в сумі 730 грн., діловим щоденником, сім-карткою оператора мобільного зв'язку «Джине» та іншими речами на загальну суму 1272 грн.

В апеляції засуджений ОСОБА_2., не оспорюючи доведеності вини і кваліфікацію дій за ч.1 ст. 18.7 КК України, посилається на те, що він в скоєному щиро розкаявся, на даний час його співмешканка очікує народження дитини, а тому просить застосувати ст. 75 КК України та призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі.

В апеляції захисник ОСОБА_1. в інтересах засудженого ОСОБА_2. вказує, що суд при призначенні покарання послався лише на тяжкість скоєного злочину та не мотивував чому при наявності позитивних даних про особу ОСОБА_2., його щирого каяття, повного відшкодування завданої шкоди прийшов до висновку про необхідність призначення реального покарання у виді позбавлення волі. Захисник просить застосувати ст.ст. 75, 76 КК України та звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням строком на 3 роки, з покладенням на нього певних обов'язків.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_2. і захисника ОСОБА_1., які підтримала подані апеляції, думку прокурора Омеляна В.М. про залишення вироку без зміни, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції засудженого і захисника задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2. у скоєні злочину, за який він засуджений, за обставин встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються доказами дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку.

Дії ОСОБА_2. кваліфіковані за ч.1 ст.187 КК України, як розбій. Фактичні обставини справи та кваліфікація злочину апелянтами не оспорюються.

Що стосується покарання, то воно призначено засудженому у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, з урахуванням ступіню тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких, даних про особу ОСОБА_2., який характеризується позитивно, обставин справи, що пом'якшують та обтяжують покарання. Так, обставинами, що пом'якшують покарання суд визнав- щире каяття засудженого, добровільне відшкодування матеріальної та моральної шкоди, відшкодування витрат на проведення експертизи та на лікування потерпілої ОСОБА_3., тобто й ті обставини, на які посилаються апелянти. Обґрунтовано суд врахував обставину, що обтяжує покарання- вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.

3

Посилання захисника на те, що суд, призначаючи покарання, не мотивував свого рішення, являються безпідставними. У вироку вказано, що суд, враховуючи сукупність перелічених вище обставин, дійшов висновку про те, що особа ОСОБА_2. є суспільно небезпечною і покарання йому необхідно обрати у виді реального позбавленням волі.

Крім того, судом призначено покарання майже в мінімальних межах санкції ч.1 ст.187 КК України.

З огляду на наведене, а також обставин, за яких було скоєно злочин, колегія суддів не вбачає підстав для застосування ст.ст.75, 76 КК України і призначення покарання з випробуванням.

Разом з тим, у вступній частині вироку вказано про судимість ОСОБА_2. за вироком Заводського районного суду М.Миколаєва від 06.07.2005 року за ч.1 ст.190 КК України, яким він засуджений до штрафу в розмірі 510 грн. та звільнений від покарання на підставі п. «а» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 31.05.2005 року. Оскільки вказана судимість є погашеною, то посилання на неї слід виключити з вироку.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляції засудженого ОСОБА_2. і захисника ОСОБА_1. залишити без задоволення, а вирок Снігурівського районного суду Миколаївської області від 02 квітня 2008 року відносно ОСОБА_2- без зміни.

Виключити з вступної частини вироку посилання суду на судимість ОСОБА_2. за вироком Заводського районного суду м.Миколаєва від 06.07.2005 року.